99.Кримінологічна характеристика показників службової злочинності

Службову злочинність, як і будь-який інший вид злочинності можливо оцінювати за допомогою кількісних та якісних критеріїв.

Аналізуючи абсолюті та відносні показники службової злочинності можливо спостерігати деякі тенденції.

По-перше, за даними кримінально-правової статистики МВС України рівень зареєстрованих службових злочинів за останні десять років суттєво не змінився, хоча і демонструє тенденцію незначного зниження. Так, в 2001 році було зареєстровано 18941 службовий злочин, а в 2010 році – 17980 злочинів.

По-друге, за цей період кількість зареєстрованих службових злочинів мала як своє максимальне значення так і мінімальне. Так, в 2005 році було зареєстровано 18907 злочинів, а в 2007 році – 16834 злочини.

По-третє, динаміка службової злочинності характеризується абсолютним приростом в 2010 році відносно 2001 року "-961 злочин", темпом зростання 2010 року відносно 2001 року 94,9 % та темпом, приросту в 2010 році відносно 2001 року "- 5,1 %".

По-четверте, структуру службової злочинності утворюють найбільш характерні службові злочини, а саме:

– службове підроблення – 46 %;

– зловживання владою або службовим становищем – 25%;

– одержання неправомірної вигоди – 14 %;

– службова недбалість – 7,9 %;

– перевищення влади або службових повноважень – 4,6 %.

При цьому, така тенденція в структурі службової злочинності та визначення питомої ваги окремих її часток протягом останніх п'яти років зберігається.

По-п'яте, кількість виявлених осіб, які вчинили службові злочини, за останні десять років суттєво не змінилась. Так, в 2001 році цей показник дорівнював 8648 осіб, а в 2010 році – 8942 особи. При цьому, коефіцієнт злочинної активності в 2001 році складає 21 виявлену особу, що вчинила службовий злочин, на 100000 населення України, а в 2010 році – 24 особи.

По-шосте, географія службової злочинності є неоднорідною по всій території країни. Більш високою інтенсивністю службова злочинність характеризується в Луганській обл. (7,3 злочини на 10 тис. населення), Дніпропетровська обл. (6,1 злочини на 10 тис. населення), Одеській обл. (5,8 злочини на 10 тис. населення), Чернівецькій обл. (4,6 злочини на 10 тис. населення) та Миколаївській обл. (4,5 злочини на 10 тис. населення). Найнижчий рівень інтенсивності злочинності в 2010 році зафіксовано в Харківській обл. (2,2 злочини, на 10 тис. населення), Полтавській обл. (2,5 злочини на 10 тис. населення), Рівненській обл. (2,6 злочини на 10 тис. населення), Волинській обл. (2,7 злочини на 10 тис. населення) та Донецькій обл. (2,7 злочини, на 10 тис. населення).

Латентність службової злочинності. Кримінально-правова статистика не відображає дійсних обсягів службових злочинів через високий рівень їх латентності, труднощі виявлення і низьку ефективність діяльності правоохоронних органів. За оцінками деяких спеціалістів, до кримінально-правової статистики потрапляє від 2 % до 5 % фактів. На думку окремих авторів, рівень латентної службової злочинності набагато вищий. За даними кримінологічних досліджень, майже кожний з опитаних громадян давав хабара службовим особам, а понад 70 % вчиняли це неодноразово. Випадків хабарництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, близько 1/4.