105.Кримінологічна характеристика працівників овс, що вчиняють злочини

За соціально-демографічними ознаками найчисельнішою категорією є працівники зі стажем служби від 6 до 10 років (67 %), які перебували у займаній посаді 1-3 роки (63,5 %) та мали спеціальні звання прапорщика, лейтенанта або старшого лейтенанта міліції (41,4 %). За віком домінує категорія правопорушників від 26 до 30 років; більшість засуджених співробітників (69,2 %) на момент вчинення злочину були одружені й мали дітей.

Розподіл правопорушників з урахуванням віку засвідчує переваження середньої вікової групи у 26-30 років (35,1 %). На другому місці – 31-40 років (31,7 %), на третьому – 20-25 (26,2 %), на останньому – старше 40 років (7 %).

Розподіл засуджених працівників ОВС за окремими складами злочинів вказує на перевагу неодружених осіб рядового та сержантського складу віком 20-25 років у категорії загальнокримінальних злочинців, у той час як серед категорії засуджених за вчинення службових злочинів перше місце посідають оперуповноважені віком від 26 до ЗО років. Серед корупціонерів та осіб, які вчинили дорожньо-транспортні пригоди, відмінною рисою є високий рівень сімейних людей (81 % та 78 % відповідно), які мали щонайменше по одній дитині, що помітно перевищує середній показник для інших категорій злочинців (69 %).

Специфічною рисою насильницької злочинності серед персоналу ОВС є те, що 76,6 % працівників ОВС, які вчинили ці злочини, одружені. Неодружені становлять 17,1 %, а 5,7 % є розлученими. Як показало дослідження, свідомо йдуть на вчинення злочинів саме працівники ОВС, які мають достатній рівень освіти та одружені (більшість має дітей). Зокрема, 77,7 % зґвалтувань були вчинені одруженими працівниками.

Узагальнення матеріалів службових перевірок вказує на наявність у 30-40 % засуджених таких кримінологічно значущих ознак, як вживання спиртних напоїв у робочий час, створення конфліктних ситуацій у колективі, безпідставні невиходи на службу, перевищення владних повноважень, пасивне ставлення до виконання власних службових обов'язків.

За матеріалами вивчення особових справ засуджених з числа колишніх співробітників було встановлено, що середній показник перебування у стані алкогольного сп'яніння на момент скоєння злочину складає 41,27 %. Для колишніх працівників ППСМ та дільничних інспекторів цей показник дещо вище – 49 % та 56,5 % відповідно.

Мотиваційна сфера середньостатистичного працівника-правопорушника характеризується домінуванням здебільшого корисливих мотивів, що у сфері життєвих цінностей відображається такими провідними категоріями, як "благополуччя родини" (48 % опитаних), "гроші" (38,9 %), "влада" (31,8 %), "власне благополуччя" (29,2 %), "корисні зв'язки, кар'єрне зростання" (24,7 %). Значно нижче рейтингове місце займають цінності, пов'язані з трудовою дисципліною, завданнями й змістом службової діяльності, інтересами інших людей.

За мотиваційним критерієм можливо виділити наступні групи насильницьких злочинів:

Агресивні злочинці, які можуть бути поділені на наступні типи:

– "аутсайдери" – працівники, які відчувають на собі відчуження як з боку суспільства (сторонні особи, сусіди) так і безпосередньо з боку родини (дружина та інші близькі родичі), тобто відчуження в широкому розумінні. Підстави для такого ставлення до працівника можуть бути різноманітні: від традиційно негативного ставлення населення пострадянського простору до працівників ОВС – як до представників карального органу, до невдоволення членів родини (особливо дружини) низьким соціальним статусом та вкрай низькою заробітною платою працівника (до цього додається постійна відсутність вдома, у тому числі й у нічний час). Для злочинів, що вчиняються злочинцями цього типу, найбільш характерні такі мотиви, пов'язані з агресією, як: ревнощі, помста та ін. (позбавлення себе турбот, перешкоджання залишенню сім'ї дружиною тощо), а також такі групи несвідомих мотивів, як мотиви захисту від реальних та уявних небезпек та мотиви подолання тривоги і страхів, які можуть мати пряме відношення до захисту;

– "дебошири" – працівники, яким притаманні такі морально-психологічні характеристики, як: зневага до суспільства (особливо тієї його частини, що складається з цивільних осіб) і порядку, встановленого в ньому; егоїзм, почуття "елітарності" та вседозволеності, зухвальство; нестриманість, побутова розбещеність, домінування духовно збіднених, соціально збочених потреб тощо.

Злочинці, мотивація поведінки яких пов'язана з експансією. Експансія визначається як інтенція самоуправного поширення своїх домагань, вольового користолюбного домінування всупереч пануючим уявленням про справедливість. Вона спрямована переважно на неживе, на матеріальний світ. Експансія частково знаходиться в такому "симбіозі" з агресією та обманом, що часто зливається з ними. Наприклад, чимало насильницьких дій є лише засобом досягнення цілей експансії, тобто захоплення, одержання економічних благ. Крім форм безпосереднього захоплення матеріальних благ, експансія може виражатися в порушеннях недоторканності приватного життя, житла, перешкоджанні здійсненню прав та інтересів, а також у знищенні або пошкодженні майна тощо. Слід зазначити, що хоча експансія здебільшого спрямована на матеріальний світ, вона може розповсюджуватися й на різні особисті права та свободи людини. Так, наприклад, зґвалтування – прояв експансії по відношенню до статевої свободи та недоторканності людини.

"Ідейні" злочинці, серед мотивів злочинної поведінки яких є прагнення до встановлення справедливості, віра у справедливість закону, непримиренність до правопорушників, принципове слідування високим моральним принципам. Як не дивно, але саме ідейні мотиви часто стають причиною протиправної поведінки співробітників у ситуаціях, коли існуюча система юстиції демонструє свою недієздатність. У таких випадках частина працівників самовільно бере на себе функцію виконавців правосуддя, намагаючись досягти незаконними способами відновлення соціальної справедливості. Тимчасово поступаючись принципами дотримання законності, "ідейні" співробітники щиро вважають, що у боротьбі зі злочинністю ціль цілком виправдує засоби.

Конформісти, в основі злочинної поведінки яких знаходиться небажання індивіда виділятися і ставати предметом підвищеної уваги, прагнення "бути, як всі", страх перед змінами, небажання проявляти ініціативу і вирішувати які- небудь проблеми, побоювання перед відповідальністю за власні дії. До даної категорії можуть бути віднесені відомчо-корпоративні й статусно-виконавчі мотиви, які виділяються різними авторами та передбачають вчинення злочинів співробітниками через небажання "псувати стосунки з колегами", прагнення догодити начальникові, сліпого наслідування прикладу товаришів по службі.

Легковажно-безвідповідальний тип, який характеризуються набором таких психологічних елементів, як прагнення індивіда не відповідати за власні вчинки, вести гедоністичний спосіб життя, бажання свідомо уникати всього, що привносить в особисте життя ускладнення й напругу. Поведінка, детермінована мотивами подібного роду, характеризується відходом від проблем, недбалим ставленням до обов'язків, перекладанням відповідальності та роботи на інших, прийняттям найлегшого й найменш відповідального рішення у ситуації морального вибору. Факти вчинення службової недбалості, ДТП, необережного заподіяння тілесних ушкоджень є, як правило, результатом легковажно-безвідповідальної мотивації працівників ОВС.