90.Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини

За віковою ознакою серед економічних злочинців переважають особи старші 30 років, переважно це чоловіки. Але відмінною ознакою економічної злочинності є те, що частка жінок серед злочинців досягає майже 40 %, що набагато вище ніж у загальнокримінальній злочинності. Це пояснюється тим, що саме жінки найчастіше працюють бухгалтерами та економістами.

За соціальним станом серед засуджених робітники (62,8 %), решта службовці. Стосовно терміну перебування на певній посаді до вчинення економічного злочину, то у всій економічній злочинності переважають особи, які працювали на підприємстві більше 5 років (36,7 %). Щодо освітнього рівня, то значна кількість злочинців мала вищу освіту, спеціальну та середню освіту дещо менше. Ці особи і чинять так звану "білокомірцеву злочинність" – сукупність злочинів, які скоюються особами з високим соціальним статусом у сферах бізнесу або політики в межах їх професійних обов'язків. Щодо наявності сім'ї – більшість з осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності (76 %) мали сім'ю, були одружені. Сім'я розглядається багатьма кримінологами як важливий фактор, який впливає на вчинення цих злочинів. За результатами кримінологічних досліджень рівень рецидиву серед осіб, які вчиняють економічні злочини не перевищує 7-9 %.

Характеризуючи морально-психологічні риси злочинців, можна стверджувати, що для осіб, які вчиняють економічні злочини, притаманна антисуспільна спрямованість, яка може бути різною за своєю силою, глибиною, стійкістю. Особи, які вчиняють ці злочини, відрізняються високою соціальною пристосованістю, доброю орієнтацією в соціальних і правових нормах. Даний тип особистості злочинця характеризується корисливою мотивацією, прагненням до наживи, розкоші.

На формування корисливого мотиву переважно впливає прагнення винних осіб до особистого збагачення. Залишається ще високим питома вага злочинів, які вчинюються особами у зв'язку з неякісним виконанням своїх службових обов'язків. Однак, слід враховувати і те, що ці злочинці відрізняються більшою психологічною врівноваженістю, оптимізмом, високою самооцінкою, соціальним конформізмом, ніж злочинці загальнокримінальної спрямованості.

91.Детермінанти економічної злочинності

Злочинність у сфері економіки обумовлюється складним детермінаційним комплексом, який є проявом глибинних деформацій політичних, економічних, соціальних, правових, культурно-ідеологічних інститутів українського суспільства.

Криміногенні фактори злочинності у сфері економіки традиційно поділяються на декілька груп, а саме: економічні, соціальні, політичні, правові, організаційно- управлінські, а також недоліки у діяльності правоохоронних органів.

Економічні детермінанти є визначальними, оскільки вони обумовлюють злочину поведінку, як окремої людини, так і криміногенну ситуацію у цілому в суспільстві. Серед економічних факторів аналізованого виду злочинності найбільш вагоме місце займає низький рівень доходів населення в країні, що безпосередньо впливає на формування корисливої мотивації.

Головними факторами злочинності в сфері економіки країни є переважно диспропорції соціального розвитку, які мають саме економічний характер, а саме: невідповідність між економічними потребами й економічними можливостями їх задоволення, між інтересами розвитку окремих галузей економіки, об'єктивно існуюча система протиріч між економічними інтересами і потребами кожної конкретної людини (групи людей), суспільства і держави.

До економічних детермінантів також відноситься:

– економічна криза, що охопила Україну у 90-ті роки та криза 2008-2014 років, яка остаточно загострила криміногенну ситуацію в країні;

– недоліки в регулюванні кредитно-фінансових відносин;

– лібералізація цін, різноманітні маніпуляції з процентними ставками на кредити, ставками оподаткування;

– повальні та неконтрольовані процеси приватизації державної власності;

– значна бюрократизація процесів державних закупівель;

– відсутність цілісної концепції запобігання негативним явищам у сфері економіки;

– безгосподарність адміністративно-командної системи (ненормативні запаси сировини, нецільове використання товарно-матеріальних цінностей, відсутність достатньої кількості баз та складських приміщень для їх збереження, нераціональне перевезення вантажів, корупційність посадових осіб, які розподіляли ресурси тощо);

– недоліках соціально-економічної політики держави, які не дають можливість отримувати прибуток за рахунок трудової активності і власної працездатності населення;

– неконтрольоване накопичення олігархічними групами фінансових капіталів, викрадених у народу, і подальше живлення ними політичних сил і конкретних політичних лідерів, які, у свою чергу, активно сприяють діяльності підконтрольних бізнес структур, націлюють економіку України на обслуговування кланових інтересів.

Соціальні детермінанти економічної злочинності це:

– низький матеріальний рівень життя населення; – поступове зниження життєвого рівня населення, інфляція, зростання дефіциту бюджету у зв'язку з політичними подіями останніх років;

– значний рівень безробіття серед працездатного населення;

– розшарування населення на бідних та багатих, що породжує певні протиріччя у суспільстві і надалі породжує різні форми протиправної поведінки;

– соціальна незахищеність певних верств населення (наприклад, багатодітних та неповних сімей, молодих фахівців, вчителів, медичних працівників, звичайних робітників, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів) призводить до формування корисливих мотивів;

– невідповідності між темпами економічного зростання та низьким рівнем доходів громадян.

Ідеологічні фактори економічної злочинності:

– пропаганда культу наживи та "красивого життя", кримінальних способів заволодіння власністю, безкарності за тяжкі злочини;

– поширення споживчої ідеології серед населення; терпимість та навіть подекуди позитивне відношення до кримінальних способів накопичення капіталу;

– не вироблення ніякої ідеології як комплексу цінностей, на які орієнтується суспільство, розвал старої системи цінностей і утворення в цій сфері вакууму привели до певної деградації свідомості частини населення.

До політичних факторів можна віднести:

– відсутність зваженої державної політики у земельній сфері (щодо створення єдиного ринку землі), сфері приватизації стратегічних об'єктів промисловості;

– необгрунтоване намагання широко використовувати і впроваджувати зарубіжний досвід господарювання, який певною мірою не відповідає українським реаліям;

– відсутність політичної волі щодо рішучих кроків у проведені соціальних реформ (реформування пенсійного, трудового законодавства) тощо.

Правові фактори безпосередньо впливають на недоліки регулювання економічних відносин і визнаються одним із провідних криміногенних факторів економічної злочинності. До них можна віднести:

– недосконалість чинного законодавства, недоліки законодавчого регулювання, як економічної, так і політичної сфери життя, декларативний характер багатьох нормативно-правових актів;

– прогалин у механізмі правового регулювання різних сфер економічної діяльності (наприклад, сфера приватизації, оподаткування), стрімкі зміни нормативно- правової бази, економічна необґрунтованість ряду законодавчих рішень;

– наявність суперечностей між окремими законами і відомчими правовими актами;

– прогалини у законодавчому забезпеченні протидії злочинності у сфері економіки;

– можливість використання кримінально здобутих коштів в якості одного з факторів ресурсного забезпечення та фінансування підприємств та організацій;

– відсутність реальної захищеності легітимних економічних відносин, відставання правотворчої діяльності від потреб господарської практики;

– неналежне фінансування існуючих державних програм, планів заходів, спрямованих на детінізацію вітчизняної економіки;

– недосконалість норм бюджетного та податкового законодавства;

– відсутність механізмів реалізації частини законів, які регулюють економічні відносини;

До організаційно-управлінських факторів традиційно відносять:

– недоліки функціонування механізму державного управління економічними процесами, що спричиняє руйнацію виробничого сектора економіки, дестабілізує діяльність кредитної, фінансової, податкової політики, сприяє руйнації високотехнологічних і наукових комплексів;

– високий рівень корупції, який створює передумови для криміналізації організаційно-управлінської діяльності у сфері економіки;

– протекціонізм, шахрайство з фінансовими ресурсами, які сприяють фіктивному банкрутству стратегічних державних підприємств для подальшої їх незаконної приватизації;

– "кумівство" при призначенні на державні посади людей, як не мають відповідного рівня знань та необхідних якостей;

– недоліки в організації і функціонуванні правоохоронних органів: низький рівнем взаємодії, недосконалість механізмів координації правоохоронних органів, недостатня ефективність наявних методик виявлення, документування та запобігання економічним злочинам, кадровими прорахунками (неукомплектованість правоохоронних органів компетентними працівниками), низьким рівнем матеріального забезпечення працівників правоохоронних органів тощо.