§2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими. Особливості захисту цих прав

Множинність особистих немайнових інтересів громадян та організацій породжує розмаїття цивільно-правових форм їх

335

регулювання. Відповідно до цього охорона особистих немай-нових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'­єктами окремих видів особистих немайнових прав з прита­манними їм специфічними засобами захисту.

У чинному законодавстві ще немає єдиної системи особис­тих немайнових прав, хоча у доктрині цивільного права є ба­гато підходів до їхньої класифікації. Зокрема, різні види осо­бистих немайнових прав можна зібрати у три правових інсти­тути: право на немайнові блага, втілені у самій особистості; право на особисту недоторканість, свободу; охорону життя та здоров'я; право на недоторканість особистого життя.

Інститут права на немайнові блага, втілені у самій особис­тості, складається із права на ім'я (найменування); на товар­ний знак (знак обслуговування); на честь та гідність; на влас­не зображення.

Право на честь і гідність, а також право на товарний знак розглядатимуться окремо у наступних главах.

Право_громадянша на їм 'яубезпечує правову індивідуаліза­цію особи. Право на власне ім'я надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати певне ім'я, вимагати від оточу­ючих, щоб його називали власним іменем. Інші особи не мо­жуть користуватися цим ім'ям або привласнювати його.

П^аво громадянина на власне зо§рдження_означає, що ніхто не вправі зображати громадянина яким би то не було чином без його згоди, за винятком, прямо вказаним у законі. Чинне цивільне законодавство поки що не охоплює у цілому право на власне зображення. Воно лише закріплює право громадя­нина на власне зображення, якщо воно втілене у творі обра­зотворчого мистецтва. Не дозволяється публікація, відтворення і розповсюдження твору образотворчого мистецтва без згоди зображеної у ньому особи, а після її смерті — без згоди її дітей чи одного з подружжя. Такої згоди не потрібно, якщо це робиться у державних чи громадських інтересах або зобра­жена особа позувала авторові за плату.

Правильно було б розглядати це право (ст.15 Закону Украї­ни «Про авторське право і суміжні права»), як елемент ав­торських відносин, що регулюються нормами авторського права. Право ж громадянина на те, щоб його зображення будь-яким чином не було виконане без його згоди, ще тільки має бути закріплене в інституті права на немайнові блага, втілені у самій особистості.

Інститут права на особисту недоторканість і свободу, охо­рону життя і здоров 'я включає такі види особистих немайно-

336

вих прав: право на особисту недоторканість, право на охоро-ну_життя і здоров'я.

Право_громадянина на_особисту недоторканість означає юри-дично забезпечену можливість громадянина без перешкод роз­поряджатися собою на свій власний розсуд і припиняти будь-які протиправні дії, які обмежують особисту свободу. Цьому праву відповідає обов'язок осіб, що оточують громадянина, не зазіхати на його особистість шляхом фізичного, психологічно­го, юридичного та іншого впливу, якщо можливість такого впливу прямо не передбачена законом. Нормативну основу для цивільно-правового регулювання недоторканості особистості становить конституційне законодавство Української держави.

Право громадянина на особисту свободу означає юридичне за­безпечену можливість вимагати по суду припинення дій особи, якщо ці дії обмежують особисту свободу громадянина, зокре­ма, свободу переміщення, свободу обирати рід занять і місце проживання та інші. Обмеження вказаних свобод передбача­ються законом, але не повинні зводити нанівець суть права громадянина на особисту свободу. Тому в Україні необхідно відмінити правила про прописку, ліквідувати та скоротити так звані «закриті зони», скасувати інші правила, які вихолощують зміст свободи громадянина на переміщення, на вибір роду за­нять та місця проживання. Останні дві правомочності закріп­лені у ст.10 ЦК України. Нормативною основою права на осо­бисту свободу у цілому є конституційне законодавство суве­ренної України, яке передбачає, що громадяни республіки ма­ють право на судовий захист від посягань на особисту свободу.

Право громадянина на охорону життя і здоров 'я означає юри­дичне забезпечену можливість вимагати по суду припинення дій будь-яких осіб, якщо вони погрожують здоров'ю або жит­тю громадянина. Суб'єктивне цивільне право на охорону здо­ров'я включає також право громадянина на отримання медич­ної допомоги. Сьогодні діючі норми цивільного права можуть бути застосовані лише після того, як шкоду здоров'ю вже запо­діяно. Тому доповнення цивільного законодавства вказаним особистим немайновим правом мало б велике попереджуваль­не значення. Наприклад, громадяни мали б змогу у позовному порядку охороняти життя і здоров'я у разі розміщення на те­риторії їхнього проживання економічно шкідливих підприємств.

Інститут права громадянина на недоторканість його особис­того життя буде розглянуто окремо у главі 25.

Закріплення особистих немайнових прав ставить питання про їх захист.

337

У доктрині сучасного цивільного права склалася думка, що майнові санкції неспроможні належним чином охороняти осо­бисті немайнові права. Виходячи з немайнового характеру цих прав, відповідальність за їх порушення повинна мати, як пра­вило, немайновий зміст. Тому основним напрямком удоско­налення охорони особистих немайнових прав є розширення кола немайнових санкцій за їх порушення. Щодо грошового штрафу, то він повинен застосовуватись лише у випадках, коли немайнові санкції не спроможні стимулююче вплинути на по­ведінку суб'єктів (наприклад, у разі порушення таємниці осо­бистого спілкування між громадянами). Грошовий штраф про­понується стягувати у прибуток держави, а не на користь по­терпшого, бо штрафні санкції здатні виконувати лише пре­вентивну, а не відновлюючу функцію.

Загальним засобом захисту всіх особистих немайнових прав буде припинення дій, які порушують ці права, а також здійснення правопорушником дій, спрямованих на відновлен­ня порушеного права.

Для окремих видів особистих немайнових прав у майбутнь­ому можна встановити специфічні засоби захисту. Наприк­лад, право на особисту свободу громадян може захищатися загальними засобами захисту особистих немайнових прав, а також шляхом покладення на правопорушника штрафу.

Сьогодні у зв'язку з неурегульованістю цивільним правом багатьох особистих немайнових прав, не зв'язаних з майно­вими, у законодавстві відсутні й санкції, які були б спрямо­вані як на запобігання правопорушенням, так і на ефектив­ний захист порушених прав. Тому наукова література пропо­нує закріпити у законі передусім загальне право особи на усу­нення порушення будь-якого її особистого немайнового пра­ва в судовому порядку, а також такі форми відповідальності, як громадський осуд та громадська догана, публічне вибачен­ня винного правопорушника, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона займати відповідні посади.