104.Кримінологічна характеристика показників злочинності серед працівників овс

Протягом 2012 та 2013 років було засуджено 391 та 378 осіб відповідно. Основними "постачальниками" правопорушень проте зостаються підрозділи Департаменту карного розшуку, служби дільничних інспекторів міліції, органи досудового слідства, Державної автомобільної інспекції.

Протягом 2003-2013 pp. відбулося різке зростання кількості засуджених працівників в середньому на 76,5 % у порівнянні з 2003 р., в першу чергу – за рахунок працівників, що працювали у м. Києві, Дніпропетровській, Харківській, Херсонській, Одеській, Львівській, Чернігівській областях, АР Крим.

Аналіз структури злочинів, учинених персоналом ОВС у сфері службової діяльності протягом 2003-2013 pp., дозволяє констатувати переважання фактів отримання неправомірної вигоди, перевищення службових повноважень і зловживання службовим становищем.

За матеріалами судової практики, посадові злочини здебільше вчинюються безпосередньо під час несення служби та у 68 % випадків – у службових приміщеннях. Переважну більшість засуджених за посадові злочини складають особи віком до ЗО років – вікові категорії від 20 до 25 років та від 25 до ЗО років (25,3 % і 32,6 % відповідно).

У структурі загальнокримінальних злочинів найбільш численними є ДТП (17,5 %), частка яких значно перевищує показники зареєстрованих випадків спричинення тілесних ушкоджень та вчинення крадіжок – 7 % і 6,4 % відповідно.

Звертає на себе увагу досить "непрозора" категорія злочинів, позначених у відомчій статистиці як "інші", питома вага яких складає більше третини (44,5 %) усіх злочинів загальнокримінальної спрямованості. Зазначена категорія включає у себе кількість осіб, засуджених за фактами вчинення злочинів проти життя та здоров'я (у т.ч. за катування), проти свободи, честі та гідності особи, проти прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти громадської безпеки, проти безпеки руху та ін.

В структурі насильницької злочинності працівників органів внутрішніх справ України переважають такі злочини, як умисне вбивство (22,9 %) й тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості (34 %), становлячи понад 50 % усіх насильницьких злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ.

При невеликому зменшенні питомої ваги умисних вбивств (з 31 % до 24,8 %) (по відношенню до структури насильницької злочинності працівників ОВС за даними відомчої статистики), спостерігається значне збільшення питомої ваги тілесних ушкоджень (з 19,6 % до 34 %). Дана якісна зміна структури насильницької злочинності працівників ОВС пов'язана з тим, що 14,4 % випадків заподіяння потерпілим працівниками ОВС тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості були кваліфіковані судом як перевищення влади або службового становища (ст. 365 ч. 2, ч. 3 КК України).

Переважання серед насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС України, злочинів агресивної спрямованості над злочинами корисливої спрямованості вказує на відсутність економічної "основи" детермінації більшості насильницьких злочинів працівників ОВС. Тому логічним буде висновок, що негативні особистісні якості працівників у сполученні з недоліками кадрової політики як при прийомі кандидатів на службу в ОВС України, так і при контролі за дотриманням дисципліни і законності під час служби працівників, є основним фактором вчинення насильницьких злочинів працівниками органів внутрішніх справ.

Серед усіх видів злочинів, що вчиняються посадовими особами ОВС, найбільш пильну увагу міжнародних експертів та вітчизняних спеціалістів привертає сьогодні категорія катувань, оскільки вона є своєрідним індикатором дотримання правоохоронними органами принципу верховенства права. Намагаючись надати кримінологічну оцінку розповсюдженості випадків катувань у правозастосовній діяльності ОВС України, ми маємо констатувати їх невелику кількість, зафіксовану у формах статистичної звітності. Так, органами прокуратури у 2003-2013 pp. стосовно працівників ОВС було порушено лише 78 кримінальних справ (кримінальних проваджень) за ст. 127 КК України (Катування).

Наведені цифри не є приводом для заспокоєння з декількох причин. По-перше, вивчення аналітично- довідкових матеріалів свідчить, що досить значне число незаконних дій працівників міліції, пов'язаних із застосуванням тортур та жорстокого поводження, стає штучно латентним через неадекватну їх кваліфікацію органами прокуратури. По-друге, існує стала судова практика, згідно якої дії працівників ОВС, пов'язані із незаконним застосуванням заходів фізичного впливу, побоїв та інших форм жорстокого поводження, переважно кваліфікуються лише за двома статтями Кримінального кодексу – ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем) та ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень). Вибіркове вивчення кримінальних проваджень стосовно незаконних дій правоохоронців із застосуванням фізичного насильства показало, що судові органи щонайменше у 22,2 % випадків "не помічають" при винесенні вироків ознаки складу злочину, передбаченого ст. 127 КК України.

З урахуванням викладеного навіть при невеликому обсязі кримінальних проваджень за ст. 127 КК України, вважається за доцільне взяти до уваги усі склади злочинів, які можуть мати потенційне відношення до застосування катувань. При цьому мусимо враховувати щонайменше чотири таких категорії: умисне вбивство, спричинення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, зловживання владою та перевищення влади. Питома вага означених складів злочинів за статистичними даними 2003-2013 років дорівнює 44,9 % від загального масиву засуджених працівників ОВС.

До зазначеного масиву доцільно додати кількість працівників ОВС, притягнутих до дисциплінарної відповідальності за вчинення правопорушень, яка також може вказувати на ознаки застосування жорстоких форм поводження із затриманими та заарештованими особами. Це, перш за усе, такі порушення дисципліни та законності, як незаконні методи проведення слідства, незаконне застосування спецзасобів, незаконні дії стосовно затриманих, а також незаконне адміністративне затримання та незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, незаконний арешт та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Питома вага, працівників, які вчинили ці правопорушення, на відміну від категорії злочинів, складає близько 7 % від загальної кількості притягнутих до дисциплінарної відповідальності протягом 205-2010 років. За умов більш жорстких критеріїв відбору, якщо враховувати лише факти незаконних методів проведення слідства, незаконного застосування спецзасобів та незаконних дій стосовно затриманих, частка таких осіб складає лише 0,5 %.

В якісному відношенні злочини співробітників ОВС поступово зазнають змін у напрямку ускладнення способів вчинення незаконних дій, появи нових форм кримінальної активності. Так, після 1998 р. стають відомими факти прийняття працівниками міліції під нелегальну охорону окремих торговельних об'єктів, організацій, приватних підприємств. Спостерігається зріст випадків, коли для досягнення злочинних цілей співробітники міліції об'єднуються у злочинні групи та здійснюють ряд загальнокримінальних корисливих злочинів. З'являються факти участі працівників ОВС у незаконному обігу наркотиків і торгівлі зброєю.

Досліджуючи географію злочинності співробітників ОВС, тобто розподіл вчинених злочинів за територіальною ознакою, ми можемо виділити, насамперед, регіони з найвищими абсолютними показниками. До їхнього числа входять м. Київ, АР Крим, Луганська, Донецька, Дніпропетровська області. Найнижчі числа спостерігаються у таких областях, як Рівненська, Чернівецька, Херсонська, м. Севастополь – 39 осіб.

Зіставлення коефіцієнтів злочинної активності працівників ОВС виявляє такий розподіл: Західний регіон – 1,4, Північно-Східний – 1,3, Донецько-Придніпровський – 1,2, Причорноморський -1,2, Центральний -1,1.

Найбільш вірогідний розмір ціни злочинності працівників ОВС за критерієм прямого збитку за 2003-2013 pp. може бути оцінений у 51289905 грн.