Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0163393_4152B_pidoprigora_o_a_civilne_pravo_ukr...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.65 Mб
Скачать

§10. Умови і строки в угодах

Діючому законодавству відомі угоди, що укладаються під умовою (ст.61 ЦК України), тобто з урахуванням різних об­ставин, які ще не відомо — стануться чи не стануться. Умови поділяються на відкладальні і скасувальні.

Угода визнається укладеною за відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність від настання цієї умови. Наприклад, угоду піднайму жилого приміщення укладено за умови: наймач надасть жиле при­міщення піднаймачу, як тільки його син переїде на постійне місце проживання в інше місто.

Угода визнається укладеною за скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність від настання цієї умови. Наприклад, зазначену вище угоду піднайму жилого приміщення може бути укладено за умови: піднаймач вправі поселитися і проживати у жилому приміщенні доти, поки син наймача не повернеться із відрядження.

Угоди, що укладаються за відкладальною або скасувальною умовами, називаються умовними угодами. При цьому їхні учас­ники не повинні недобросовісно сприяти чи перешкоджати настанню умов.

Якщо настанню умови недобросовісно перешкодила сторона, якій настання умови не вигідне, вважається, що умова настала.

136

Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сторона, якій настання умови вигідно, вважається, що умова не настала.

Умови, за яких укладаються угоди, слід відрізняти від строків. Виконання обов'язків, встановлених угодою, здійснюється, як правило, у певний строк. Умова ще не відо­мо, станеться чи ні, а строк неминуче наступить. У цьому полягає різниця між умовами і строками в угодах. Строки можуть визначатися зазначенням конкретної календарної дати, певного проміжку часу, події, щодо якої відомо, що вона обов'язково станеться.

137

Розділ III ЗДІЙСНЕННЯ І ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Глава 12 здійснення суб'єктивних цивільних прав

§1. Поняття здійснення

Суб'єктивне цивільне право — це забезпечена законом міра можливої поведінки уповноваженої особи. Воно створюється вольовими цілеспрямованими діями суб'єкта (громадянина, юридичної особи тощо) цивільних правовідносин для задово­лення своїх потреб та інтересів. Кожне суб'єктивне право — це сфера інтересів уповноваженої особи. Суб'єктивні цивільні права забезпечують його носієві майнову і особисту неза­лежність, виступають формою соціального його вираження.

Сказаним вище соціальна цінність суб'єктивного цивільного права не вичерпується. Вона набирає повного змісту лише тоді, коли суб'єктивне право можна здійснити, реалізувати його можливості. Так, якщо суб'єктивне право — правова форма свободи, то його здійснення — реалізація набутої свободи.

Під здійсненням суб'єктивного права слід розуміти реалізацію його змісту шляхом вчинення уповноваженим дій, які охоплю­ються можливістю певної поведінки. Уповноважуючий, здійснюючи своє суб'єктивне право, реалізує можливості, які складають зміст його суб'єктивного права. Так, суб'єктивне право власності на будинок, як і на будь-яку іншу річ, надає його носієві права володіння, користування і розпорядження будинком своєю владою і у своїх інтересах. Проживаючи у будинку, власник здійснює права володіння і користування ним. Власник, який передав частину будинку за договором найму жилого приміщення, здійснив право розпорядження. Таке саме повноваження здійснюється при продажу будинку, його даруванні, міні. Не виключеною є ситуація, коли набут­тя і здійснення суб'єктивного права співпадають.

Суб'єктивне право завжди зв'язане із суб'єктивним юри­дичним обов'язком, покладеним на зобов'язану особу право-відношення. Не може існувати суб'єктивного права без ко­респондуючого йому юридичного обов'язку, а останній без суб'єктивного права. Тому виконання юридичного обов'язку є правовою гарантією здійснення суб'єктивного права.

138

В абсолютних правовідносинах носій права здійснює його власними діями, тому на зобов'язану особу покладається обо­в'язок пасивного характеру — не вчиняти дій, які б порушу­вали право носія дотримуватись його. Бездіяльність зобов'я­заної особи є правомірною, вона забезпечує можливість здійснення уповноваженим суб'єктивного права своїми дія­ми,

У зобов'язальних правовідносинах, де суб'єктивне право полягає в одержанні виконання від боржника, носій права не може своїми діями його здійснити. Здійснення суб'єктивного права задовольняється шляхом вчинення зобов'язаною осо­бою певних дій: передачею майна, сплатою боргу, наданням послуг, здачею готового побудованого об'єкта тощо. Здійснен­ня суб'єктивного права і виконання обов'язку за своєю суттю є ніщо інше, як реалізація цивільних правовідносин.

Однак здійснення суб'єктивного права не можна зводити лише до задоволення інтересу його носія. У здійсненні суб'­єктивного права реалізується суспільна корисність даної по­ведінки. Тому держава заінтересована у здійсненні права упов­новаженою особою. Наскільки це важливо, свідчить той факт, що Конституція зобов'язує державні та громадські організації, їхніх службових осіб сприяти громадянам у використанні ними своїх прав та виконанні обов'язків. Це стосується і здіснення прав юридичними особами та іншими суб'єктами цивільних відносин.

З погляду закону здійснення права — правомірна поведін­ка. Гарантією свободи прийняття уповноваженим вибору: здійснювати чи не здійснювати своє право є визнання зако­ном правомірності будь-якого вибору.