21.Етапи кримінологічного дослідження

Кримінологічне дослідження є організованим і цілеспрямованим процесом отримання нових знань про злочинність, її причини й умови, особу злочинця, про заходи протидії злочинності. Цей процес передбачає здійснення пізнавальних операцій у визначеній послідовності, слідування певній схемі, яка включає окремі взаємопов'язані етапи дослідження. Їх змістовне наповнення може уточнюватись залежно від цілей конкретного кримінологічного дослідження, які визначають постановку його часткових завдань. Водночас, дотримання цієї схеми забезпечує отримання достовірного й змістовного матеріалу, дозволяє робити об'єктивні висновки, пропонувати обґрунтовані наукові рекомендації. Виділяють чотири етапи кримінологічного дослідження:

2. Початковий етап. Здійснюється визначення об'єкта дослідження, обирається предмет дослідження, у відповідності із цим формулюється певна проблема та здійснюється ознайомлення з літературою та іншими джерелами інформації за темою, що вивчається, із результатами попередніх досліджень (за наявності).

2. Підготовчий етап. Висувається наукова гіпотеза, окреслюються напрямки дослідження та формулюються дослідницькі завдання. На цьому етапі складається план (програма) дослідження, в якому визначаються мета й завдання дослідження, склад його учасників, розробляється понятійний апарат, вказуються джерела інформації з проблеми, визначаються терміни проведення дослідження і його окремих частин, описується процедура, методика збирання й аналізу інформації, прогнозуються форми впровадження отриманих результатів.

3. Робочий етап. Розробляється дослідницький інструментарій (складаються анкети, тести, опитувальні листи, завдання експертам, готуються комп'ютерні засоби, оргтехніка тощо). Формуються групи респондентів, експертів, виконавців, аналітиків, проводиться їхній інструктаж та (в разі необхідності) розробляються методичні документи для полегшення збирання первинної інформації (наприклад, поради спостерігачеві). Здійснюється пробне (пілотне) дослідження із метою пошуку помилок при складанні питань та завдань, а також визначення питань, які потрібно додатково включити до анкет тощо); уточнюються методики збору інформації (тестування, анкетування, вивчення матеріалів кримінальних проваджень тощо). Виконується збір первинної кримінологічної інформації.

4. Заключний етап. Здійснюється упорядкування зібраної інформації, її обробка, аналіз, узагальнення, вивчаються й вимірюються зв'язки між явищами. Формулюються висновки та рекомендації, складаються звіти щодо проведеного кримінологічного дослідження. Визначаються засоби впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

22.Суцільне та вибіркове дослідження в кримінології

Якщо об'єктів кримінологічного дослідження порівняно небагато, то всі вони підлягають вивченню, тобто суцільному дослідженню. Межі суцільного дослідження визначаються, як правило, темою дослідження. Суцільне дослідження застосовують переважно тоді, коли досліджуваних об'єктів відносно небагато. У противному разі застосування цього методу потребує значних затрат часу, сил і засобів.

Якщо об'єктів, які підлягають дослідженню, багато, то використають вибірковий метод (вибірку). Застосовуючи цей метод, можна отримати достовірні наукові результати, які майже не відрізнятимуться від результатів складного і трудомісткого суцільного дослідження.

Множину об'єктів, які необхідно охарактеризувати на основі вивчення якоїсь частини цієї множини, називають генеральною сукупністю, а частину множини, що вивчається, – вибірковою (вибіркою). Якщо кількість об'єктів генеральної сукупності відома, то таку сукупність називають визначеною, а якщо невідома – невизначеною. Якщо вивчається генеральна сукупність загалом, то таке дослідження є суцільним, а якщо пізнання генеральної сукупності здійснюється через вибіркове вивчення – вибірковим. Невизначену генеральну сукупність можна охарактеризувати тільки за допомогою вибіркового дослідження. Прикладом невизначеної генеральної сукупності можуть бути злочинність, злочинці, потерпілі й інші множини, розміри яких практично неможливо точно визначити хоча б внаслідок того, що значна їх частина не потрапляє до статистики. Але зареєстрована злочинність стає визначеною генеральною сукупністю.

Застосування вибіркового методу передбачає обов'язкове дотримання певних умов, основною з яких є репрезентативність вибірки (тобто вибірка повинна бути представницькою). Виокремлюють три основні умови репрезентативності вибірки:

– здійснювати вибірку необхідно тільки з великої генеральної сукупності. Недоцільно здійснювати вибірку з множини, що складається з менш як тисячі одиниць;

– відбирати вибіркову сукупність необхідно так, щоб кожна одиниця генеральної сукупності мала однакові шанси потрапити до вибірки. Іншими словами, вибірка не повинна бути тенденційною, залежною від волевиявлення і нахилів дослідника;

– обсяг вибіркової сукупності повинен забезпечити її представницький характер (репрезентативність).

Обсяг вибірки визначають за спеціальною формулою; він залежить від частки ознаки, що вивчається у генеральній сукупності, й заданої помилки репрезентативності. Для визначення обсягу вибірки можна також скористатися спеціальними таблицями.

Відбір вибірки є важливим етапом дослідження. Неправильне застосування способів відбору призводить до суттєвого спотворення результатів дослідження. Застосовують чотири основні способи відбору: випадковий, ступеневий, типовий і серійний.

При застосуванні випадкового способу відбору об'єкти, з яких складається генеральна сукупність, розміщуються за будь-якою випадковою ознакою, наприклад архівні кримінальні справи (500) – за початковою літерою прізвища обвинуваченого в алфавітному порядку. Після цього у вибіркову сукупність відбирають намічену кількість справ (100 або 50) через певні проміжки, наприклад кожна п'ята або десята. Цей спосіб доцільно застосовувати тоді, коли генеральна сукупність чітко визначена й не дуже велика.

В інших випадках застосовують ступеневий, типовий або серійний спосіб.

Ступеневий відбір полягає в тому, що з генеральної сукупності за жеребом або іншим схожим способом виокремлюють ланки, за допомогою дослідження яких складають думку про структуру загалом.

Типовий відбір передбачає попередній розподіл генеральної сукупності на відносно однорідні розряди, з яких потім пропорційно здійснюють випадкову вибірку. Наприклад, досліджувані архівні кримінальні справи за ст. 215 КК України доцільно поділити на частини за ознаками статі водіїв, після чого з кожної частини випадково відібрати кожну п'яту справу.

Серійний відбір полягає в тому, що генеральна сукупність складається з однорідних серій, що повторюються, і подана у вибірці однією серією.

Вибірковий метод фактично завжди використовують при опитуванні громадян, працівників правоохоронних органів, засуджених, злочинців, а також при вивченні кримінальних справ з метою отримання необхідної інформації з проблем злочинності, оскільки практично неможливо опитати або вивчити великі групи осіб або вивчити значну кількість кримінальних справ. При цьому обов'язково слід суворо дотримуватись умов і вимог, що стосуються вибірки. В окремих випадках для розрахунку репрезентативної вибірки залучають спеціалістів- статистів або математиків.