9.Загальні чинники злочинності в україні

Загальні чинники злочинності в Україні обумовлені сукупністю ідеологічних, економічних, політичних, соціальних, психологічних, правових, організаційно- управлінських та інших причин та умов. Вони покликані дати відповідь на питання про те, що породжує, обумовлює злочинність взагалі та її конкретні прояви, тобто злочини.

До ідеологічних факторів відносяться:

– відсутність єдиної світоглядної платформи (системи цінностей) розвитку суспільства, національної ідеї;

– широкомасштабний інформаційний вплив з пропагандою ідеології споживання (з метою заміни духовних цінностей матеріальними), що є необхідною умовою існування ринкової економіки (як наслідок – популяризація фонових для злочинності явищ);

– визнання аморальних уявлень, звичок та інтересів нормальними явищами.

До економічних чинників злочинності в Україні належать:

– протиріччя між економічними інтересами і потребами кожної особи (групи осіб);

– нерівність у правовій регламентації діяльності окремих суб'єктів господарювання, високі ставки оподаткування;

– зростання розриву у рівні доходів населення, збільшення соціальної нерівності;

– економічна нестабільність сімей з низькими прибутками;

– нехтування економічними інтересами окремих громадян, порушення їх трудових прав;

– занепад виробничої сфери, нестача стабільних економічних зв'язків;

– технічна відсталість основних фондів більшості підприємств країни, недостатній рівень їх оновлення;

– наявність значного за обсягом неконтрольованого грошового обігу, існування тіньового сектору економіки;

– низький рівень прямих іноземних інвестицій в економіку країни.

До політичних чинників сучасної злочинності в Україні відносять:

– одновекторність політики, що проявляється в неврахуванні різниці світоглядів населення регіонів України (з однієї сторони – бажанням євроінтеграції, а з іншої – зближення відносин з Російською Федерацією);

– недоліки у реалізації державної кримінальної, кримінально-процесуальної, кримінально-виконавчої та кримінологічної політики;

– відсутність зваженої державної політики у сфері приватизації державного майна і перерозподілу власності, низька ефективність управління приватним сектором економіки;

– нестабільність фінансової, валютної, податкової, митної, промислової, сільськогосподарської політики держави, що знижує рівень довіри населення до держави в цілому;

– відсутність інтегрованої стратегії розвитку пріоритетних галузей;

– високий рівень корумпованої системи державного регулювання, лобіювання протиправних інтересів окремих політичних груп.

До соціально-психологічних чинників сучасної злочинності в Україні належать:

– урбанізація та міграційні процеси, поширення нелегальної міграції (спостерігається значний відтік молоді із сільської місцевості до великих міст, внаслідок чого відбуваються процеси їх перенаселення, зростання безробіття тощо);

– зменшення кількості офіційно-зареєстрованих шлюбів і збільшення кількості розлучень, зростання кількості неповних сімей;

– нерівність соціального захисту окремих верств суспільства;

– превалювання приросту населення пенсійного віку над працездатним;

– низький рівень виховної роботи серед населення (криза кадрів тих хто виховує і, відповідно, кого виховують);

– запущеність сімейно-побутової сфери та дозвілля тощо.

До організаційно-управлінських чинників злочинності в Україні можливо віднести наступне:

– недоліки функціонування механізму державного управління та формування його апарату;

– бюрократизм, безвідповідальність, нехтування заходами безпеки;

– необгрунтоване намагання широко використовувати і впроваджувати зарубіжний досвід державного управління, який не завжди відповідає українським реаліям;

– відсутність належного механізму залучення громадян до здійснення соціального контролю за діяльністю органів влади і місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

– здійснення контрольно-розпорядчих функцій без урахування їх доцільності для суспільства і завдань попередження злочинності.

Окремим пунктом можна вказати фактори, пов'язані з недоліками правоохоронної діяльності:

– нестача досвіду, професіоналізму, невисокі моральні якості частини працівників правоохоронних органів;

– відсутність у роботі системності, тісної взаємодії, відставання реагування на динаміку злочинної діяльності та її трансформування у нові форми, зниження престижу професії правоохоронця, низький рівень матеріального забезпечення персоналу;

– перебільшення можливостей правоохоронної системи як соціального регулятора рівня злочинності;

– усунення судів від проблеми забезпечення безпеки громадян.

Правові чинники злочинності в Україні:

– наукова необґрунтованість багатьох нормативно- правових актів, що проявляється у недосконалості, конфліктності їх приписів, відсутності чіткого механізму реалізації норм права, відставанні або випереджені від реальних суспільних потреб;

– постійні зміни нормативної бази, загальна дезорганізація нормативної системи;

– недосконалість правового регулювання відповідальності правоохоронних органів;

– дефекти правосвідомості громадян (правовий нігілізм) та професійної правосвідомості у сфері протидії злочинності;

– недосконалість правового регулювання діяльності учасників суспільних відносин, що проявляється в дублюванні функцій і повноважень державних органів і посадових осіб, невизначеності підстав та умов прийняття рішень або вчинення дій тощо.