97.Протидія необережній злочинності

Успішна протидія необережній злочинності можлива лише при реалізації систематичного підходу на постійній основі. Весь комплекс превентивних заходів умовно можна розділити на три великі блоки за рівнем їх реалізації:

– загальносоціальні;

– спеціально-кримінологічні;

– індивідуальні заходи.

Для запобігання необережним злочинам суттєве значення мають такі загальносоціальні заходи, як:

– поліпшення підготовки фахівців (формування спеціальних, технічних і загальних прогностичних умінь і навичок у студентів вищих навчальних закладів та молодих фахівців);

– зміцнення трудової дисципліни;

– посилення боротьби з пияцтвом і наркоманією;

– розширення та удосконалення правового виховання населення;

– формування позитивної громадської думки із зазначених питань, заснованої на чіткому усвідомленні соціальної значимості їх успішного вирішення (із широким використанням засобів масової інформації);

– удосконалення законодавства про відповідальність за необережні злочини та інші, що створюють для них ґрунт, "фонові" правопорушення;

– покращання сфери обслуговування зброї та транспортних засобів: розвиток системи стрілецьких стендів, стрільбищ, тирів, оснащення їх інженерними спорудами і устаткуванням, що забезпечують безпеку. Відносно транспортних засобів, то це, насамперед, усунення дефектів дорожнього покриття, нанесення дорожньої розмітки, установлення відповідних знаків і т.д.

Важливу роль у запобіганні необережним злочинами відіграють і заходи спеціально-кримінологічні. До їх числа відносяться:

– розроблення і упровадження нових, найбільш ефективних засобів і правил техніки безпеки й охорони природи;

– застосування заходів, спрямованих на виховання у керівників підприємств і організацій, працівників інспекцій і служб позиції максимальної уваги до питань техніки безпеки й охорони природи, сумлінного відношення до покладених на них обов'язків, прояву принциповості та інших якостей особистості, необхідних для успішної боротьби з порушеннями вказаних правил та інших необережних злочинів;

– постійна підтримка технічної майстерності фахівців на високому рівні й посилення контролю за їхньою діяльністю, притягнення до відповідальності порушників правил безпеки;

– аналіз найпоширеніших помилок і порушень правил безпеки при експлуатації тих або інших технічних засобів;

– виявлення вузлів і механізмів, найбільш уразливих стосовно факторів аварійності (заклинювання дверей автомобілів при аваріях);

– навчання населення правилам пожежної безпеки й поводження з газовими й побутовими приладами;

– поліпшення організації й методики роботи контролюючих органів, органів розслідування й судового розгляду справ про необережні злочини різних видів, прокурорського нагляду за виконанням законів про охорону праці, охорону навколишнього середовища.

На основі планування й реалізації заходів спеціальної профілактики розробляються нові технічні рішення, що блокують можливі помилки операторів і зводять до мінімуму негативні наслідки аварій, нещасних випадків, інших необережних злочинів.

Індивідуальна профілактична робота з особами, схильними до вчинення необережних злочинів, займає важливе місце в діяльності правоохоронних органів. До її головних заходів можна віднести:

– проведення виховної роботи з окремими особами (групами осіб), потенційно схильними до вчинення правопорушень. Найбільш інтенсивно така робота повинна проводитися з особами, які мають індивідуальні автомототранспортні засоби (водії, маючі невеликий досвід водіння автомобілів; байкери; стрітрейсери);

– проведення індивідуально-роз'яснювальної роботи (наприклад, пояснення, які порушення правил безпеки до яких наслідків можуть призвести, яка відповідальність передбачена законодавством за такого роду правопорушення);

– допомога у формуванні прогнозного мислення, що дозволяє правильно оцінювати особистий негативний досвід (порушення правил безпеки в минулому, що залишилося безкарним і не мало негативних наслідків, не гарантує відсутності тяжких наслідків і безкарності при аналогічних порушеннях у майбутньому) тощо.

Перша і друга групи превентивних заходів носять стратегічний характер, вони вимагають значних матеріальних витрат, їхня реалізація займає значний часовий період. Третя група заходів (індивідуальна профілактична робота) вимагає значно менших ресурсних затрат, ці заходи мають реалізовуватись на постійній основі.