§2. Принципи здійснення цивільних прав

Принципи права — це основні засади, для яких характер­ними є універсальність, імперативність та загальнозначимість. Принципи, виражені у правових нормах, є обов'язковими і повинні враховуватись у будь-якій правовій ситуації.

1. Принципом здійснення цивільних прав є загальноправо-вий принцип, закріплений в діючому законодавстві. Здійснен­ня цивільних прав не повинно порушувати прав, інтересів інших осіб, і при їх здійсненні необхідно поважати моральні принципи суспільства і правила етики. За юридичною приро­дою даний принцип є законодавчим встановленням загаль­ного обов'язку для кожного громадянина України викорис-

139

тонувати свої права і свободи, у тому числі й цивільні, так, щоб виключити можливість заподіяння шкоди інтересам сус­пільства, державі та правам інших громадян.

Вимога, виражена у вищеназваних юридичних нормах, відпо­відає міжнародним угодам.

Слід зазначити, що вимога подібного змісту пред'являється і підприємствам. Закон України про підприємства передба­чає, що підприємство зобов'язане: охороняти навколишнє середовище від забруднення, забезпечувати безпеку виробниц­тва, санітарно-гігієнічні норми щодо здоров'я населення і споживачів продукції (ст.31). За цим принципом на підпри­ємство при здійсненні будь-якої діяльності, особливо у галузі реалізації своєї продукції, виконанні робіт, наданні послуг відповідно до господарських договорів із споживачами, по­кладається юридичний обов'язок не порушувати нормальної діяльності своїх контрагентів. Погіршення умов життя грома­дян може викликатись також різного роду діяльністю і, пере­дусім, забрудненням навколишнього середовища та іншими шкідливими впливами. Тому закон, покладаючи обов'язок на підприємство не погіршувати умови життя громадян, не ви­значає виду діяльності, а забороняє будь-яку, що може вик­ликати негативні наслідки.

Законодавчий принцип здійснення прав також відображе­ний у Законі про власність: здійснення права власності не повинно шкодити тіравам та охоронюваним інтересам грома­дян, підприємств, установ та інших осіб. Характерним для даного принципу є те, що він поширюється лише на здійснення суб'єктивного права власності, забороняє шкодити не тільки правам, а й охоронюваним інтересам. Серед суб'єктів, яким забороняється наносити шкоду, на першому місці названі гро­мадяни.

2. Здійснення права, як і його набуття, грунтується на прин­ципі: «Дозволяється все, що не заборонено законом». Це за-гальноправний принцип. Він особливо важливий для цивіль­ного права. Загальнодозволеність як метод впливу на суспільні відносини властивий цивільному праву, що предметом всього регулювання має майнові відносини у вартісній формі. Ши­роке своє втілення він знайшов в інститутах цивільної право­здатності, права власності, договорах, підставах виникнення цивільних прав і обов'язків.

ЦК України (ст.4), передбачаючи підстави виникнення ци­вільних прав і обов'язків, не замикає кола цих підстав. Вони можуть виникати «також з дій громадян і організацій, які хоч

140

і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'­язки». На підставі цієї загальної норми суб'єкти цивільного права одержують можливість проявити у своїх взаємовідно­синах ініціативу, активність, вступати у різного роду суспільні відносини, за якими визнається юридичне значення, хоч вони і не передбачені законом. Такі дії суб'єктів впливають на фор­мування правової дійсності.

Принцип «дозволяється все, що не заборонено законом» знайшов широке втілення у законах про підприємства, про кооперацію, про індивідуальну трудову діяльність, у норма­тивних актах про аренду та підрядні форми праці, самофінан­сування тощо.