§2. Суб'єкт виконання

Суб'єктами виконання цивільно-правових обов'язків є особи, до яких звернуто вимогу закону щодо заборони певної поведінки^ або особа, яка взяла це на себе добровільно. Відповідно до ци­вільного законодавства суб'єктами виконання пасивних обо­в'язків, передбачених забороною, є громадяни, які не досяг-ли 15 років, а також організації (юридичні особи та інші). Вимога загальної заборони щодо організації реалізується у позитивних обов'язках її працівників і виконується як їхні трудові обов'язки.

Юридичні обов'язки пасивного характеру громадян вико­нуються у формі бездіяльності, тобто це є утримання від вчи­нення дій, заборонених законом. Аналогічно виконуються носієм суб'єктивного права обов'язки, що визначають межі здійснення права.

Суб'єктом виконання юридичних обов'язків, які входять до змісту цивільно-правового зобов'язання, є боржник, на яко­му лежить обов'язок вчинити відповідні дії і від якого креди­тор вправі вимагати їх вчинення. У більшості випадків борж­ник сам вчиняє такі дії. Проте закон (ст.164 ЦК України) допускає покладення виконання на третю особу. Останнє має свої особливості у відносинах між організаціями та відноси­нах з участю громадян.

Цивільно-правовий обов'язок, зв'язаний з особою громадя-нина-боржника, повинен виконуватися особисто. Ця не­обхідність може бути зумовлена суттю зобов'язання, наприк­лад, у відносинах, які виникли із договору літературного за­мовлення. Автор зобов'язується особисто написати замовле­ний твір і не може передати його виконання третім особам. У ряді випадків особистий характер виконання враховується

156

законодавцем при встановленні правил, які регулюють ок­ ремі види зобов'язань. Так, у ст.389 ЦК України зобов'язує повіреного виконати дане йому доручення особисто, ст.ЗЗЗ передбачає, що громадянин може прийняти на себе виконан­ ня робіт зо договором підряду за умови виконання їх особис­ тою працею. \

Якщо у законі немає вимоги особистого виконання боржни­ком своїх юридичних обов'язків за даним договором, якщо це також не випливає із суті зобов'язання, а кредитор зацікавле­ний в особистому виконанні їх боржником, то сторони вправі включити відповідну умову у договір. Виконання ж обов'язку, який не носить особистого характеру (передача речі, сплата грошової суми), може бути реалізовано шляхом покладення на третю особу. Наприклад, позичкодавцю байдуже, хто поверне борг — боржник або третя особа. Власне ця можливість вико­нання обов'язку третьою особою закріплена у ч.З ст.164 ЦК України, яка зобов'язує кредитора прийняти виконання, за­пропоноване за боржника третьою особою. Відмова кредитора від прийняття виконуваного обов'язку за мотиву виконання його не боржником, а третьою особою тягне за собою простро­чення у прийнятті виконання. Разом з тим, якщо з часом ви­явиться, наприклад, неякісність виконаного, кредитор зможе захистити свої інтереси лише за умови, що боржник поклав виконання на третю особу. Якщо ж вона виконала юридичний обов'язок боржника за своєю ініціативою, кредитор не одер­жить захисту, оскільки боржник не покладав виконання на третю особу і тому не відповідає за неї. Сама третя особа не може нести відповідальність за свої дії, оскільки у неї не було обов'язків, за порушення яких потрібно відповідати.

Організація виконує обов'язки у зобов'язальних відносинах через свої органи або спеціально уповноваженого працівни­ка. За загальним правилом, такі обов'язки організація Повин­на виконувати особисто. Однак можливі випадки, коли вини­кає потреба у покладені виконання на третю особу. Тому ст. 164 ЦК України допускає виконання обов'язку, який виник з договору між організаціями, шляхом покладання на третю особу, «якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв'язана з однією із сторін адміністра­тивною підлеглістю або відповідним договором». Прикладом такого роду правил можуть служити правила транспортного законодавства, відповідно до яких виконання договору пря­мого перевезення вантажу, укладеного між вантажовідправ­ником і транспортним підприємством пункту відправлення,

157

здійснюється усіма транспортними підприємствами, розташо­ваними на шляху слідування вантажу до пункту призначення. Покладення виконання обов'язку на підпорядковану органі­зацію має місце, коли, наприклад, виробниче об'єднання, взяв­ши на себе обов'язок за договором поставити відповідну про­дукцію споживачеві, покладає виконання цього обов'язку повністю або частково на підприємство, яке входить до об'­єднання. Покладання виконання обов'язку на третю особу на договірних засадах найчастіше має місце у відносинах з по­ставки.

В окремих випадках виготовлювач і споживач укладають договори не між собою, а з оптовими торговельними органі­заціями, або організаціями матеріально-технічного постачан­ня, які шодо виробничника виступають покупцями товару, а щодо споживача — постачальниками. За таких договірних зв'язків оптова організація або організація матеріально-техніч­ного постачання можуть дати виробничнику вказівку про відвантаження товару безпосередньо споживачеві (транзитна поставка).

Не всі підстави покладання виконання зобов'язання на третю особу носять обов'язковий характер щодо кредитора. Якщо підстави покладання передбачені правилами, які мають одна­кову обов'язковість як для боржника, так і для кредитора, то боржник вправі передоручити виконання третій особі, а кре­дитор зобов'язаний прийняти таке виконання. В інших ви­падках, тобто коли адміністративна підлеглість третьої особи боржнику або договірні відносини третьої особи з боржни­ком не обов'язкові для кредитора, для передоручення необхід­на згода кредитора. При недосягненні згоди спір передається на розгляд арбітражу.

Покладення виконання зобов'язання на третю особу не тягне за собою вибуття боржника із зобов'язання, він залишається суб'єктом зобов'язання, але виконання за нього здійснює третя особа. Залишаючись зобов'язаною особою, відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язку третьою особою боржник несе відповідно до ч.2 ст.164 ЦК України. Сплативши відповідні суми, що є мірою відповідальності, він вправі у регресному порядку стягнути їх з третьої особи, з вини якої було порушено виконання юридичного обов'язку.

Названа норма допускає притягнення як суб'єкта відпові­дальності і безпосереднього виконавця — третю особу за умо­ви, що таку відповідальність передбачено законодавством. Так, за поставку з порушенням умов щодо якості відповідає виго-

158

товлювач, а у випадках, передбачених у договорі, — поста­чальник. Отже, якщо постачальником була база, а продукція, одержана споживачем, виявилась неналежної якості, відпові­дає виготовлювач, хоч він не є стороною договору. Однак за­кон не виключає права сторін передбачити відповідальність постачальника.