74.Кримінологічна характеристика показників професійної злочинності

Характеризуючи безпосередньо рівень, структуру і динаміку професійної злочинності, одразу варто зазначити відносність оцінок у зв'язку з невизначеністю адекватних показників у кримінальній статистиці. У визначенні чисельності професійних злочинців є серйозні труднощі, оскільки немає не тільки статистичних даних, а й достатнього масиву вибіркових досліджень. Експериментальними дослідженнями встановлено, що категорія раніше не судимих професійних злочинців досить численна серед картярських шахраїв, "наперсточників", "зломщиків чеків", вимагачів, господарських злочинців, а також осіб, які займаються незаконним обігом наркотиків.

Аналізуючи стан професійної злочинності, важливу роль має інтерпретація статистичних даних про спеціальний рецидив (хоча не всі професійні злочинці мають судимість або кілька судимостей і не всі судимі особи є професійними злочинцями; тут швидше виявляються тенденції, а не рівневі характеристики).

Сьогодні у кримінальному середовищі відбуваються складні процеси, пов'язані з виникненням нових організованих угруповань професійних злочинців, які беруть активну участь у діяльності організованих злочинних груп, що мають солідні позиції у сферах "тіньового" і легального бізнесу, та які намагаються відтіснити "старих" авторитетів.

Певною несподіванкою є дані про вікову структуру контингенту професійних злочинців. Здавалося б, з урахуванням необхідності володіння достатньо широким комплексом знань, навиків, умінь, аж до автоматизації їх використання, у цьому контингенті мають переважати особи середнього і старшого віку. Фактично, за даними вибіркових досліджень, більшість професійних злочинців є особами молодшого і середнього віку. Найбільшу частку становили особи у віці 19-35 років (77 %). Коли вони потрапляють у місця позбавлення волі, їх насамперед залучають до злочинного середовища, вирватися з якого неможливо. Вчинення злочинів стає для них буденною справою, злочинним промислом. Таким чином, омолоджування професійної злочинності – ще один індикатор її негативних тенденцій.

Свідченням стійкості злочинної діяльності є спеціальний рецидив. Проте слід ураховувати, що серед професійних злочинців доволі значна кількість осіб, які систематично вчинюють злочини, але не притягуються до кримінальної відповідальності. За даними А. І. Гурова, з 800 вивчених учасників організованих злочинних груп 60 % обстежених осіб не були судимі, хоча систематично вчинювали злочини. Найбільше число не судимих осіб серед картярських шахраїв, фальшивомонетників, вимагачів. Тому точнішим показником злочинної діяльності буде кримінальний стаж. Виявлено, що чим "тихіша" кримінальна діяльність, тим нижча вірогідність потрапити у місця позбавлення волі. Найбільший стаж, як виявилося, мають картярські шулери – 10 років, кишенькові злодії – 3-4 роки, квартирні крадії – 2-3 роки. Найкоротший – розбійники і кілери – не більше 1,5 року. Помилковою є думка, що до професійних злочинців потрібно відносити тільки тих, хто не працює, а тільки вчинює злочини. По-перше, для прикриття злочинної діяльності необхідно, хоча б для видимості, значитися на будь-якій роботі, по-друге, багато видів злочинів можна вчинити тільки перебуваючи на певній посаді (наприклад, шахрайство у сфері побутових послуг). Проте слід визнати, що серед професійних злочинців досить високий відсоток осіб, які не працюють: серед кишенькових крадіїв – 60 %, квартирних злодіїв – 40, картярських шулерів – 70, рекетирів – 80 %.

Професійна злочинна діяльність відрізняється від іншої кримінальної діяльності тим, що в її учасника формуються певні знання, практичні уміння і навики, іноді доведені до автоматизму, що забезпечує оптимальне досягнення мети за якнайменшого ризику викриття. Злочинці-професіонали ретельно готують злочини, вміло обирають місце, час і способи їх вчинення, конкретні об'єкти посягань, оснащуються за необхідності знаряддями злому й іншими технічними засобами, використовують витончені прийоми контрнападу і маскування, систему умовних сигналів і багато інших елементів кримінального ремесла. Злочинний досвід включає також знання методів оперативно-розшукової діяльності, розкриття злочинів, способів ухилення від відповідальності, вміння протистояти правоохоронним органам.

Набуття кримінальних пізнань і навиків відбувається або в процесі безпосереднього навчання під керівництвом професіонала, що типове для шахраїв і кишенькових злодіїв, або методом "спроб і помилок". Більш поширеним є перший спосіб, 45 % "учнів" отримують знання і навики в місцях позбавлення волі. Відомо, що коли велике число молодих злочинців потрапляє до місць позбавлення волі, туди направляється досвідчений наставник ("козлятник"), який спеціально вчиняє для цієї мети злочин. Так створюються "курси підвищення кваліфікації" для тих, хто хоче набути додаткових навиків, вивчити Кримінальний кодекс. Пройти навчання у місцях позбавлення волі мовою злочинців означає "закінчити академію".