55.Поняття, завдання і методи кримінологічного прогнозування

Під кримінологічним прогнозуванням розуміється діяльність, спрямована на обробку та аналіз кримінологічної інформації з метою отримання знання про майбутній стан злочинності, окремих її видів і груп, детермінанти злочинності імовірність вчинення злочину конкретною особою, діяльність щодо запобігання злочинам.

Кримінологічне прогнозування, таким чином, розуміється з одного боку як особлива процедура, що входить як стадія до архітектоніки будь-якого кримінологічного дослідження, з другого – як метод досягнення більш віддалених цілей ніж власне передбачення. Основною "віддаленою" метою кримінологічного прогнозування є забезпечення адаптивності системи протидії злочинності: на підставі створення науково обґрунтованої картини майбутнього стану злочинності та інших елементів предмету кримінології стає можливою комплексність та плановість кримінально-превентивної діяльності держави і суспільства.

Зазначена мета може бути диференційована на наступні цілі кримінологічного прогнозування:

– встановлення можливих змін у стані, рівні, структурі, динаміці злочинності і фонових для неї явищ в майбутньому;

– визначення майбутнього стану комплексу криміногенних факторів;

– встановлення можливості появи нових видів злочинів та фактичної втрати суспільної небезпечності нині існуючих, а також факторів, що можуть мати вплив на ці процеси;

– з'ясування імовірності та можливостей вчинення злочину конкретною особою;

– визначення майбутнього стану суб'єктів протидії злочинності та його відповідності імовірним запитам у сфері стабілізації криміногенної обстановки;

– забезпечення випереджаючою інформацією про всі обставини, що мають суттєве значення для розробки перспективних планів щодо протидії злочинності;

– забезпечення можливості розроблення загальної концепції протидії злочинності, вибору оптимального шляху розвитку спеціалізованих суб'єктів антикримінальної діяльності.

Відповідно до цього, завданнями кримінологічного прогнозування є: виявлення існуючих тенденцій розвитку злочинності; з'ясування основних параметрів комплексу криміногенних факторів; визначення основних напрямків та планів суспільного розвитку у найбільш важливих сферах соціального життя; з'ясування можливості змін, що будуть мати місце у перспективі, впливати на детермінанти злочинності, посилюючи чи послаблюючи їх дію (або їх нейтральне значення); визначення основних тенденцій та планів розвитку елементів системи протидії злочинності (фінансування, кадрові зміни, створення, ліквідації, реорганізації суб'єктів протидії злочинності тощо); з'ясування на цій підставі майбутніх показників злочинності.

Кримінологічні прогнози різняться між собою за рядом критеріїв, в основу яких покладено строк прогнозування, його спрямованість, масштаби, предмет.

За строком прогнозування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові прогнози.

Короткострокові прогнози розраховані на строк до двох років та спрямовані в основному на обслуговування завдань поточного планування протидії злочинності та реалізації окремих її тактичних компонентів. Даний вид прогнозування є найбільш поширеним. Особливо велике практичне значення мають ті короткострокові прогнози, які охоплюють незначні проміжки часу (добу, тиждень, місяць, квартал) та спрямовані на забезпечення оптимального планування діяльності щодо конкретної події. Такі прогнози, зазвичай поширюються на сезонні періоди відпочинку, шкільні канікули, проведення тих чи інших заходів.

Середньострокові прогнози провадяться на строк від 2 до 5 років і спрямовані на визначення стратегічних засад функціонування системи протидії злочинності. Зазначені види прогнозів забезпечують суб'єктів кримінально- превентивної діяльності відомостями про можливий вплив прийнятих планів, концепцій, програм соціально- економічного, правового розвитку на злочинність.

Довгострокові прогнози строком 5-10 років і більше на сьогоднішній день здатні давати оцінки лише в загальних рисах деяких найбільш стійких тенденцій в розвитку злочинності. В нашій державі наразі даний вид кримінологічного прогнозування майже не використовуються через значну динамічність соціально-економічних, правових перетворень, високий ступінь їх залежності від політичних умов.

За спрямованістю кримінологічні прогнози поділяються на пошуковий та нормативний.

Пошуковий прогноз спрямований на виявлення перспективних кримінологічно значущих проблем, що підлягають вирішенню засобами управління, які реалізуються у системі протидії злочинності.

Нормативний – на виявлення найбільш оптимальних шляхів, засобів і заходів протидії злочинності у майбутньому з урахуванням загроз, виявлених пошуковим прогнозом. Нормативні кримінологічні прогнози як правило відносяться до категорії так званих активних прогнозів, тобто передбачають, що суб'єкт запобігання злочинності, може вживати певні заходи, які здатні вплинути на показники, що прогнозуються.

За масштабом кримінологічні прогнози поділяються на: загальнодержавні (предмет прогнозування поширюється на територію всієї держави); регіональні (предмет прогнозування обмежується територією регіону, області); територіальні (предмет прогнозування обмежується територією міста, району, чи визначеної території, яка пов'язується з певним об'єктом чи подією. Наприклад, майдан під час масових акцій, чи стадіон під час спортивних змагань тощо).

За критерієм предмету прогнозування виділяють наступні види кримінологічних прогнозів: прогноз щодо злочинності в цілому за показниками; прогноз щодо певного виду злочинності (агресивно-насильницької, загально-кримінальної корисливої, у сфері економічних відносин тощо); прогноз щодо можливості вчинення окремого злочину (прогноз індивідуальної злочинної поведінки); прогноз щодо детермінант злочинності; прогноз формування (ускладнення) особистості злочинця; прогноз щодо розвитку кримінологічної науки.

Будучи частиною соціального передбачення, кримінологічне прогнозування спирається на методологію та конкретні методи соціологічних та статистичних досліджень. Найбільш використовуваними у науці і практиці є чотири методи кримінологічного прогнозування: екстраполяція, моделювання, експертні оцінки, порівняльний аналіз, експеримент.

Метод екстраполяції полягає у перенесенні динамічно-статистичних рядів показників злочинності (трендів) у майбутнє, для чого такі ряди формуються на основі даних за кілька років. Ряди отримують як на підставі абсолютних даних, так і коефіцієнтів.

У кримінологічному прогнозуванні метод моделювання має кілька особливостей. По-перше, моделювання виступає засобом зведення кримінологічно значущих соціальних об'єктів дослідження до однопорядкового значення. По-друге, залежно від особливостей порівнюваних об'єктів моделювання може йти двома шляхами: а) операціоналізація даних у числову вісь чи багатомірний простір; б) вираз об'єктів за допомогою нечислових конструктів. По-третє, моделювання допустиме як на початковому, так і на подальших етапах кримінолого-прогностичного дослідження.

Метод експертних оцінок полягає у з'ясуванні думок експертів з приводу проблемного питання, пов'язаного із прогнозуванням. Експертами можуть виступати науковці, практичні працівники із значним досвідом роботи тощо.

Метод порівняльного аналізу полягає у знаходженні типових, спільних рис або певних відмінних особливостей, які характеризують схожість та відмінність певних явищ, норм, подій. Цей метод дозволяє, зокрема, зробити висновок про те, як вирішуються схожі питання в однорідних ситуаціях і кримінологічних обстановках.

Метод порівняльного аналізу заснований на відносній повторюваності явищ і процесів при наявності загальних причин та умов. При цьому проводиться порівняння між з тим, як розвивалося подібне явище в минулому конкретної держави, так і інших країн з подібними соціально-економічними, правовими та іншими умовами.

Суть методу кримінологічного експерименту виявляється у наступному: у тих випадках, коли дослідити об'єктивні соціальні фактори, що обумовлюють криміногенний характер тих чи інших явищ і подій в повній мірі через ряд об'єктивних причин не вдається, за останніми організовують кримінологічний моніторинг без втручання з боку управлінського суб'єкта. Таким чином, штучно створюється своєрідна модель у певному хронотопі (тобто розтягнута у часі й просторі), що буде мати місце у майбутньому. Результати "поведінки" цієї моделі і становлять в цьому випадку підстави для прогнозування.