Глава 9 держави як суб'єкти цивільного права

§1. Україна як особливий суб'єкт цивільного права

Закон України «Про власність» 1991 р. закріплює за Украї­нською державою певне майно. Воно становить основу її участі у цивільно-правових відносинах. Однак держава порівняно з такими суб'єктами, як громадяни та юридичні особи, є менш активним учасником цивільного обігу, оскільки більшість свого майна вона закріплює за державними підприємствами на пра­вах повного господарського відання, а також за державними установами (організаціями) на правах оперативного управлін­ня. Державні підприємства та установи діють у цивільному обігу як самостійні суб'єкти від свого імені, а не від імені держави.

Економічною передумовою виступу у цивільно-правовому обігу Української держави є не все майно, а лише та його частина, яка не розподілена між державними юридичними особами або не є власністю інших державних та адміністра­тивно-територіальних утворень.

Завдання встановлення матеріальної основи (субстрату) Ук­раїнської держави передбачає необхідність визначити конк-

104

ретний склад її майнових фондів, що не розподілені між дер­жавними організаціями. До них повинні бути віднесені перш за все бюджетні кошти (державний бюджет). До нерозподіле­них фондів України входять також інші матеріальні цінності.

Грошова форма не є необхідною умовою включення майна до складу фонду України. Наприклад, конфісковане, реквізо­ване, визнане безхазяйним чи безгосподарно утримуване майно надходить до тієї частини фонду України, яка не розподілена між юридичними особами. Його наступна реалізація певною ланкою фінансової системи здійснюється від імені Українсь­кої держави.

Українська держава як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене від інших суб'єктів майно, несе також само­стійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юри­дичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'­язаннях держави (ст.ЗЗ ЦК України).

Держава як суб'єкт цивільного права володіє праводієздат-ністю. Але на відміну від праводієздатності юридичних осіб правосуб'єктність держави має універсальний характер. Дер­жава як носій політичної влади сама за допомогою закону встановлює межі своєї участі у цивільних правовідносинах. Але це не означає, що правосуб'єктність держави носить без­межний характер. Держава може мати лише такі права і обо­в'язки, які дозволяє закон. Наприклад, вона не має права користуватися товарним знаком.

Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів, тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави — незалежної України — у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь орга­ни управління державним майном, фінансові та інші спеці­ально уповноважені відповідною державою органи. Названі бюджетні установи, хоча і є юридичними особами, діють у майновому обігу у деяких випадках від імені держави. На­приклад, знайдений скарб здається фінансовому органу і пе­реходить у власність держави (ст.140 ЦК України). Фінансо­вий орган у цьому випадку діє не як юридична особа, а від імені і в інтересах держави.

Від імені держави можуть виступати не тільки вказані, а й інші передбачені законом юридичні особи, наприклад Ощад­ний банк, який є госпрозрахунковою організацією.

Держава також виступає суб'єктом цивільного права і у ви­падках, коли її організації беруть участь у правовідносинах,

105

але самі не є юридичними особами (наприклад, Уряд Украї­ни).

Особливістю держави як суб'єкта цивільного права у ци­вільних правовідносинах з «іноземним елементом» є держав­ний імунітет. Це означає, що без згоди держави органи, що її представляють, не можуть притягуватися як відповздачі в іно­земному суді. Без згоди держави проти них не можна виноси­ти рішення та звертати стягнення на майно.

Особливості відповідальності держави у цивільних право­відносинах з «іноземним елементом» визначаються відповід­ним законом про імунітет держави та її власності.