23.Статистичний метод у кримінології

Статистичні методи дозволяють встановити загальні статистичні закономірності злочинності без урахування особливостей їх прояву в певному конкретному випадку.

До основних завдань використання статистичних методів у кримінології належать:

– масове статистичне спостереження злочинності та інших кримінологічно значимих явищ;

– зведення і групування даних, отриманих під час спостереження за якісно-визначеними ознаками;

– статистичний кількісний аналіз зведених і згрупованих показників;

– всебічний якісний аналіз статистичних матеріалів на основі теорії кримінології.

Вирізняють три основні етапи статистичних досліджень: спостереження; групування та зведення; аналіз.

1. Метод масового статистичного спостереження кримінологічних явищ означає, що тільки шляхом вивчення великої кількості злочинів, правопорушень, деліктів, суб'єктів цих діянь можна встановити об'єктивні закономірності в злочинності, їх причинності, ефективності правозастосовної діяльності судів, прокуратури, міліції тощо.

Статистичне спостереження залежить від обліку та державної реєстрації даних щодо статистичних явищ, процесів тобто від заповнених первинних документів обліку – статистичних карток. Так само враховуються цікаві для дослідника дані і при анкетуванні, інтерв'ю, вивченні кримінальних проваджень, коли заповнюються відповідні первинні документи (анкети).

Статистичні відомості про стан злочинності формуються на основі масиву інформації, яка збирається шляхом застосування діючої системи єдиного обліку злочинів та осіб, що їх скоїли. Саме за правилами, що визначає реєстраційно-облікова система, злочин ставиться на централізований облік та знаходить відображення у державних статистичних звітах про стан злочинності.

На сьогоднішній день, як і протягом другої половини XX століття, найбільше повно і систематизовано інформація про злочинності акумулюється в державній статистичній звітності, що формується на основі статистичних звітів різних правоохоронних відомств (Наказ МВС України № 1050 від 19.11.2012 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії"; наказ Генеральної прокуратури України №69 від 17.08.2012 "Про Єдиний реєстр досудових розслідувань").

Організація статистичного спостереження включає: визначення її цілей і завдань; вибір належного об'єкта; встановлення одиниць спостереження, сукупності, виміру; складання програми спостереження. Цілі статистико- кримінологічного дослідження можуть бути дуже різними. Вони обумовлені конкретною кримінологічною обстановкою і визначають вибір об'єкта спостереження. Якщо, наприклад, метою дослідження є вироблення ефективної програми протидії корупції, то об'єктом спостереження може бути вся сукупність соціально-правових правовідносин у сфері службової діяльності за певний період та на певній території. Одиницями спостереження може бути адміністрації регіонів та її правоохоронні органи; одиницею сукупності – корупційні дії, корупціонери, причини умови; одиницею виміру – кримінальні провадження та інші матеріали про корупцію, конкретні злочини минулого і суб'єкти їх вчинення. Усе це відображається у програмі спостереження.

2. Зведення і групування даних спостережень за певними ознаками – наступний специфічний метод (етап) кримінологічного вивчення. Він полягає у систематизації, групуванні всього об'єму зібраної інформації, документів первинного за встановленими ознаками (наприклад, за видами злочинів, за групами), проведенні підрахунку за цими ознаками, підсумовуванні результатів підрахунків в статистичний звіт, таблицю, схему, діаграму тощо.

Аналізуючи цей етап вперше з'являються узагальнені кількісні показники – абсолютні цифри, що характеризують статистичні сукупності, – злочинність на певній території та за певного періоду й інші цікаві для дослідника явища, процеси.

Зведення і групування даних дозволяють побачити структуру досліджуваних явищ, їх схожість й тендерні відмінності. Ознаки, за якими здійснюється групування можуть відображати кількісну сторону явища (наприклад, вік правопорушників) і якісну (наприклад, мотивацію). Групування полягає у поділі статистичної сукупності на якісно однорідні групи за певними ознаками (наприклад, за видами злочинів, за віком, за освітою, за наявністю судимості тощо).

3. Аналіз статистичної інформації.

Статистичний кількісний аналіз дає можливість поглибити вивчення, встановити і виміряти закономірності і взаємозалежності масових правових, кримінологічних і соціологічних явищ. Результати статистичного дослідження цьому етапі виражаються у відсотках, коефіцієнти, індексах та інших узагальнюючих показниках, не які включають приватні, індивідуальні чи випадкові відхилення. Вони розкриваються основні тенденції, типові риси, кореляції, характеристики.

Статистичний аналіз починається з вивчення абсолютних показників, тобто показників, які вибираються зі статистичних таблиць, звітів. Насамперед визначається абсолютний рівень злочинності, тобто з'ясовується скільки у абсолютних цифрах зареєстровано злочинів всього.

Аналогічну характеристику в абсолютних цифрах одержують про осіб, які вчинили злочини (їх загальну кількість, кількість в залежності від виду вчиненого злочину, за ознаками статі, віку, соціального стану тощо), про обсяг і структурі діяльності правоохоронних органів прокуратури та інших суб'єктів протидії злочинності.

При аналізі статистичної інформації встановлюються:

1) зміни абсолютних рівнів, тобто збільшення, зменшення абсолютного числа зареєстрованих злочинів у цілому та їх окремих видів;

2) зміни відносних рівнів, тобто збільшення, зменшення коефіцієнтів злочинності;

3) зміни у структурі злочинності;

Поруч із загальної характеристикою злочинності взагалі з'ясовуються територіальні особливості, визначається характер змін, тенденції у динаміці злочинності за певні періоди тощо. Це дозволяє дати більш статистично обґрунтований кримінологічний прогноз.