Глава 33 право на науково-технічну інформацію

У сучасних умовах будь-яке виробництво -не може аШйтися без Належного забезпечення науково-технічною інфоршацією, яка за ринкової економіки стає товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Науково-технічна інформація може бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. Пра­вова охорона науково-технічної інформації встановлена За­коном України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. та іншими нормативними актами, що вида­ються на його розвиток.

За згаданим вище Законом науково-технічною інформацією визнаються документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і ви­робництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-кон­структорської, проектно-технологічної, виробничої та гро­мадської діяльності.

Отже, науково-технічна інформація як об'єкт правової охо­рони має відповідати певним ознакам, встановленим Зако­ном. Це, передусім, інформація, певним чином об'єктивова­на, тобто виражена в будь-якій об'єктивній формі — доку­ментована або публічно оголошувана. Форма об'єктивізації інформації може бути будь-якою — письмовою, зафіксова­ною на магнітній плівці чи платівці, публічно проголошеною тощо.

Це досить широке коло інформаційних матеріалів — нау­кові монографії і статті, звіти про виконану науково-дослідну роботу, відомості про наукові відкриття і патенти на винахо-

401

ди, промислові зразки та інші правоохоронні документи на об'єкти промислової власності, ноу-хау, комерційні та інші секрети виробництва, нові сорти рослин тощо.

Науково-технічна інформація стає об'єктом правової охо­рони за умови, що вона здобута шляхом творчого пошуку або іншим законним шляхом. Чужий запозичений досвід не може вважатися науково-технічною інформацією. У Законі Украї­ни «Про науково-технічну інформацію» прямо підкреслено, що науково-технічна інформація охоплює отримувані в про­цесі науково-дослідної роботи, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати. Ці результати мають бути зафіксовані в такій формі, яка дозволяє їх відтворення, використання та поширення. Науково-технічна інформація є необхідною передумовою про­дуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і тех­нічної творчості.

Закон дає визначення також інших понять, що стосуються науково-технічної інформації, Зокрема, науково-технічною діяльністю визнається сукупність дій, спрямованих на задово­лення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації — це сис­тематизоване зібрання науково- технічної літератури і доку­ментації (книги, брошури, періодичні видання, патентна до­кументація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-тех­нічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструк­торських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-тех­нічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших матеріальних носіях.

Довідково-інформаційний фонд — це сукупність упорядкова­них первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для інформаційних потреб.

Довідково-пошуковий апарат — це сукупність упорядкова­них вторинних документів, створюваних для пошуку першод­жерел.

Інформаційні ресурси спільного користування — сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-техніч­ної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а та­кож комерційних центрів, фірм, організацій, що займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне користування.

402

Аналітично-синтетична обробка науково-технічної інформації — це процес обробки інформації методом аналізу і синтезу змісту документів з метою одержання необхідних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, зіставлення й уза­ гальнення. • _> .

Інформаційний ринок — система економічних, організацій­них і правових відносин щодо продажу та купівлі інформацій­них ресурсів, технології, продукції, послуг.

Суб 'єктами відносин, що виникають у процесі створення, відтворення, використання і поширення науково-технічної інформації можуть бути:

• будь-які фізичні і юридичні особи України;

• державні органи, органи місцевого і регіонального само­ врядування;

• іноземні фізичні та юридичні особи та особи без грома­ дянства;

• (міжнародні організації.

Всі суб'єкти зазначених відносин можуть виступати як творці науково-технічної інформації, її накопичувані, власники, ви_т готовлювачі, зберігачі й споживачі інформаційної продукції та послуг, а також як посередники у сфері науково-технічної діяльності.

Творцями науково-технічної інформації можуть бути тільки громадяни, незалежно від віку. Споживачами можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи.

-Дія Закону «Про науково-технічну інформацію» поширюєть­ся на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також на громадян, які мають право на одержан­ня, використання, поширення науково-технічної інформації. Дія Закону не поширюється на інформацію, яка містить дер­жавну та іншу таємницю, що охороняється спешальним зако­нодавством. Підставою виникнення права власності на нау­ково-технічну інформацію є створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання дого­вору на створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права влас­ності на інформацію до іншої особи. Суб'єктом права влас­ності на науково-технічну інформацію може бути будь-яка фізична і юридична особа, в тому числі і держава. Науково-технічна інформація, що є об'єктом права приватної чи будь-якої іншої власності може переходити в державну власність у разі передачі її до відповідних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

403

Будь-яка відкрита науково-технічна продукція та послуги органів науково-технічної інформації, а також підприємств, організацій і установ, окремих громадян, які здійснюють на­уково-технічну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством. Відноси­ни між власниками науково-технічної інформації та її спожи­вачами будуються на основі контрактів (договорів), та на інших формах угод, передбачених чинним законодавством. Контракт (договір) є основним документом, що регламентує відносини між власниками і споживачами інформації.

Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

У ході здійснення купівлі-продажу інформаційної продукції повинні гарантуватися охорона прав інтелектуальної власності, державної та комерційної таємниці, законні права та інтереси власника і виготовлювача інформаційної продукції та послуг.

Державні органи та служби науково-технічної інформації, інші інформаційні центри, фірми, підприємства, установи, організації, які формують ресурси науково-технічної інфор­мації за рахунок власних коштів, надають інформаційну про­дукцію в користування і послуги на комерційних засадах.

Споживач науково-технічної інформації несе відпові­дальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передачі одержаної науково-технічної інфор­мації третій особі, якщо це не обумовлено договором між влас­ником і споживачем науково-технічної інформації. У разі не­якісної інформації споживач має право вимагати від її влас­ника безплатного усунення недоліків.