Глава 25 охорона особистого життя громадян

§1. Недоторканість особистого життя громадян

Особисте життя людини є неповторним, самобутнім, різно­манітним за формами і змістом. Це один з елементів її свобо­ди. Закон надає право на таку свободу, покликаний створити

'Вимога громадянина або організації про публікацію спростування чи відповіді розглядається судом, коли орган масової інформації відмо­вив у такій публікації або протягом місяця не здійснив її.

343

юридичні перешкоди для будь-якого вторгнення у забороне­ну сферу особистого життя.

Особисте життя тісно зв'язане з суспільним. На їх зіткненні виникає досить широка «контактна зона», що, як і суто осо­бисте життя, охоплюється цивільно-правовим регулюванням.

Інститут права на недоторканість особистого життя грома­дян ще структурно не визначений у цивільному законодавстві. Він спирається на Конституцію України, в якій записано, що особисте життя громадян охороняється законом (ст.54). У цивільному законодавстві України майже відсутні не тільки регулюючі, а й охоронні норми інституту права на недотор­каність особистого життя. Окремі сторони особистого життя захищаються нормами адміністративного, сімейного, кримі­нального та іншими галузями права. Наприклад, медичні пра­цівники не мають права розголошувати відомості про захво­рювання, сімейні та інтимні сторони життя пацієнтів, що стали їм відомими у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. За порушення таємниці усиновлення, листування, недотор­каності житла встановлено кримінальну відповідальність.

Діючі норми різних галузей законодавства щодо захисту осо­бистого життя не мають достатнього впливу на регулюючі відносини. У цивільному праві необхідно запровадити спе­ціальні санкції за порушення суб'єктивних прав громадянина на недоторканість житла, на особисту документацію, таємни­цю особистого життя, спілкування.

§2. Види цивільних прав громадянина у відносинах з приводу особистого життя

Цивільне право громадян на недоторканість житла грунтується на Конституції України (ст.53), у якій записано, що ніхто не має права без законної підстави увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому.

Право на недоторканість житла визначається як особисте немайнове право, відповідно до якого управомочена особа може діяти у своєму житті за своїм розсудом і перешкоджати будь-яким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які там проживають, крім випадків, прямо зазначених у законі. Здійснення цього права має відповідати ст.5 ЦК України, в якій встановлено правила здійснення цивільних прав.

Праву на недоторканість житла відповідає обов'язок третіх осіб не втручатися у сферу прояву індивідуальних форм жит­тєдіяльності особи в її житлі. Це означає, що ніхто не вправі

344

вказувати громадянину, як він має поводитися у своєму житлі, як організовувати свій побут, тощо.

Закон встановлює ряд винятків, коли можливе проникнен­ня у житло третіх осіб поза волею громадянина, який там проживає: пожежа, вибух газу, профілактичні роботи по конт­ролю за газовим обладнанням, обшук за постановою слідчого та інші.

Право на особисту документацію дає громадянину змогу пе­решкодити третім особам доступ до особистої документації. Цьому праву відповідає обов'язок оточуючих осіб утримува­тися від отримання інформації, що міститься в його особистій документації. Таку інформацію можна дістати лише за зго­дою громадянина, за винятком випадків, встановлених зако­ном. Розглядуване право дає людині свободу у створенні, ве­денні та накопиченні особистих документів.

Право громадянина на особисту документацію необхідно відрізняти від авторського права на листи, щоденники, но­татки, помітки та інші документи, що спеціально вказується у цивільних кодексах деяких держав. Авторське право не вста­новлює заборони третім особам знайомитися зі змістом тво­ру, що міститься у листах, щоденниках тощо. Воно лише ви­знає громадянина автором твору, забороняє третім особам пуб­лікувати, відтворювати або розповсюджувати твори, що містяться у названих документах.

Право на листи, щоденники, нотатки закріплене у цивіль­них кодексах Казахстану і Узбекистану, є вужчим, ніж право на недоторканість особистої документації.

У цивільне законодавство необхідно внести загальну норму щодо особистої документації, яка б встановлювала суб'єктив­не право громадянина мати свободу у створенні, веденні, на­копиченні, використанні та розпорядженні своєю особистою документацією за своїм розсудом, виключаючи будь-яке втру­чання до неї третіх осіб поза волею громадянина, крім ви­падків, прямо зазначених у законі.

Право громадянина на таємницю особистого життя означає юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких дже­рел чи обставин, що стосуються особистого життя громадя­нина. Відповідно до цього кожна людина зобов'язана не роз­голошувати відомості з особистого життя іншої людини.

У такому вигляді це право у цивільному законодавстві ще не закріплене. Існує лише правовий режим певних відомос­тей про особисте життя окремих осіб. Закон встановлює

345

лікарську таємницю, таємницю усиновлення, нотаріальних дій, адвокатську таємницю, таємницю операцій ощадних банків.

У цивільному законодавстві відсутні також специфічні за­ходи захисту права громадянина на таємницю особистого життя, у тому числі й цивільні санкції до правопорушника.

Право громадян на таємницю особистого спілкування озна­чає, що жоден поза волею управомоченої особи не може оз­найомитись з листуванням, телеграфними повідомленнями, телефонними розмовами, крім випадків, прямо зазначених у законі.

Користування вказаними засобами спілкування людей орга­нізується державою. Вона встановлює певний порядок обміну інформацією з метою запобігання розголошенню відомостей про особисте життя громадян. Закон забезпечує недоторканість засобів особистого спілкування громадян при обміні інфор­мацією через поштове листування, телеграфні відправлення та телефонні розмови.

Об'єктом таємниці спілкування повинні стати не лише зміст листів, повідомлень та розмов, а й сам факт, час та суб'єкти спілкування.

Право громадян на таємницю спілкування обмежується в інтересах державної безпеки та збереження державної таєм­ниці з санкції прокурора або згідно з постановою суду та в-інших випадках, встановлених законом.

Конституційне положення (ст.54) про охорону закону таєм­ниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідом­лень треба ще детально конкретизувати у цивільному законо­давстві.

Розділ VI ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ