53.Суб'єкти протидії злочинності. Їх класифікація

Суб'єкти протидії злочинності утворюють цілісну у функціональному і організаційному відношенні систему, з'єднану спільністю мети та управління у сфері протидії злочинності. Складність цієї системи обумовлена, з одного боку, багатогранністю виконуваних завдань по забезпеченню безпеки, запобіганню, профілактиці, припиненню, розкриттю і розслідуванню злочинів, а з іншою – розподілом завдань між суб'єктами різних рівнів, що обумовлене ієрархічною побудовою системи. Дана система є складною соціальною організацією, бо вхідні в неї групи однорідних органів утворюють відносно самостійні організаційні формування, які функціонують на основі тотожних закономірностей. Кожне з таких формувань є підсистемою більш крупної системи і в той же час складається зі своїх підсистем.

В широкому значенні в протидії злочинності беруть участь представницькі органи, органи виконавчої влади, судові органи; весь комплекс підприємств, установ і організацій, що функціонують в різних сферах соціальної життєдіяльності; громадські об'єднання та окремі громадяни. Проте, вказана діяльність здійснюється переважною більшістю названих органів або організацій супутньо в процесі вирішення інших завдань. Лише для порівняно невеликої частини цих суб'єктів, які реалізують спеціальні цілі і завдання протидії злочинності, наділені відповідними правами і обов'язками з впливу на ті або інші криміногенні фактори і у зв'язку з цим здійснюють відповідне інформаційне, методичне, ресурсне, кадрове забезпечення, вказана діяльність є спеціально обумовленою.

В загальному виді система суб'єктів протидії злочинності включає органи і організації, які:

– визначають основні напрями, завдання, форми і методи протидії злочинності в країні;

– здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності;

– виявляють криміногенні фактори і сигналізують про них;

– безпосередньо реалізовують заходи з реагування на окремі злочини, а також заходи з усунення, послаблення або нейтралізації криміногенних факторів, у тому числі з корекції особистісних деформацій і усунення обставин, що їх сформували.

Залежно від цілей і завдань, а також функціональних обов'язків суб'єктів протидії злочинності, їх можна розділити на дві групи:

– суб'єкти, які діють на загальносоціальному рівні;

– спеціальні суб'єкти.

До спеціальних суб'єктів протидії злочинності варто віднести:

1. Державні органи, які спеціально утворені для боротьби зі злочинністю (органи, що діють у рамках кримінального судочинства – органи кримінальної юстиції).

2. Органи, які діють за рамками кримінального судочинства.

Система суб'єктів протидії злочинності може бути виділена і розглянута також і за іншими підставами, наприклад, за ступенем участі в організаційних процесах, за управлінським потенціалом, за спеціалізацією дій, за спрямованістю праці тощо. При цьому кожна із запропонованих класифікацій є обґрунтованою.

54.Віктимологічний аспект протидії злочинності

Віктимологічний аспект протидії злочинності полягає у специфічній діяльності соціальних інститутів, спрямованій на виявлення, усунення або нейтралізацію чинників, обставин, факторів, які формують віктимну поведінку і обумовлюють вчинення злочинів, а також виявлення груп ризику і конкретних осіб з підвищеним ступенем віктимності з метою відновлення або активізації їх захисних властивостей, і розробку або вдосконалення спеціальних засобів захисту осіб від злочинів.

Віктимологічний аспект протидії злочинності складається з трьох рівнів: загальносоціального, спеціального, індивідуального.

Загальносоціальний рівень – вирішення соціально- економічних, культурних та виховних завдань, спрямованих на усунення або нейтралізацію причин і умов, що сприяють кримінальній віктимізації суспільства, і на зниження ступеня віктимності громадян. Розкриваючи об'єкт впливу на загальносоціальному рівні, слід мати на увазі, що будь-яка людина може стати жертвою злочину.

Ось чому в якості об'єкта виступають всі жителі країни як потенційні жертви злочинів. Основним завданням віктимологічної профілактики на даному рівні є створення системи ефективного соціального захисту громадян від можливої віктимізації, зміна сформованої практики поводження з жертвами злочинів. Для цього потрібна розробка та удосконалення законів, створення нових державних і недержавних структур, соціальних служб, фондів допомоги, реабілітаційних центрів та інших установ захисту жертв злочинів, підготовка спеціальних кадрів для такої роботи.

Спеціальний рівень – заходи, що мають спеціальною метою запобігання злочинам шляхом недопущення реалізації віктимних властивостей і якостей окремих груп населення, що здійснюються державними органами, громадськими об'єднаннями і організаціями, та окремими громадянами. Отже, віктимологічний вплив на спеціальному рівні має своїм об'єктом не все населення країни, а його окремі групи підвищеної віктимності, наприклад, безробітних, осіб без певного місця проживання, наркоманів, повій, алкоголіків і т.д.

Індивідуальний рівень – заходи індивідуальної профілактичної роботи з особами, які, судячи з їхньої поведінки або сукупності особистісних характеристик, можуть із великою ймовірністю стати жертвами злочинців, як правило вони спрямовані на підвищення активності захисних реакцій, а також забезпечення особистої, майнової та іншої безпеки осіб.

Система суб'єктів віктимологічної профілактики злочинів будується відповідно до рівня та об'єкту віктимологічного впливу.

У першу їх групу входять органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вони визначають основні напрями, завдання, функції запобіжної та профілактичної діяльності, забезпечують фінансування і реалізацію регіональних та місцевих програм, спрямованих на запобігання, профілактику та припинення злочинів.

Другу групу складають правоохоронні органи всіх рівнів. Особливе місце серед вказаних суб'єктів займають органи внутрішніх справ, оскільки боротьба зі злочинністю та запобігання злочинам є їх прямим обов'язком.

Третю утворюють організації, підприємства та установи з різними формами власності, громадські організації, асоціації та фонди.

Ефективність віктимологічної профілактики неможлива без аналізу великої інформації віктимологічного характеру, що дозволяє всебічно врахувати кримінологічні чинники. Місце, час, способи вчинення злочинів, най- типовіші категорії осіб, втягнутих у них в якості злочинців або потерпілих, – все це необхідно знати, узагальнювати і враховувати при організації профілактичної роботи. Зібрана інформація, її вивчення дозволяють виявити типових потенційних потерпілих. Безумовно, виявлення таких осіб являє собою складне завдання, особливо якщо врахувати, що багато постраждалих осіб, уникають звертатися до правоохоронних органів.

Важливим засобом віктимологічного впливу на загальному рівні є правове виховання. Практика свідчить, що деякі злочини стали можливими у зв'язку з правовою необізнаністю потерпілих, особливо що стосується необхідної оборони. Наступним засобом можна назвати роз'яснювальну роботу серед населення, особливо тієї його частини, яка відрізняється підвищеною віктимністю. Тут важливо використовувати відомості про осіб, які стали жертвами злочинів через довірливість та необачність, активніше використовувати телепередачі та радіопрограми, періодичну пресу, поширювати знання про способи вчинення злочинів, розрахованих на необачність і зайву довірливість потерпілих. Виступаючи з лекціями, бесідами, співробітники правоохоронних органів повинні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути більш пильними, дотримуватись правил обережності, критичніше ставитися до своїх вчинків, а також до вчинків інших осіб.

Віктимологічний вплив на індивідуальному рівні полягає у виявленні осіб з підвищеною віктимністю і проведення з ними виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань та вироблення методів захисту. Нажаль, слід зазначити, що ці заходи, як правило, зводяться лише до захисно-виховної роботи з особами, що вже стали потерпілими. Робота з виявлення осіб з підвищеною віктимністю майже не проводиться. Таке положення обумовлене головним чином відсутністю спеціальних методик з виявлення осіб з підвищеною віктимністю і суб'єктів, які здійснюють цей специфічний вид профілактики.

Окрім виявлення осіб з підвищеною віктимністю, слід запроваджувати програми корекції віктимності окремих громадян.

Корекція віктимності може здійснюватися у двох формах – безпосередній та ранній. Заходи безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка вже стала жертвою злочину, чи перебуває в стані, близькому до "перетворення" в жертву; заходи ранньої профілактики – на особистість, що підпадає під ознаки потенційної жертви, яка має високий ступень віктимності.

Заходи індивідуального впливу, як правило, поділяються на два види: заходи переконання і заходи допомоги. Заходи переконання носять як захисний, так і виховний характер. В якості таких виступають бесіди, роз'яснення про те, як не стати жертвою злочину, яким чином забезпечити збереження свого здоров'я і майна. Умовою, що сприяє вчиненню доволі значної частини злочинів, є алкогольне сп'яніння жертви, тому віктимологічна профілактика в значній мірі полягає у попередженні пияцтва. Крім цього, необхідно пропагувати встановлення охоронної сигналізації квартир/будинків/приміщень, використання технічних та інших засобів особистої безпеки. До заходів допомоги належать перш за все організація спеціальних консультативних пунктів, центрів соціально- психологічного захисту громадян, основним завданням яких буде інформування населення про заходи захисту від злочинів. На пунктах і в центрах психологічної допомоги необхідно організовувати групові та індивідуальні консультації з потенційними жертвами злочинів, в ході яких надавати їм допомогу, прогнозувати їх віктимну поведінка, виявляти і намагатися разом з ними нейтралізувати віктимологічно значущі риси особистості та особливості поведінки.