§2. Основні завдання курсу цивільного права

Курс цивільного права має на меті розв'язання таких зав­дань.

Пізнавальне завдання. За допомогою цього курсу студент повинен засвоїти зміст цивільно-правових інститутів, об'­єктивні закономірності їх розвитку, а також суть цивільно-правових категорій, передбачених у цивільному законодавстві (у тому числі й таких складних, як поняття майнових та цивіль­но-правових відносин, цивільно-правової відповідальності, права власності тощо). Чимало теоретичних питань цивіль­ного права не викликають суперечок в цивілістичній літера­турі, проте деякі з них і досі є предметом гострих дискусій. В цих випадках наводяться аргументи на користь тих чи інших позицій.

Практичне завдання. Вивчення курсу сучасного цивільного права не можна обмежити засвоєнням лише теоретичних по'-ложень і змісту цивільного законодавства. Необхідно набути навички по застосуванню його норм до конкретних життєвих ситуацій. З цією метою у книзі наведено керівні роз'яснення Пленумів Верховного суду України, в яких аналізується і уза­гальнюється судова практика з різних категорій цивільних справ. Показана також і арбітражна практика.

2 5-209 33

Глава 5

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

§1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права

Цивільне право в Україні не ізольовано від цивільного пра­ва зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впли­ву і, в свою чергу, впливає на нього.

Вивчення зарубіжного цивільного права здійснюється на підставі порівняльного методу. На цій базі в Україні формуєть­ся наука порівняльного цивільного права як частина міжгалу­зевої дисципліни порівняльного правознавства.

Порівняльно-правові дослідження передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн.

У практичному плані порівняльно-правовий аналіз зарубі­жного цивільного права відіграє важливу роль у законодавчій та правозастосовній діяльності, у міжнародно-правовій прак­тиці при підготовці й тлумаченні міжнародних правових актів.

Всесвітній досвід показує, що будь-яка доцільна правова реформа, запроваджена в одній країні, обов'язково повторю­валася з деякими модифікаціями в інших. Так було, наприк­лад, з рецепцією французького цивільного кодексу, англійсь­кого акту про чеки, німецьких норм про компанії з обмеже­ною відповідальністю тощо.

Законодавча практика України також сприймає досвід (і позитивний, і негативний) зарубіжних правових доктрин і за­конодавства. Так, правові акти про акціонерні товариства го­тувались з урахуванням зарубіжного акціонерного та іншого законодавства.

Сьогодні важко обійтись без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи різних країн виявляють все більшу схильність до зближення, певної уніфікації, що, зокрема, спро­щує міжнародні стосунки, дає можливість гармонізувати на­ціональні галузі права.

Міжнародна договірна уніфікація також потребує вивчення зарубіжного цивільного права. Створенню уніфікованих актів передує ретельна підготовча робота, порівняльні дослідження відповідного нормативного матеріалу багатьох країн з метою встановлення як схожих положень, так і відмінностей, відносно яких необхідно досягти єдності. Прикладом уніфікації цивіль-

34

них норм шляхом укладення міжнародно-правових актів мож­на назвати Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.

Наслідком взаємодії вітчизняного цивільнрго права з інозем­ним є застосування останнього суб'єктами цивільних право­відносин з іноземним елементом, судовими та арбітражними органами України. Наприклад, суд відповідно до закону засто­совує норми іноземного права. Ст.569 ЦК України встанов­лює, що права і обов'язки сторін по зовнішньо-торговельній угоді визначаються за законами місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Отже, якщо місце укла­дення угоди за кордоном, сторони чи арбітраж застосовувати­муть для регулювання відносин по угоді іноземний закон.

Взаємодія вітчизняного та іноземного цивільного права відбувається і у таких формах, як надання іноземній правовій нормі значення юридичного факту (наприклад, урядовими постановами можуть встановлюватися обмеження щодо гро­мадян держав, в яких передбачено спеціальні обмеження ци­вільної правоздатності громадян України), або виступ інозем­ної правової норми передумовою акту правозастосування (на­приклад, іноземним громадянам надається певний статус при умові взаємності). В усіх цих випадках необхідно звертатися до іноземного права.

Нормам вітчизняного цивільного права також надається юридичне значення за кордоном.

З науково-пізнавального боку вивчення зарубіжного ци­вільного права дозволяє теоретично осмислити провідні за­кономірності його розвитку, краще засвоїти своє національне цивільне право.

Порівняльне цивільне право розширює науковий світогляд, підвищує правову культуру юриста, є формою розвитку міжна­родних наукових зв'язків.