5.6. Вимоги до оформлення меню

При розробці меню важливою є розробка концепції, дизайну, тексту, що також потребує творчого підходу. Своїм оформленням меню підкреслює стиль, загальну атмосферу, концепцію та рівень даного закдаду; друкований текст, вишукана обкладинка меню вказує на елітність ресторану. Кожне підприємство вибирає свій стиль меню, поступово створюючи історію свого ресторану, свій імідж.

Перелік страв у меню повинен враховувати смаки потенційних відвідувачів, щоб отримати бажаний прибуток. Ціни повинні влаштовувати постійних відвідувачів і не відлякувати випадкових. А оформлення меню повинно привертати увагу, викликати бажання спробувати ті чи інші страви. Вдале оформлення викликає у відвідувача різні асоціації, впливає на настрій, а значить, і на вибір. Невдале оформлення не впливає ні на що.

Якщо оформлення меню сподобалося відвідувачу, то він обов'язково вивчить його вздовж і впоперек. У пам'яті обов'язково залишаться назви тих страв, які відвідувач не спробував і надалі він захоче прийти в ресторан ще раз і спробувати нові страви. Оформлення меню - це свого роду упаковка, в якій міститься подарунок. ...Щоб дістатися до подарунка, потрібно як слід вивчити упаковку

В ресторанах з помірними цінами витрати на оформлення меню можуть бути скромнішими, проте змістовна частина повинна відповідати всім необхідним вимогам, у тому числі передбаченим правилами роботи підприємств громадського харчування.

Меню складається щодня, підписується завідувачем виробництва, калькулятором, затверджується директором закладу і скріплюється круглою печаткою.

Обкладинка меню має містити назву ресторану (зазвичай у вигляді логотипу і фірмового знака).

На початку вказується термін дії даного меню та до якого закладу воно належить. У верхній його частині дається коротка інфор­мація про режим роботи закладу. Кількість екземплярів меню на кожний день роботи має відповідати кількості столів у ресторані. Блан­ки меню завжди мають бути у задовільному стані.

У папку-меню можна вставляти листки (більше двох сторінок недоцільно, оскільки це починає дратувати відвідувачів) з наступною інформацією:

• легенда ресторану;

• історія появи східної кухні і особливості європейської кухні;

• спеціальні меню (фірмове, бенкетне, дитяче, сезонне і т.д.);

• інформація про проведення в ресторані заходів (бенкетів, корпоративних заходів, презентацій);

• інформація про знижки та інші програми стимулювання.

Інформацію про страви і напої можна доповнити малюнками або фотографіями. Для зручності обслуго­вування іноземних туристів його виконують англійською, французькою і німецькою мовами, але назви страв при цьому не перекладаються. Страви з іноземних кухонь також не потрібно перекладати на нашу мову, а записувати так, як вони звучать на рідній мові. Навпроти назви страви можна писати перелік складників, але скорочення при цьому не допускаються. Шрифт повинен бути виразним та добре читатися. Перед назвою або після неї вказується вага страви, а в багатьох європейських ресторанах вказують ще кількість кілокалорій.

Меню служить документом, згідно з яким перевіряється ціноутворення в закладі харчування.

Карта напоїв неодмінно повинна виглядати так, щоб її приємно було тримати в руках.

Папка має бути з витисненим написом «Карта вин» («Винна карта», «Винний лист», «Винна книга»).

Крім того, значно зручніше, коли карта зовнішнім виглядом (форматом, кольором, тисненням) відрізняється від меню.

У розділі вин слід зазначити:

• назву вина;

• назву виноградника (апелласьйона);

• марку вина, тобто назву господарства, де було вироблено вино, або компанію, де розливали вино у пляшки;

• ємність пляшки, або величину порції (для вин, які подають на розлив). Краще виразити її в літрах. Іноді обирають інші одиниці виміру, при цьому слід зазначити: 1 мілілітр (ml) дорівнює 0,001 л, 1 сантилітр (сі) - 0,01 л;

• ціну - в ресторані можна мати декілька екземплярів винної карти, зокрема «для дам», де ціни не позначені.

Непогано було б указати у винній карті і вміст спирту вина (у відсотках об'єму), тому що це корисна інформація для гостей.

Що стосується мови заголовків у карті (прейскуранті), то в українському ресторані вони повинні бути українською мовою. Назви країн, регіонів і субрегіонів можуть бути представлені «рідними» мовами (наприклад Espana, а не Іспанія, Bourgogne, а не Бургундія тощо).

При описанні вин у карті також допустимий елемент варіативності, однак дві вимоги — точність і повнота - слід виконувати неухильно. Головне - щоб гість ресторану отримав найбільш повну інформацію про вино і не сплутав його з жодним іншим.