§2 Власність кооперативів

Вступ до кооперативу створює для трудящих матеріальні передумови і розширює можливості для повнішого задово­лення різноманітних соціально-економічних потреб у різних сферах суспільного життя: економічній, побутовій, культурній.

Кооперативна власність разом з іншими формами колек­тивної власності є основою для існування виробничих відно­син, учасники яких працюють на себе, на своє суспільство.

Закон тіро кооперацію передбачає рівноправне положення державного і кооперативного секторів економіки. Коопера­тиви поряд з державними, орендними, колективними підпри­ємствами утворюють основну ланку єдиного народногоспо­дарського комплексу.

Кооперативна власність має ознаки, притаманні лише їй. Передусім — це рівень усуспільнення. Якщо державна власність — це загальнонародне надбання і складає єдиний фонд, то кооперативна належить членам даного кооперативу. Зважаючи на обмеженіший' ступінь усуспільнення останні здійснюють своє право на майно кооперативу безпосередні­ше, ніж робітники і службовці на державних підприємствах.

Суб 'єктом права кооперативної власності виступає коопера­тив як юридична особа, оскільки кооперативна власність має груповий, колективний характер.

Процес безпосередньої реалізації кооперативної власності відбувається через розвиток і функціонування конкретних кооперативних об'єднань трудящих у найрізноманітніших сферах економічного життя суспільства. Чим більше у народ­ному господарстві країни виникає кооперативів, чим різно-маттнщіими стають здійснювані ними функції, тим повніше й різнобічніше реалізується кооперативна власність.

Саме кооператив як первинне об'єднання трудящих висту­пає суб'єктом виробничих відносин, які складаються між кож­ним конкретним кооперативом і державними організаціями, а також між кооперативами і його членами з приводу вироб­ництва, розподілу, обміну і споживання відповідних матері­альних благ і послуг.

Урегульовані нормами права ці відносини набувають форму правових. Кооператив виступає як колективний власник пев­них матеріально-фінансових ресурсів (засобів виробництва, обміну або предметів споживання), які складають економіч­ну основу його діяльності. Без колективної власності на об'­єкти виробничого або невиробничого призначення коопера-

265

тив як господарська організація виникнути і розвиватися не може.

Об'єкти права кооперативної власності ЦК України визна­чені лише у найзагальнішому вигляді: засоби виробництва та інше майно, необхідне для здійснення статутних завдань (ст.95 ЦК України).

Закон про кооперацію (ст.7) передбачає, що кооперативу мажуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, грошові кошти та інше майно відповідно до мети діяльності.

Закон про власність не встановлює обмежень щодо кола об'єктів кооперативної власності.

Відповідно до ст.9 Закону про кооперацію користування землею та іншими природними ресурсами кооператив здійснює у порядку, встановленому законодавством. Він несе відпові­дальність за додержання вимог і виконання заходів по раціо­нальному використанню і охороні наданих йому у користу­вання земель, вод, надр, лісів та інших природних ресурсів.

Основними джерелами утворення кооперативної власності виступають доходи від виробничої діяльності. Кооператив є самоокупним підприємством. Він не зможе існувати, якщо його робота буде збитковою або нерентабельною. Закон вста­новив для кооперативів досить сприятливі господарські умо­ви: відсутність жорсткого планування, застосування, як пра­вило, договірних цін, відсутність обмежень по оплаті праці, право виходу на зовнішні економічні зв'язки та ін. Це дозво­ляє успішно реалізувати завдання, поставлені перед коопера­цією у цілому.

Закон про кооперацію (ст.7) та Закон України про власність (ст.25) поряд з доходами від реалізації продукції та іншої діяль­ності розглядає як джерело формування власності коопера­тивів грошові і матеріальні внески його членів, кредити бан­ку, а також надходження від продажу акцій та інших цінних паперів.

Цінний папір (у тому числі й акція) — це документ встанов­леної форми, без пред'явлення якого неможливо здійснити закладене у ньому майнове право. Акції можуть бути іменни­ми і представницькими. Чинне законодавство передбачає спе­ціальний порядок випуску акцій. Право випускати акції на­дано і кооперативам. Загальна вартість акцій, як правило, не повинна перевищувати розміру валового доходу за рік і забез­печується всім майном кооперативу. Вони випускаються для

266

продажу членам кооперативу, особам, які працюють у ньому за трудовим договором, і підприємствам (організаціям). Чле­ни кооперативів користуються пільговим правом придбання акцій (ст.22 Закону про кооперацію).

Самостійним джерелом утворення власності кооперативу є грошові та інші майнові внески кооперативних і державних підприємств і організацій, а також громадян, які не є члена­ми кооперативу, але працюють у ньому за трудовим догово­ром.

Зміст права кооперативної власності, як і будь-якого іншо­го права власності, складає передусім тріада правомочностей: володіння, користування і розпорядження майном у межах, встановлених законом (ст.86 ЦК України).

Закон про кооперацію визначає правомочності кооперативів щодо його майна і встановлює, що кооператив як повноправ­ний хазяїн належного йому майна на праві власності, а також майна, наданого йому у користування, зобов'язаний примно­жувати це майно. Ніхто не вправі використовувати коопера­тивну власність для одержання незаконних доходів та в інших корисливих цілях.

Право володіння передбачає закріплену у законі можливість фактичного утримання майна у сфері господарювання ко­оперативу.

Право користування означай закріплену у законі можливість добувати від майна його корисні споживчі якості.

Право розпорядження — це заснована на законі можливість визначити фактичну і юридичну долю майна — продати, пе­редати у тимчасове користування іншим особам, переробити або просто знищити його. Розпорядження, як правило, здійснюється власником шляхом укладення угод: цивільно-правових договорів купівлі-продажу, підряду, поставки, май­нового найму (оренди) тощо.

Закон про кооперацію суттєво розширює права кооператорів по розпорядженню належним йому майном. Це право нале­жить виключно самому кооперативу. Разом з тим не допус­кається відволікання майна кооперативу на цілі, не пов'язані з його статутною діяльністю.

В цьому виявляється спеціальний (або статутний) характер правосуб'єктності кооперативу як юридичної особи. З метою розпорядження своїм майном кооператив вправі продавати іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам обмінювати, здавати в оренду, надавати у позику та безоплат­не користування майно, яке йому належить. Він може на свій

267

розсуд списати з балансу основні засоби, якщо вони зношені або морально застаріли (ст.8 Закону про кооперацію).

У разі ліквідації кооперативу майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється серед членів кооперативу.