61.Детермінанти агресивно-насильницької злочинності

Фактори, які призводять до вбивств та тілесних ушкоджень, можна поділити на два основних види: суб'єктивні та об'єктивні. Перші залежать від самої особи, а другі обумовлені об'єктивними реаліями.

До суб'єктивних відносяться: зловживання більшістю насильницьких злочинців алкогольними напоями; вживання наркотичних засобів; постійні конфлікти між злочинцями та жертвами на побутовому ґрунті; наявність психіатричних аномалій, які обумовлюють надмірну агресивність окремих осіб. В суспільстві пройшла переоцінка цінностей та моральних принципів. Все більше людей визнають матеріальні цінності головним в житті, здійснюється знецінення людського життя, якщо воно не підкріплюється матеріальними показниками.

До об'єктивних факторів тяжкої насильницької злочинності відносяться: недоліки мікросередовища (серед насильницьких злочинців істотна кількість осіб, які виховувалися в неблагополучних сім'ях, батьки зловживали алкогольними напоями, вживали наркотики); зубожіння більшості населення країни; віктимна поведінка потерпілого, недоліки в роботі правоохоронних органів по попередженню та розкриттю таких злочинів. В країні збільшився рівень соціальної конфліктності у зв'язку з різким розшаруванням населення. В суспільстві поширюється та закріплюється уявлення про безсилля закону. Громадськість не вірить в ефективну діяльність правоохоронних органів, що орієнтує її на самостійні способи вирішення конфліктних ситуацій. Згідно результатів опитування, проведеного газетою "Комсомольська правда", зі 100 опитаних 40 відповіли, що зможуть вбити людину заради задоволення своїх потреб або захисту особистих інтересів. Серед молоді таких осіб вдвічі більше.

В детермінації насильницьких статевих злочинів важливу роль відіграє поведінка потерпілої особи. Найбільш поширеною є поведінка потерпілого, яка полягає в спільному вживанні алкогольних напоїв, стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння (приблизно 40 % потерпілих від зґвалтування були в нетверезому стані), відвертому кокетстві та іншій легковажній поведінці, яка створює уявлення про доступність. Про це свідчать не тільки кримінальні справи, а і результати соціологічних досліджень. Так, анонімне опитування студенток одного з вищих навчальних закладів показали, що 2/3 осіб, які стали жертвами зґвалтування визнали, що вони самі необережно спровокували зґвалтування і їх протести не сприймалися злочинцями серйозно.

Дослідження показали, що потерпілим від зґвалтування жінкам притаманні наступні види віктимної поведінки: 1) нейтральна; 2) надто довірлива; 3) аморальна або легковажно-сексуальна.

Поведінка потерпілих першого виду характеризується тим, що безпосередньо не пов'язана з виникненням у винного наміру вчинити зґвалтування. У певних взаємовідносинах та стосунках такі потерпілі зі злочинцем не були. В основному, це випадки несподіваного сексуального нападу. Вони склали 64 %. Потерпілі із довірливою поведінкою характеризувалися недостатньою завбачливістю щодо можливих негативних наслідків своїх вчинків. Це спілкування з малознайомими особами, відвідування їх житла тощо. Таких осіб було встановлено 14 %. Аморальна або легковажно-сексуальна поведінка встановлена у 22 % потерпілих. Досить часто це алкогольне сп'яніння, провокація сексуального нападу.

Слід зазначити, що задоволення статевої пристрасті при зґвалтуванні та інших насильницьких статевих злочинах не є єдиним мотивом вчинення цих злочинів і не завжди головним. В процес мотивації включаються і інші мотиви, які притаманні насильницьким злочинам: ворожість, помста, презирство, самоствердження, престижні спонукання. Неповнолітні злочинці часто вчиняють ці злочини у групі, члени якої діють із зацікавленості, демонстрації своєї "дорослості" та "чоловічих якостей". Часто в основі зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом лежить алкогольне сп'яніння, яке поєднане з примітивними нормами сексуальної поведінки. При цьому втрачається естетичний інтерес до потерпілого, з'являється повне несприйняття його переживань.

Вчиненню сексуальних нападів також сприяють ненормальні сімейні стосунки, які часто перетворюють дружину у сексуального партнера, до якого злочинець відноситься байдуже. В силу цих обставин серед статевих злочинців значну кількість складають особи, що знаходяться у шлюбі.

Порушення сексуальної поведінки, які приводять до вчинення злочинів, детерміновані не тільки аморальними, антисоціальними установками, а і розладами психіки та сексуальної сфери. Так значна кількість осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення статевих злочинів мають порушення психосексуальної орієнтації. Серед злочинців, які вчиняють ці злочини з особливою жорстокістю і навіть вбивають потерпілих часто зустрічаються особи з порушеннями способу задоволення статевого потягу, явними садистськими схильностями. Особи з такими формами патологій спрямовують свої дії часто на дітей, що обумовлює соціальну важливість даної проблеми. В основі такої ситуації лежать прорахунки в організації медичної, психологічної, психіатричної допомоги особам з різними аномаліями, іншого позитивного корегуючого впливу на таких осіб.

В основі хуліганства лежить хуліганський мотив. Загальновизнаною точкою зору є те, що під ним слід розуміти бажання особи продемонструвати явну неповагу до суспільства. Іноді до цього додаються й інші мотиви: злість, демонстрація сили тощо.

Варто визнати, що в основі хуліганства, як і інших агресивно-насильницьких злочинів, лежать ворожість, ненависть, бажання самоствердитись шляхом здійснення таких дій. Специфічною для хуліганства є явна невідповідність приводу до такого роду агресивних дій і самих цих дій. Це часто розглядається як ознака невмотивованості вчинку. Але слід зазначити, що немотивованих злочинів не буває. В будь-якому випадку існує особистісний сенс хуліганського вчинку, який часто глибоко прихований у підсвідомості, але без його встановлення адекватна психологічна та юридична оцінка вчиненого неможлива.

Вандалізм є агресивним діянням, який нагадує насильницькі посягання на особу та громадську безпеку, громадський порядок. Він має з ними схожий психологічний зміст та мотиви: ворожість, ненависть, бажання руйнації, негативізм, фрустрація.

Активізацію цієї деструктивної поведінки вчені пояснюють, в першу чергу, соціально-психологічними проблемами сучасного світу: негативними явищами урбанізації, психологічними перевантаженнями людей, різким майновим розшаруванням тощо. Більшість актів вандалізму можна пояснити зміщенням агресії, замість того, щоб нанести шкоду джерелу фрустрації, більшість "випускає пар" знищуючи чи пошкоджуючи речі, знущаючись над тваринами. Тому вандалізм типова інструментальна агресія. Але нерідкі і випадки ворожої агресії, яка спрямована на пам'ятники державним діячам, символам держави.

Виділяються шість основних видів вандалізму: 1) побутовий; 2) епатажний; 3) "кримінальний"; 4) ідеологічний; 5) терористичний; 6) державно-чиновничий.

Побутовий вандалізм виникає на ґрунті сімейних та інших побутових конфліктів в житлових будинках, підприємствах. Агресія зміщується з особистості, яка приймає участь у конфлікті на її майно, а іноді і власне майно злочинця.

Епатажний вандалізм часто вчиняють особи, які бажають звернути на себе увагу, продемонструвати свою зневагу до норм моралі. Це наруга над святинями, могилами тощо.

"Кримінальний" вандалізм є умовною назвою. Мова йдеться про пошкодження та знищення майна в процесі здійснення іншої злочинної діяльності, частіше за все корисливої або для приховування слідів злочину. При цьому, іноді вартість знищеного майна в кілька разів перевищує вартість викраденого. Наприклад, пошкодження магістральних нафто- та газопроводів при викраденнях нафти та газу.

Ідеологічний вандалізм виникає на етнічному, релігійному та політичному підґрунті. Це погроми єврейських кладовищ, знищення майна політичних супротивників, підрив пам'ятників, шабаші сатаністів тощо.

Терористичний вандалізм вчиняється за тими ж мотивами, що і ідеологічний, але поєднується з терористичними актами і створює небезпеку для великої кількості людей.

Державно-чиновничий вандалізм являє собою певний вид зловживання владою або службовими повноваженнями окремих осіб та режимів. Це відоме всім масове знищення церков, пам'ятників історії. В наш час – це знищення природи при будівництві, навмисне забруднення річок, водоймищ, атмосферного повітря.