71.Детермінанти рецидивної злочинності

Рецидивна злочинність обумовлюється загальними причинами і умовами, які породжують і сприяють злочинності взагалі, та специфічними причинами і умовами, пов'язаними з обставинами вчинення першого злочину, процесом виконання покарання, постпенітенціарним періодом, котрі впливають на вчинення саме повторних злочинів. У всій їх сукупності можливо виділити два види: 1) загальні для всієї злочинності; 2) спеціальні, які знаходять свій прояв як після вчинення злочинів, так і під час чи після відбуття покарання або інших заходів впливу на осіб, що вчинили злочини.

До перших відносяться: погіршення соціальних умов життя; зубожіння широких верств населення; негативні умови формування особистості в дитячому та підлітковому віці; негативний вплив на неповнолітніх з боку осіб, що були засуджені, та засобів масової інформації; складні конкретні життєві ситуації, з яких людина не завжди знаходить вихід без порушення закону.

Друга група детермінант включає в себе різноманітні явища та процеси, які мають місце в період відбуття покарання або після нього, які умовно можна поділити на три групи: 1) детермінанти, пов'язані з першою судимістю, першим вчиненням злочину особою; 2) детермінанти, обумовлені процесом відбування покарання, особливо покарання шляхом позбавлення волі: 3) детермінанти, які впливають на постпенітенціарну адаптацію.

1. Детермінанти, пов'язані з першим засудженням, першим вчиненням злочину, є загальними щодо первинних і повторно вчинених злочинів. Соціально-економічні та політичні обставини у країні, особливості сімейного виховання, вплив несприятливого найближчого оточення і засобів масової інформації, генетичні передумови становлення особи (нахили, темперамент, інтелект, спадкові соматичні і психічні хвороби, акцентуації та ін.), конкретні життєві ситуації, які вбирають в себе у певний час різні криміногенні явища, – все це формує особистість з системою настанов і особливостями характеру.

Істотне значення для рецидиву злочинів має факт продовження перебування особи у криміногенному середовищі або повернення до нього після відбуття покарання. Поновлення старих зв'язків, криміногенне оточення, спілкування з особами з недавнім кримінальним минулим, встановлення нових, провокуючих на злочин контактів, обов'язки перед злочинним світом, сприяють створенню злочинних угруповань і вчиненню ще більш тяжких злочинів. За вибірковими даними, близько 70 % осіб, які відбули покарання, знову потрапляють у те соціальне оточення, яке раніше негативно вплинуло на них.

Окремі недоліки має і діяльність правоохоронних органів та судів. Так є недостатньо ефективними кримінальні покарання, які застосовуються до первинних та рецидивних злочинців. Основним покаранням за рецидив злочинів залишається позбавлення волі. При цьому ігноруються альтернативні види кримінальних покарань. Під час відбуття покарання в місцях позбавлення волі здійснюється кримінальне "зараження" засуджених, поширення та підтримка кримінальних норм та традицій, викривлених потреб, звичок. У виправних установах існує категорія осіб, які нав'язують та реалізують антисуспільні норми поведінки, використовуючи при цьому різні форми впливу на інших засуджених, в тому числі і насильницькі.

2. Вплив на рецидив злочинів другої групи детермінант, пов'язаних з негативними явищами у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі, досить відомий. Позбавлення волі характеризується моральними, психологічними та матеріальними збитками для засуджених, внаслідок чого принижується його соціальна цінність і підвищується відчуженість особи від суспільства і навпаки. Складна і неадекватна психологічна перебудова торкається переважної більшості засуджених. Практично кожний другий засуджений має різні за походженням, але пов'язані з місцями позбавлення волі психічні відхилення. В колоніях перебувають переважно працездатні люди молодого віку. 47,3 % з них мають вік до ЗО років, 52 тис. відбувають покарання у віці до 25 років.

Крім того, в установах відбування покарання мають місце втягнення засуджених у злочинний світ, нав'язування злодійських традицій і звичаїв кримінальної ієрархії засуджених, за порушення яких настає розплата, підбурювання або примушення до злочину. Часто тут збираються кримінальні зграї, які на волі займаються бандитизмом, грабежами, розбоями, вимаганням, квартирними крадіжками і т. ін.

Негативним фактором, який закріплює антисуспільні якості особи засудженого, виступає знаходження в місцях позбавлення волі осіб зі стійкою антисуспільною спрямованістю, в тому числі і злісних рецидивістів. Негативний вплив здійснює і непрофесіоналізм персоналу установ по виконанню покарань, відсутністю можливостей ефективного виправного впливу на засуджених (постійна суспільнокорисна праця, виховання та навчання). Часто виховний процес носить формальний характер. Непоодинокими є факти недбалого відношення до своїх службових обов'язків працівників установ по виконанню покарань і навіть співпраці з засудженими особливо з привілейованою їх частиною.

3. Третя група детермінант рецидивної злочинності залежить від попередніх груп причин і умов і безпосередньо випливає із складної для вирішення проблеми соціальної адаптації осіб, які відбули покарання, розв'язання питань їх працевлаштування, побуту, реабілітації, контролю.

Істотні недоліки має процес ресоціалізації осіб, що звільняються з місць позбавлення волі. Складним питанням є працевлаштування колишніх засуджених. Це обумовлено: по-перше, низькою професійною кваліфікацією засуджених; по-друге, обирання ними більш легкої роботи, яка не пов'язана з суспільним виробництвом; по-третє, працевлаштування в приватні підприємницькі структури, що сприяє впровадженню в цю сферу злочинної субкультури.

Обставинами, що сприяють рецидивній злочинності є недоліки в діяльності правоохоронних органів, які здійснюють адміністративний нагляд за звільненими особами. Часто він носить формальний характер. Місцеві органи влади не надають відповідної підтримку в цій роботі органам внутрішніх справ. Практично не ведеться профілактична робота з боку трудових колективів та громадських організацій. Особлива роль в детермінації рецидивної злочинності, як і професійної належить кримінальній субкультурі.