3.Поняття злочинності та її види

Злочинність – історично мінливе, соціальне явище, яке являє собою систему передбачених кримінальними законами діянь, що вчинюються на певній території або серед членів певних соціальних груп упродовж певного проміжку часу.

Характерні кримінологічні ознаки злочинності:

– це явище негативне: дане явище завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема;

– злочинність має соціальну природу: мова йде про те, що вона існує тільки у людському суспільстві: особи, які вчиняють злочин та особи, на інтереси яких вчинюються посягання – члени суспільства;

– кримінально-правова ознака злочинності: оскільки злочинність є сукупністю злочинів, то при її дослідженні ми, в першу чергу, керуємось кримінальним законом, тому що і поняття злочину, і їх вичерпний перелік надається кримінальним правом. Криміналізація чи декриміналізація у праві є єдиним легальним способом зміни кола діянь, що визнаються злочинами;

– історична мінливість злочинності: стан злочинності не є однаковим в різних соціально-економічних формаціях. Її рівень та структура змінюються і на окремих етапах розвитку певної формації: з ускладненням суспільних відносин збільшується і загальна кількість видів злочинів; окремі злочині були декриміналізовані, натомість з'явилися нові різновиди злочинних посягань;

– масовість злочинності – це умова того, щоб на злочинність поширювався закон великих чисел, тобто при достатньо великому числі одиниць об'єкт набував нової природи, нових властивостей порівняно з окремими злочинами;

– усталеність злочинності означає, що вона має властивості з року в рік відновлюватися приблизно в однакових обсягах;

– іррегулярність злочинності – відсутність внутрішніх зв'язків, тобто нові події злочинів не пов'язані з раніше вчиненими у часі й просторі;

– територія і період часу: вивчаючи злочинність, ми досліджуємо її в межах певної території за конкретний проміжок часу.

Існують різні види класифікації злочинності, але найбільш поширеними є наступні:

за кількістю вчинених злочинів:

– первинна (сукупність злочинів, вчинених уперше),

– рецидивна (сукупність повторних злочинів) – професійна (сукупність злочинів, що вчинюються постійно і є для злочинця основним джерелом існування);

за статтю:

– злочинність чоловіків;

– злочинність жінок;

за віком:

– злочинність дорослих;

– злочинність неповнолітніх;

за мотивацією діяння:

– корислива;

– насильницька;

– корисливо-насильницька;

за іншими критеріями:

– економічна;

– екологічна;

– організована;

– корупційна;

– необережна.

Можливо виділити види злочинності і за розділами Особливої частини Кримінального кодексу України.

Така класифікація допомагає, по-перше, конкретизувати вивчення багатьох проблем, а по-друге, є важливою для вирішення практичних завдань боротьби зі злочинністю загалом та окремими її видами.

4.Кількісні показники злочинності

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою кількісних та якісних критеріїв (показників). При цьому слід мати на увазі, що вивчення кількісної сторони явища обов'язково доповнює і якісні властивості сукупності, оскільки кількість завжди переходить в якість при достатньо значній кількості одиниць сукупності. Кількісна сторона суспільних явищ – перш за все їх розміри. Коли змінюється кількість, то обов'язково змінюється і якість, і цей процес є невідворотним.

Розглядаючи основні показники злочинності, слід мати на увазі їх відносність, неповноту та умовність поділу, оскільки кожен з них характеризує лише ту або іншу сторону злочинності. Так, зауважимо, що статистика оперує даними стосовно не всіх, а лише зареєстрованих злочинів та виявлених злочинців.

Кількісні показники злочинності характеризують її загальні обсяги та мають кількісне виявлення. До них відносять рівень злочинності, рівень судимості, ціну злочинності, коефіцієнти злочинності та динаміку злочинності.

Рівень злочинності – це її кількісна характеристика, яка являє собою абсолютну кількість зареєстрованих злочинів та осіб, що їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік).

Дані про рівень злочинності містяться у статистиці. З метою узагальнення цих даних всі правоохоронні органи України проводять первинний облік і реєстрацію вчинених злочинів за уніфікованими формами статистичних облікових документів. Сьогодні найбільш повну інформацію про кількісні та якісні показники злочинності здебільшого можна отримати з ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань), ЄССА (Єдина система статистика та аналізу роботи органів прокуратури), статистичних звітів Державної судової адміністрації України. На даний час до обов'язкових для заповнення системою визначено відомості, на підставі яких формуються витяг з Реєстру, інформаційна картка на особу у кримінальному провадженні, а також звіти за формами № 1 "Єдиний звіт про кримінальні правопорушення", № 2 "Єдиний звіт про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення", № 5 "Звіт про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності", № 1-03 "Звіт про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями", затверджені наказом Генерального прокурора України № 101 від 23.10.2012.

Проте, показники, які містяться у цих формах статистичної звітності часто не співпадають, оскільки:

– приблизно третина зареєстрованих злочинів залишаються нерозкритими, і, як наслідок, винні у їх вчиненні особи не виявлені та не враховані;

– біля 8-10 % злочинів вчиняються групами;

– існують і багатоепізодні кримінальні провадження з одним обвинуваченим.

Рівень судимості – абсолютна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили, стосовно яких винесений обвинувальний вирок суду, на певній території за певний проміжок часу. На основі даних, які містяться в "Статистичній картці на підсудного (обвинуваченого)", органами Державної судової адміністрації складаються звіти про роботу судів, аналізуються дані про судимість, її рівень, структуру і динаміку в Україні в цілому або окремих регіонах, містах, районах, а також про причини і умови вчинення злочинів. Цей показник завжди нижчий, ніж рівень злочинності.

Ціна злочинності – фізична, майнова, економічна, моральна та інші види шкоди від вчинених злочинів. Ціна злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямого і непрямого збитку, який завдає злочинність суспільству.

Фізична шкода – шкода від злочинів насильницького характеру (кількість осіб, яким була заподіяна смерть, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості тощо).

Майнова шкода – безпосередні збитки від злочинів, які вираховуються у грошовому еквіваленті.

Економічна шкода – втрати внаслідок недоотримання валового внутрішнього продукту; витрати держави на утримання судових, правоохоронних органів, установ виконання покарань; виплати потерпілим пенсій, компенсацій, витрати на їх лікування.

Моральна шкода – шкода яка заподіюється як самому потерпілому (визначається ним самим в залежності від вчиненого злочину та витрат, пов'язаних з усуненням його несприятливих наслідків) так і морально- психологічному здоров'ю всього суспільства. За даними ООН, держави витрачають від 5 до 14 % свого ВВП на боротьбу зі злочинністю та ліквідацію її шкідливих наслідків.

Коефіцієнти злочинності – це відносні статистичні показники, що застосовуються з метою коректного аналізу стану та динаміки злочинності в різних регіонах або країнах шляхом співставлення відомостей про злочинність з даними про населення. Серед коефіцієнтів злочинності виділяють коефіцієнт злочинної інтенсивності та коефіцієнт злочинної активності.

Коефіцієнт інтенсивності злочинності дозволяє порівнювати рівень злочинності в регіонах з різною кількістю населення. Обчислюється шляхом відношення кількості вчинених злочинів до загальної кількості всього населения і розраховується на єдину розрахункову базу населення (1000, 10000, 100000), відповідно до якої проводиться розрахунок, за наступною формулою:

, де

З – загальна кількість зареєстрованих злочинів на певній території за певний період часу;

Н – загальна кількість населення, що мешкає на певній території;

Е – єдина розрахункова база – визначена кількість мешканців регіону (1000,10000,100000 осіб).

Коефіцієнт злочинної активності відображає частоту вчинення злочинів жителями певного регіону і розраховується як відношення кількості осіб, що вчинили злочини за певний період часу на певній території, до кількості населення, яке проживає на цій території та досягло віку кримінальної відповідальності, на єдину розрахункову базу населення (1000, 10000, 100000), відповідно до якої проводиться розрахунок, за наступною формулою:

, де

О – кількість осіб, виявлених за вчинення злочинів;

 – кількість населення регіону, віком старше 14 років (вік, з якого настає кримінальна відповідальність);

Е – єдина розрахункова база – визначена кількість мешканців регіону (1000, 10000, 100000 осіб).

Кількісні показники злочинності відіграють значну роль при її вивченні. їх використовують:

– при порівнянні злочинності та території одного регіону протягом різних періодів часу;

– при порівнянні злочинності та в різних регіонах протягом однакового періоду часу;

– при порівнянні проявів одного виду (групи) злочинності з іншим.

Динаміка злочинності відображає зміни її кількісних та якісних показників протягом певного часового проміжку (один, два, п'ять, десять років і т.д.). Залежно від того, за який період часу проводиться порівняння показників злочинності, виділяють наступні види аналізу:

– поточний аналіз проводиться шляхом співставлення даних злочинності за рік з даними за попередній рік і забезпечує поточні потреби правоохоронної практики;

– систематичний аналіз проводиться послідовно в хронологічному порядку за певний інтервал часу (5-10 років) і використовується за необхідності ґрунтовних наукових або прикладних досліджень;

– аналіз сезонних коливань допомагає встановити загальні тенденції злочинності в залежності від пори року і є особливо актуальним для курортних місцевостей, де рівень злочинності суттєво зростає під час туристичного сезону.

Найбільш суттєво на динаміку злочинності впливають соціальні та правові фактори. Зниження або зростання злочинності відбувається як в результаті соціальних змін рівня та структури злочинності, так і в результаті правових змін у законодавчій характеристиці кола кримінально караних діянь, у повноті реєстрації та інших юридичних факторах.

Група соціальних факторів включає в себе причини та умови злочинності, демографічну структуру населення, зміни соціальної, економічної, політичної ситуації в державі або регіоні та інші соціальні процеси і явища, які впливають на злочинність. Оскільки злочинність – не тільки соціальне, але й кримінально-правове явище, дія правовий: факторів (тобто законодавчих та правозастосовчих) на її динаміку неминуча. Під законодавчими факторами розуміють зміни у кримінальному законодавстві, які криміналізують або декриміналізують ті чи інші діяння, змінюють класифікацію і кваліфікацію злочинів, тим самим впливаючи на зміни рівня злочинності. Ослаблення або активізація боротьби зі злочинністю (правозастосовчі фактори) також відбивається на динаміці злочинності.

При вивченні злочинності в динаміці обчислюються абсолютне зростання (зниження), темп зростання (зниження) та темп приросту (зменшення), які залежно від мети і завдань дослідження, розраховуються двома способами: базисним і ланцюговим.

У випадку, коли потрібно проаналізувати зміни явища за тривалий проміжок часу, як правило, використовується базисний спосіб. При цьому всі показники злочинності за обраний період часу порівнюються з першим (початковим), обраним за базис. За допомогою ланцюгового способу аналізуються зміни явища, як правило, за короткий проміжок часу, оскільки одержані в результаті дані характеризують зміну кожного показника порівняно з попереднім.

Абсолютне зростання (зниження) – це показник, який характеризує, на скільки одиниць (у абсолютному значенні) явище за певний період часу зросло або зменшилось. Абсолютне зростання (зниження) – ΔΡ – визначається як різниця між рівнем ряду динаміки певного року та рівнем ряду попереднього або першого року взятого за базу порівняння. Даний показник може бути визначений за наступною формулою:

 – абсолютне зростання (зниження) - ланцюговий;

 – абсолютне зростання (зниження) - базисний;

де   – рівень певного ряду динаміки;   – рівень базисного ряду динаміки;   – рівень попереднього ряду динаміки.

Темп зростання (зниження) – відносний показник, який характеризує, у скільки разів більше чи менше або скільки відсотків складає злочинність порівняно з аналогічним показником, обраним за базовий. Він може обчислюватись у коефіцієнтах або відсотках. Темп зростання (зниження) – Тр – визначається як відношення рівня ряду динаміки певного року та рівня ряду попереднього або першого року взятого за базу порівняння і помножене на

100 %. Даний показник може бути визначений за наступною формулою:

- темп зростання ланцюговий;

- темп зростання базисний.

Темп приросту (зменшення) – також відносний показник, який характеризує, на скільки відсотків зросла або знизилась злочинність порівняно з аналогічним показником, обраним за базовий. Темп приросту (зменшення) – Тпр може визначатися як різниця між значеннями темпу росту Тр і 100 %, зокрема, Тпр = Тр-100 %, або ж як відношення різниці між рівнем ряду динаміки певного року та рівнем ряду початкового (базисного) чи попереднього року, поділена на рівень ряду динаміки початкового або попереднього років і помножене на 100 %. Даний показник може бути визначений за наступною формулою:

 – темп приросту ланцюговий;

 – темп приросту базисний.

Також динаміку злочинності можна зобразити у вигляді лінійної координатної діаграми. На горизонтальній осі в прийнятному масштабі відкладається час, а по вертикальній осі – рівні ряду динаміки. По відмітках на обох осях визначають місцезнаходження точок на полі діаграм. Послідовно з'єднуючи їх прямими відрізками, одержуємо ламану лінію.

Завдяки оцінці динаміки злочинності і порівняння її з соціальними процесами в суспільстві є можливість вивчати не тільки зміни самої злочинності, а і її криміногенних факторів (причин та умов): економічних, політичних, соціальних, демографічних тощо). Цей показники використовується при здійсненні кримінологічного прогнозування.