§4. Способи набуття і припинення права власності

Як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати при наявності певних юридичних фактів, заз­начених в цивільному кодексі.

Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини влас­ності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна по­ділити на первісні і похідні.

Первісні — коли право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників.

Похідні — коли право власності виникає у суб'єкта внаслі­док волевиявлення попереднього власника.

До первісних способів набуття права власності належать створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (вироб­ництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучен­ня безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгос­подарно утримуваних пам'яток історії і культури, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм

8 5-209 225

власності, наприклад, виробництво, переробка речей, плоди і доходи. Але є й способи, притаманні лише державній влас­ності: націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення без­господарно утримуваного будинку або пам'яток історії і куль­тури, знахідка, скарб.

Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом і заповітом.

Виробництво —- один з найпоширеніших способів набуття права власності. Створення нової речі як у промислових мас­штабах, так і в одиночному екземплярі, незалежно від форми власності, характеризує процес поширеного відтворення. Та­ким чином, виробнича діяльність виступає підставою (спосо­бом) набуття як колективної чи державної (майно виробляється колективами громадян), так і індивідуальної власності (суб'­єктом виступає окремий громадянин).

Специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює перероблення чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо пере­робка має місце із матеріалів власника, який сам здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не викликає труднощів. Коли ж річ виготовляється з чужих ма­теріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труд­нощі у визначенні власника, хто їм буде: той, кому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю.

Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати влас­ником нової речі при наявності двох умов одночасно: а) вартість виготовлення речі перевищує вартість матеріалів (або вартості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які нале­жать іншій особі.

Якщо специфікатор визнається власником речі, він має по­вернути цій особі вартість належних їй матеріалів або ком­пенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів пе­ревищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, сплативши ви­трати на її виготовлення, або відмовитись від неї на користь; специфікатора.

Але у цивільному законодавстві питання про специфікацію розв'язане лише у ст.155 ЦК Литви. Інші держави, зокрема Україна, це питання вирішують по аналогії.

Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст.133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із епос

226

набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлене законом або договором власника з іншою особою.

Але закон у деяких випадках вирішує це питання інакше. Так, ст.22 Закону України про власність передбачає, що про­дукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, а також одержані від неї доходи, є його власністю. Диспозитивний характер ст.133 ЦК України дає змогу визна­чити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з перехо­дом права власності, як правило, з актом розпорядження май­ном, яке має місце з боку попереднього власника.

У науці цивільного права питання похідних способів набут­тя права власності пов'язується з проблемою правонаступниц-тва. Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача мають місце, як правило, одночасно на основі одного і того ж юридичного факту, наприклад, до­говору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, при переході права власності виникає правонаступ-ництво. Деякі автори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних відносять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, кон­фіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори: купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, пози­ки. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником. Крім договорів похідним визнається і та­кий спосіб набуття права власності, як спадкування, неза­лежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон.

Зауважимо, що при похідних способах набуття права влас­ності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна. Наприклад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок спадкування май­на, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то у силу ст.268 ЦК України при переході права власності на здане у найм майно від наймо-давця до іншої особи договор найму зберігає чинність для нового власника.

8* 227

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, явчяють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи у більшості випадків означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності одночасно розглядається і як підстави для припинення його.

Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язане з правонаступтштвом і стикається з новим правом власності. Це має місце, наприклад, коли власник повністю вживає на­лежне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина виникає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняєть­ся, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.

Припинення права власності може мати місце і тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного харакге^ ру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється у результаті прийняття відповідного акту органами державного управління, наприк­лад, у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Таким чином, підстави припинення права власності поді­ляють на такі, що залежать, і такі, шо не залежать від волі власника.

А. Залежать від волі власника:

а) угоди по відчуженню майна або витрати грошових коштів;

б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається;

в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника:

а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом;

б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправ­ них дій інших осіб;

в) набуття майна проти волі власника добросовісним набу­ вачем.