- •Кримінологія
- •1.Предмет та методи кримінології
- •2.Місце кримінології у системі фундаментальних наук
- •3.Поняття злочинності та її види
- •4.Кількісні показники злочинності
- •5.Якісні показники злочинності
- •6.Латентна злочинність, її види та засоби виявлення
- •7.Поняття кримінологічної детермінації. Види зв'язків між явищами
- •8.Поняття детермінант злочинності та їх класифікація
- •9.Загальні чинники злочинності в україні
- •10.Поняття "особа злочинця", його співвідношення з іншими суміжними поняттями
- •11.Кримінологічні ознаки та структура особи злочинця
- •12.Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця
- •13.Класифікація і типологія злочинців
- •14.Віктимологія як напрямок кримінологічних досліджень
- •15.Особа-жертва злочину. Класифікація жертв злочинів
- •16.Причини та умови індивідуальної злочинної поведінки
- •17.Механізм індивідуальної злочинної поведінки
- •18.Мотивація злочинної діяльності
- •19.Конкретна життєва ситуація як обставина вчинення злочину
- •20.Поняття методики кримінологічних досліджень та їх процедура
- •21.Етапи кримінологічного дослідження
- •22.Суцільне та вибіркове дослідження в кримінології
- •23.Статистичний метод у кримінології
- •24.Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •25.Анкетування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •26.Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод)
- •27.Спостереження як метод кримінологічного дослідження
- •28.Застосування в кримінології психологічних методів
- •29.Поняття та значення методу контрольної групи
- •30.Метод експертних оцінок
- •40.Поняття та ознаки протидії злочинності
- •50.Система протидії злочинності
- •51.Класифікація заходів протидії злочинності
- •52.Цілі, завдання та принципи протидії злочинності
- •53.Суб'єкти протидії злочинності. Їх класифікація
- •54.Віктимологічний аспект протидії злочинності
- •55.Поняття, завдання і методи кримінологічного прогнозування
- •56.Поняття. Завдання і види кримінологічного планування
- •57.Поняття фонових явищ злочинності
- •58.Поняття і види агресивно-насильницької злочинності
- •59.Кримінологічна характеристика показників агресивно-насильницької злочинності
- •60.Кримінологічна характеристика особи агресивно-насильницького злочинця
- •61.Детермінанти агресивно-насильницької злочинності
- •62.Протидія агресивно-насильницькій злочинності
- •63.Поняття і види загальнокримінальної корисливої злочинності
- •64.Кримінологічна характеристика показників загальнокримінальної корисливої злочинності
- •65.Кримінологічна характеристика особи загальнокримінального корисливого злочинця
- •66.Детермінанти загальнокримінальної корисливої злочинності
- •67.Протидія загальнокримінальної корисливої злочинності
- •68.Поняття рецидивної злочинності
- •69.Кримінологічна характеристика показників рецидивної злочинності
- •70.Кримінологічна характеристика особи рецидивного злочинця
- •71.Детермінанти рецидивної злочинності
- •72.Протидія рецидивній злочинності
- •73.Поняття і визначення професійної злочинності
- •74.Кримінологічна характеристика показників професійної злочинності
- •75.Кримінологічна характеристика особи професійного злочинця
- •76.Детермінанти професійної злочинності
- •77.Протидія професійній злочинності
- •78.Поняття та види організованої злочинності
- •79.Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •80.Кримінологічна характеристика особи злочинця. Яка залучена до організованої злочинності
- •81.Детермінанти організованої злочинності
- •82.Протидія організованій злочинності
- •83.Поняття злочинності неповнолітніх
- •84.Кримінологічна характеристика показників злочинності неповнолітніх
- •85.Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця
- •86.Детермінанти злочинності неповнолітніх
- •87.Протидія злочинності неповнолітніх
- •88.Поняття та види економічної злочинності
- •89.Кримінологічна характеристика показників економічної злочинності
- •90.Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини
- •91.Детермінанти економічної злочинності
- •92.Протидія економічної злочинності
- •93.Поняття та види необережної злочинності
- •94.Кримінологічна характеристика показників необережної злочинності
- •95.Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють необережні злочини
- •96.Детермінанти необережної злочинності
- •97.Протидія необережній злочинності
- •98.Поняття та види службової злочинності
- •99.Кримінологічна характеристика показників службової злочинності
- •100.Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють службові злочини
- •101.Детермінанти службової злочинності
- •102.Протидія службовій злочинності
- •103.Поняття злочинності серед працівників овс
- •104.Кримінологічна характеристика показників злочинності серед працівників овс
- •105.Кримінологічна характеристика працівників овс, що вчиняють злочини
- •106.Детермінанти злочинності серед працівників овс
- •107.Протидія злочинності серед працівників овс
107.Протидія злочинності серед працівників овс
В системі заходів протидії злочинності працівників ОВС значну роль відіграють заходи організаційно- управлінського характеру:
– вдосконалення механізму та методик відбору кандидатів на службу (це стосується як відбору кандидатів на службу в конкретних службах і підрозділах, так і комплектування абітурієнтами навчальних закладів МВС) та розміщення кадрів в ОВС;
– враховуючи те, що багато з яких криміногенних якостей особистості працівників ОВС формуються ще на стадії професійного навчання, провідним заходом попередження насильницької злочинності працівників ОВС має бути підвищення рівня професійної освіти та підготовки кадрів й ефективності виховної роботи з особовим складом;
– вдосконалення психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності працівників ОВС;
– забезпечення належного фінансування діяльності органів внутрішніх справ. Потрібне не тільки адекватне за обсягами, але й стабільне та своєчасне фінансове та матеріально-технічне забезпечення. Побудова системи кар'єрного росту персоналу, здатної забезпечити матеріальне та моральне задоволення;
– конструктивне реформування ОВС у соціальний інститут, який буде забезпечувати належний рівень правопорядку у державі;
– орієнтування ідеології правоохоронної діяльності на суспільно-альтруїстичні цінності;
– виключення залежності оцінки ефективності діяльності працівників ОВС від статистичних даних про стан злочинності або інших систематично відображуваних кількісних показників. Критеріями оцінки ефективності діяльності органів внутрішніх справ, зокрема міліції, повинні бути – навантаження (напруженість діяльності), якість діяльності та дотримання законності;
– структурне відокремлення слідчих органів, що дозволить ліквідувати недоречну відповідальність працівників слідчого органу за "кінцевий результат".
У процесі реформування управлінський апарат МВС було скорочено на 20 % з одночасним раціональним перерозподілом функцій та повноважень на державному, регіональному та місцевому рівнях. Більш 80 % міських управлінь було реорганізовано у міські відділи. У кадровій політиці були переглянуті підходи до роботи з особовим складом, практично на 100 % оновлено керівний склад обласних управлінь, на 70 % – керівництво міськрайвідділів. Активізовано роботу Служби внутрішньої безпеки як основного підрозділу по боротьбі з правопорушеннями серед особового складу.
З 1997 р. розпочато виділення "груп ризику" – працівників, схильних до порушень дисципліни та законності. До роботи з "групами ризику", крім керівництва підрозділів, залучаються співробітники служби психологічного забезпечення. Кандидати на службу проходять поглиблене психологічне вивчення особистісних рис.
З 2000 року у діяльності ОВС України чітко окреслилася орієнтація на європейські стандарти у сфері забезпечення правопорядку та більш широку імплементацію ратифікованих міжнародних угод з дотримання прав людини. У зв'язку з цим нормативну базу діяльності ОВС вдосконалено прийняттям цілого пакету міжнародних документів та угод у сфері правоохоронної діяльності, а також розробкою вітчизняних законів з урахуванням міжнародним стандартів. Було посилено спеціально-юридичні гарантії свободи та особистої недоторканості громадян при затриманні, арешті та утримання під вартою.
З метою недопущення тортур та інших форм насильства у спецустановах міліції відомчими нормативними актами МВС України було передбачено більш суворе обмеження можливостей застосування заходів фізичного впливу та спецзаходів до правопорушників.
Роботу міліції переорієнтовано на тісну взаємодію з населенням, для чого основним критерієм діяльності ОВС проголошено оцінку її діяльності з боку громадян. Одночасно підвищено активність відомчих засобів масової інформації, започатковано нові підходи для встановлення “прозорості" та відкритості у роботі міліції.
Встановлено режим відкритого співробітництва з громадськими (правозахисними) організаціями, адекватного реагування на їх запити і пропозиції, вільного доступу до нетаємної інформації, активного залучення до заходів, що здійснюються ОВС у сфері охорони прав і законних інтересів громадян. З 2005 року при МВС України працює Громадська Рада з питань забезпечення прав людини, яка здійснює громадський контроль за дотриманням прав людини та діяльністю органів внутрішніх справ. З 2006 року аналогічні ради створено при обласних управліннях МВС України. До складу громадських рад, сформованих з переважною більшістю в них представників громадськості, наразі входять представники 8 міжнародних, 17 всеукраїнських та 100 регіональних організацій, 23 навчальних закладів, 41 ЗМІ (теле- та радіоканалів, газет, прес-центрів). Представники громадськості беруть участь у проведенні службових розслідувань та перевірках скарг громадян, працюють у складі кадрових комісій УМВС під час атестації працівників ОВС, проводять спільних з керівництвом УМВС прийоми громадян.
Ведучи мову про розширення громадського контролю за діяльністю МВС України слід, зазначити, що з 2010 року плідно працює Всеукраїнська громадська організація – Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, яка акцентує свою увагу на виявленні дійсних порушень та потенційних ризиків останніх щодо прав людей при їх контактуванні із представниками силових структур. Пріоритетні напрямки досліджень та прикладної діяльності: протидія тортурам, расизму та ксенофобії, забезпечення реалізації права на мирні зібрання, а також прав учасників дорожнього руху та ін.
В цілому ж протидія злочинності працівників МВС має здійснюватись на засадах системності, безперервності із широким залученням громадськості.
