75.Кримінологічна характеристика особи професійного злочинця

Традиційно професійного злочинця пов'язують із вчиненням таких злочинів, як кишенькові й квартирні крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, контрабанда, пограбування, розбої та вбивства. В останні роки вони поповнилися новими формами, зокрема: викрадення предметів культури і мистецтва; наркобізнес, нелегальне виготовлення і збут спиртних напоїв; крадіжки автомобілів; вимагання (рекет), крадіжки грошей і цінностей із сейфів і приміщень з електронною системою охорони; вбивства на замовлення (кілерство); викрадення вантажів із рухомого складу залізничного транспорту; розкрадання і продаж зброї (вибухових речовин), торгівля людьми, рейдерство, незаконне втручання в роботу електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів) тощо.

При з'ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримінальний "стаж". Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велика кількість професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не потрапляють в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, 60 % з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв більше половини не були засуджені, з кишенькових злодіїв – понад 15 %. Серед інших категорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що тривалий час проявляли кримінальну активність також мали місце численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Надання кримінологічної характеристики особи професійного злочинця обумовлює аналіз соціально- демографічних ознак. Серед осіб, які займаються професійною злочинною діяльністю переважають чоловіки (96 %). В основному це особи молодого та середнього віку. Найбільшу частку склали особи у віці до 35 років (78 %). Це свідчить про те, що професійна злочинність значно помолодшала порівняно з серединою XX сторіччя. Для жінок притаманні такі види злочинного професіоналізму як: шахрайство, наркобізнес, організація місць для надання сексуальних послуг. Є достатньо високим освітній рівень професійних злочинців: приблизно 49,5 % з них мали повну середню або середньо спеціальну освіту. Свій перший злочин особи вчиняють як правило у неповнолітньому віці.

Важливою характеристикою особи професійного злочинця є наявність легального місця роботи. З опитаних нами злочинців 67 % взагалі ніде не працювали. 13 % мали випадкові легальні заробітки. І лише 20 % мали постійне місце роботи. Але значна кількість з них порушували трудову дисципліну, мали прогули. Робота для них виступала в якості соціального камуфляжу і до неї вони відносилися формально. Цікавим є той факт, що для професійних злочинців притаманним є наявність родини та дітей. Серед них таких 76 %, що є не випадковим. Професійною злочинною діяльністю особа може забезпечити свою родину. Серед вивчених осіб 62 % зловживали алкогольними напоями, 34 % вживали наркотичні засоби.

Притаманними для професійних злочинців є і певні морально-психологічні якості. Професійні злочинці виступають носіями певної ідеології. Вони бачать себе за межами суспільства і навіть створюють своє окреме суспільство зі зрозумілими лише їм нормами, правилами, традиціями тощо. Для злочинців-професіоналів є характерним вибір злочинної кар'єри як життєвої мети. Приблизно 40 % осіб відчувають гордість за те, що є представниками професійного злочинного середовища.

Разом з цим професійна злочинність невпинно молодшає. Це стосується в тому числі і такого "класичного" виду злочинного промислу як кишенькові крадіжки. Зараз їх переважно вчиняють особи 25-30 років, серед них значна кількість жінок і майже кожен другий з них вживає наркотичні засоби. Певні якості, вміння та навички, які формуються у професійного злочинця залежать не тільки від роду його злочинної діяльності, а і від особистісних характеристик жертв злочинів.

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали "нової хвилі" віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військову, спортивну підготовку, мають вищу освіту. Вони безпосередньо вчиняють злочини, а трапляється – виступають у ролі консультантів, додають у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певної новизни. Наприклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Для професійних злочинців характерні такі специфічні риси, як неформальні норми поведінки, специфічна субкультура, органи координації діяльності цього середовища, її закритий для іншого соціуму характер.

Найбільшою мірою ці риси властиві такому середовищу професійних злочинців, як "злодії в законі". Становлення системи неформальних норм пов'язане з виникненням "злодійської ідеї", що втілилася у вигляді "злодійського закону", на підставі якого на початку 30-х років минулого століття відбулося злиття авторитетів загально- кримінальних угруповань у місцях позбавлення волі в співтовариство "злодіїв у законі".

Зміст "злодійської ідеї" полягає в тому, що злодій повинен жити окремо від суспільства, відкидати соціально корисні зв'язки і обов'язки. Ця ідея подавалась у вигляді окремих норм, що складали зміст "злодійського закону": злодієві заборонялося займатися суспільно корисною працею, бути членом громадських організацій, прагнути до дострокового звільнення, займатися політикою, мати постійну родину, займатися комерцією, брати в руки зброю для надання допомоги державі (наприклад, для захисту Батьківщини), надавати допомогу правоохоронним органам, вчиняти окремі протиправні вчинки (наприклад, хуліганство) тощо.

Специфічна субкультура "злодіїв у законі" включає в себе жаргон, невербальні засоби спілкування, прізвиська, татуювання, естетичні потреби (ритуали, музичну і літературну культуру, стиль одягу і манеру поведінки). Кожний із цих елементів субкультури надає уявлення про соціально-типові ознаки "злодіїв у законі" й одночасно виконує кілька функцій у кримінальному середовищі.

Елементи злочинної субкультури виконують чотири основні функції, а саме: комунікативну, будучи специфічним засобом усного, письмового або невербального спілкування злочинців між собою; конспіративну, що дозволяє забезпечити замкнутість кримінального середовища для законослухняного суспільства; впізнавальностратифікаційну, що дозволяє впізнати приналежність "злодіїв у законі" до лідерів кримінального середовища; компенсаційну, призначену для виправдання злочинного способу життя через терміни, що мають позитивний або соціально-нейтральний зміст ("авторитет" – відома людина в кримінальному середовищу, "працювати" – вчиняти крадіжки).

Незважаючи на те, що в цілому всі професійні злочинці є соціальними паразитами, що живуть за рахунок відібрання частини прибавочного продукту, створюваного законослухняними членами суспільства, серед них є заможні, що вдало освоїли нові економічні відносини, і бідні, зокрема, ті, які дотепер дотримуються чистоти "злодійської ідеї", яка не дозволяє злодієві займатися накопиченням. Останні зберегли істотний вплив тільки в місцях позбавлення волі, на волі вплив мають злодії нової формації.