Тестові завдання Тест 1

В мазках з матеріалу, який було взято у хворого з підозрою на шкірну форму сибірки, були виявлені мікроорганізми типові за морфологічними й тінкторіальним властивостями для збудника цього захворювання. Які це мікроорганізми?

1. Великі грампозитивні палички з обрубленими кінцями, що розташовуються ланцюжками

2. Грампозитивні палички, що розташовуються під кутом один до одного у вигляді римської п'ятірки

3. Грамнегативні палички з заокругленими кінцями, що розташовуються в мазках хаотично

4. Грамнегативні палички, зафарбовані біполярно

5. Грамнегативні, злегка вигнуті палички

Тест 2

Кров хворого, якого морозить, висіяли на м’ясо-пептонний агар. Після інкубації в термостаті, на поживному середовищі виросли великі матові колонії, сіро-білого кольори з нерівними краями, що при мікроскопії нагадували локони. Такі культуральні властивості характерні для збудників:

Бруцельозу

B.Сибірськи

C.Туляремії

D.Чуми

E. Поворотного тифу Тест 3

У бактеріологічну лабораторію надійшов матеріал для дослідження (шматочки хутра), що ймовірно став причиною виникнення декількох випадків захворювань сибірською виразкою. Яку серологічну реакцію за автором необхідно використовувати в даному випадку для виявлення бацил у хутрі?

1. Хеддльсона

2. Відаля

3. Грубера

4. Райта

5. Асколі

Тест 4

Під час мікроскопії мазка з органів миші, що загинула після експериментального зараження, знайшли незабарвлену облямівку навколо пофарбованих бактерій, яка є характерною ознакою для B. anthracis. Назвіть цю ознаку.

1. Включення

2. Спора

3. Капсула

4. Клітинна стінка

5. Слизовий шар

Завдання. Розташуйте за допомогою цифр та стрілок послідовність етапів (означено цифрами) бактеріологічного методу діагностики сибірки

Мікробіологічна діагностика

СИФІЛІСУ

Збудник Treponema pallidum входить до родини Spirochetaceae, роду Treponema. Матеріалом для дослідження є відокремлюване твердого шанкру чи його пунктат, пунктат лімфатичного вузла, зскрібок з розеоли, ліквор, кров. При доборі матеріалу від хворого необхідно дотримуватися запобіжних заходів (робота в гумових рукавичках).

Мікробіологічну діагностику сифілісу проводять мікроскопічним й серологічними методами.

Мікроскопічний метод. Краплю тканинної рідини чи ексудату наносять на предметне скло і накривають покривним склом. Препарат «розчавлена крапля». Досліджують у темному полі. T. pallidum має вигляд ніжної спіралі з 8-12 завитками однакового розміру. Спірохети рухливі. Виявляють 4 види рухів: уперед, назад, обертальні і згинальні. Ці ознаки відрізняють її від сапрофітних трепонем, що можуть існувати на статевих органах і в порожнині рота.

Мікроскопують також препарати з матеріалу, який досліджують, фарбуючи їх за Романовським. Спірохети за цим способом фарбування набувають блідо-рожевого забарвлення. Гарні результати дає фарбування за Бурі, сріблення за Морозовим.

Серологічний метод. Є основним методом діагностики сифілісу, тому що його можна використовувати в різні періоди захворювання, крім первинного серонегативного сифілісу. Для виявлення специфічних антитіл використовують комплекс серологічних реакцій: реакцію Васермана, реакцію мікропреципітації, реакцію іммобілізації трепонем, реакцію імунофлюоресценції. В цих реакціях використовують як специфічний трепонемний антиген, який готують із зруйнованого ультразвуком штаму Рейтера (апатогенного культурального штаму T. pallidum) так і неспецифічний кардіоліпіновий антиген (екстракт із серця бика).

Реакція Васермана (RW) заснована на принципі реакції зв'язування комплементу (див. додаток) і відрізняється від останньої тим, що при її постанові поряд зі специфічними антигенами беруть і неспецифічні.

RW буває позитивною через 2-3 тижні після появи твердого шанкру, протягом всього вторинного періоду й у 75% випадків у третинному періоді. Необхідно враховувати той факт, що досить часто реакція Васермана дає лжепозитивні результати.

У якості скринінг- тестів застосовують і реакцію мікропреципітації з плазмою крові і з інактивованою сироваткою.

Для постановки остаточного діагнозу з використанням серологічного методу ставлять одну (чи декілька) з перерахованих нижче специфічних реакцій:

• реакцію імунофлюоресценції (РІФ)

• імуноферментний аналіз (ІФА)

• реакцію іммобілізації блідих трепонем (РІБТ)

• реакцію імунного прилипання (РІП)

• реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА)

Реакція імунофлюоресценції (див. додаток).

Для РІФ, що ставиться в непрямому варіанті, як антиген використовують штам Ніколса (тканинна культура блідої трепонеми від інфікованого кролика).

Імуноферментний аналіз (див. додаток).

Знаходить все більше застосування в діагностиці сифілісу. Налагоджено випуск діагностичних тест-систем.

Реакція іммобілізації блідих трепонем. Заснована на феномені втрати рухливості блідих трепонем при дії на них сироватки крові хворого в присутності комплементу. Трепонеми отримують з яєчка кролика, ураженого специфічним орхітом. Ця реакція має високу чутливість і залишається позитивною після одужання хворого.

Реакція імунного прилипання. Сутність цієї реакції полягає в тому, що тканинні трепонеми штаму Ніколса при змішуванні із сироваткою крові хворого сифілісом у присутності комплементу й еритроцитів людини прилипають до поверхні еритроцитів.

Реакція непрямої гемаглютинації (див. додаток).

Широко використовується в діагностиці сифілісу завдяки простоті постановки. Вона буває позитивною через 3 тижні після інфікування й залишається такою через багато років після одужання.

Схема „Мікробіологічна діагностика сифілісу”