- •«Вентур1»
- •Глава 1 цивільне право у системі права
- •§1. Місце цивільного права в системі правових галузей
- •§2. Предмет, метод і функції цивільного права
- •§3. Визначення і система цивільного права
- •§1. Поняття і структура цивільного законодавства
- •§2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§3. Аналогія права і аналогія закону
- •§4. Роль судової і арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні і застосуванні цивільного законодавства
- •§1. Цивільне право як наука.
- •§2. Система науки цивільного права
- •§3. Цивільне право та інші юридичні науки
- •§4. Значення науки цивільного права в реалізації завдань економічної реформи
- •Глава 4 система і завдання курсу «цивільне право»
- •§1. Система курсу «Цивільне право» — науково-методична база його вивчення
- •§2. Основні завдання курсу цивільного права
- •Глава 5
- •§1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •§2. Предмет, методи та система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •§3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 6
- •§1. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •§2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 7 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§1. Правоздатність і дієздатність громадян: виникнення, зміст і припинення, випадки обмеження. Визнання громадянина недієздатним
- •§2. Порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення його померлим
- •Глава 8 юридичні особи
- •§1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§2. Правоздатність юридичної особи
- •§3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •§4. Комерційні організації як юридичні особи
- •§5. Некомерцінні організації як юридичні особи
- •Глава 9 держави як суб'єкти цивільного права
- •§1. Україна як особливий суб'єкт цивільного права
- •§2. Участь України у цивільних правовідносинах
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§1. Поняття і види об'єктів цивільних прав
- •§2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно.
- •§3. Дії, послуги, продукти творчої діяльності, особисті не-маннові блага як об'єкти цивільних прав
- •Глава 11
- •§1. Юридичні факти та їх класифікація
- •§2. Поняття і види угод
- •§3. Умови дійсності угод
- •§4. Форма угод
- •§5. Сторони в угоді
- •§6. Зміст угоди
- •§7. Єдність (відповідність) волі й волевиявлення
- •§8. Мнимі і удавані угоди
- •§9. Нікчемні й заперечні угоди
- •§10. Умови і строки в угодах
- •Глава 12 здійснення суб'єктивних цивільних прав
- •§1. Поняття здійснення
- •§2. Принципи здійснення цивільних прав
- •§3. Межі здійсненння цивільних прав
- •§4. Способи здійснення прав
- •§5. Представництво і довіреність
- •Глава 13
- •§1. Предмет і принципи виконання цивільно-правових обов'язків
- •§2. Суб'єкт виконання
- •§3. Місце, строки та інші умови виконання обов'язку
- •§4. Забезпечення виконання обов'язків
- •Глава 14
- •§1. Поняття і зміст суб'єктивного права на захист
- •§2. Способи захисту цивільних прав
- •§3. Система державних та громадських органів, що здійснюють захист цивільних прав організацій і громадян
- •Глава 15 відповідальність у цивільному праві
- •§1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§2. Умови цивільно-правової відповідальності
- •§3. Підстави звільнення боржника від відповідальності
- •§4. Види цивільно-правової відповідальності
- •§5. Розмір цивільно-правової відповідальності
- •Глава 16 строки здійснення і захисту цивільних прав
- •§1. Поняття і значення строків у цивільному праві
- •§2. Види цивільно-правових строків
- •§3. Позовна давність
- •Розділ IV право власності
- •Глава 17 право власності. Загальні положення
- •§1. Поняття власності і права власності
- •§2. Зміст права власності
- •§3. Форми власності
- •§4. Способи набуття і припинення права власності
- •§5. Момент виникнення права власності у набувача. Ризик випадкової загибелі речі
- •Глава 18 приватна власність громадян
- •§1. Загальні поняття права приватної власності громадян
- •§2. Об'єкти права приватної власності громадян
- •§3. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •§3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 19 колективна власність
- •§1 Власність орендних і колективних підприємств
- •§2 Власність кооперативів
- •§2. Власність громадських та релігійних організацій
- •Глава 20 право державної власності
- •§1. Загальні положення про державну власність
- •§2. Підстави виникнення права державної власності
- •§3. Зміст і здійснення права державної власності
- •§4 Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового регулювання режиму майна державних бюджетних установ
- •Глава 21 право спільної власності
- •§1. Поняття права спільної власності
- •§2. Право спільної часткової власності
- •§3. Право спільної сумісної власності подружжя
- •§4. Особливості окремих різновидів права спільної власності
- •Глава 22 захист права власності
- •§1. Значення та засоби захисту права власності
- •§2. Витребування майна власником з чужого незаконного володіння
- •§3. Витребування грошей і цінних паперів на пред'явника
- •§4. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
- •§5. Інші засоби цивільно-правового захисту права власності
- •Глава 23
- •§1. Поняття особистих немайнових відносин, не зв'язаних з майновими
- •§2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими. Особливості захисту цих прав
- •Глава 24
- •§1. Поняття права громадян та організацій на честь і гідність
- •§2. Захист честі й гідності
- •Глава 25 охорона особистого життя громадян
- •§1. Недоторканість особистого життя громадян
- •§2. Види цивільних прав громадянина у відносинах з приводу особистого життя
- •Глава 26
- •§1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
- •§2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 27 авторське право
- •§2. Об'єкти авторського права
- •§3. Суб'єкти авторських відносин
- •§4. Суб'єктивне акторське право, йото зміст і межі
- •Глава 28 суміжні права
- •§1. Поняття суміжних прав.
- •§2. Захист авторського права і суміжних прав
- •Глава 29
- •§1. Об'єкти правової охорони
- •§2. Суб'єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§3. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§4. Суб'єктивні права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§5. Захист прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •Глава 31 право на селекційні досягнення
- •§1. Правова охорона сортів рослий
- •§2. Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва
- •Глава 32
- •Глава 33 право на науково-технічну інформацію
- •Глава 34 право на знаки для товарів і послуг
- •§1. Поняття та види знаків для товарів і послуг
- •§2. Оформлення прав на знаки для товарів і послуг
- •§3. Права і обов'язки, що випливають із свідоцтва
- •§4. Захист прав на знаки для товарів і послуг
Глава 31 право на селекційні досягнення
\
§1. Правова охорона сортів рослий
Виведення нового сорту будь-якої культурної рослини потребує великих затрат енергії, наполегливих пошуків, коштів, часу і зусиль. Це процес, який триває багато років, інколи навіть протягом життя кількох поколінь. Відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин, регулюються Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р., який набув чинності 1 листопада 1993 р.
У Законі дано визначення таких понять як сорт, використання сорту, запатентований сорт та інших, пов'язаних з правовою охороною сортів рослин.
Так, Реєстр сортів рослин України — це реєстр, до якого занесено сорти, допущені для господарського використання; Державний реєстр сортів рослин України — реєстр, до якого занесено сорти, права на які охороняються; виключна ліцензія — передача власником патенту або його правонаступником (ліцензіар) права на використання сорту будь-якій особі (ліцензіат), включаючи право продажу ліцензій на сорт третім особам; невиключна ліцензія — передача власником патенту або його правонаступником права на використання сорту будь-якій особі, за винятком права продажу ліцензії на цей сорт третім особам.
Об'єктом правової охорони згаданий вище Закон визнає майнові та немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Патент видається на сорт, який є новим та відповідає умовам відмінності, однорідності і стабільності.
Відповідно до Закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки на видачу патенту на сорт до Держпатенту України насіння цього сорту не було відоме цивільному обороту: а) на території України більше одного року; б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоратив-
394
них деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років — для інших культур.
Відмінність сорту забезпечується тим, що він відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Держпатенту України. Ознаки, що зумовлюють відмінні особливості сорту, повинні піддаватися відтворенню і точному опису.
Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить однорідними.
Стабільним вважається сорт, який залишається незмінним після кожного розмноження.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сорту рослин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть бути суб'єктами прав на сорти рослин в Україні за принципом взаємності.
Автором сорту визнається громадянин, творчею працею якого створено цей сорт. Якщо сорт створено спільною творчею працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами зазначеного сорту. Авторові (співавторам) сорту належить право авторства. Автор сорту може в заявці на видачу патенту на сорт зазначити його назву, яка повинна певним чином індивідуалізувати сорт, відрізняти його від вже існуючого сорту такого самого або близького ботанічного виду. Закон встановив вимоги до назви і правила її використання.
Заявку на одержання патенту на сорт рослин може подати передусім автор (співавтори) сорту або його правонаступники. Крім того, заявку на сорт можуть подавати будь-які фізичні або юридичні особи, яким автор сорту передав це право, в тому числі роботодавець, у якого працює автор сорту. Роботодавець має право на подачу заявки за таких умов: а) сорт створено працівником під час роботи у роботодавця; б) сорт створено в порядку виконання службового завдання («службовий» сорт); в) між роботодавцем і автором сорту укладено письмовий договір, за яким автор сорту передає роботодавцю право на одержання патенту.
Якщо між роботодавцем і автором сорту не укладено письмового договору про передачу права на одержання патенту або роботодавець порушив суттєві умови договору, то право на одержання патенту залишається за автором.
Патент на сорт видається автору сорту або його правонаступникам чи роботодавцеві за умов, що викладені вище, а
395
також будь-якій фізичній або юридичній особі, якій автор передав право на одержання патенту на сорт. Таке право, зокрема, має Фонд винаходів України, якщо автор сорту вказав цей фонд у заявці або в заяві до прийняття рішення про видачу'патенту. У цьому разі між автором сорту і Фондом вина-ходів\Украіни має бути укладено письмовий договір.
Одержання патенту на сорт. Заявка про видачу патенту на сорт повинна містити: а) заяву про видачу патенту на сорт; б) опис сорту, що розкриває його ознаки та властивості з повнотою, достатньою для- визначення сорту. До заявки подається також документ про сплату мита або про наявність пільг щодо його сплати. Заявка подається окремо на кожний сорт.
За датою надходження заявки до Держпатенту України встановлюється пріоритет сорту. Якщо кілька осіб створили сорт незалежно одна від одної, то пріоритет визначається за датою заявки, що першою надійшла до Держпатенту України. Пріоритет може бути встановлено також за правилами Міжнародної конвенції по охороні селекційних досягнень, учасницею якої є Україна. За цими правилами пріоритет встановлюється за датою подання першої заявки до патентного відомства у державі-учасниці Конвенції, якщо заявка на сорт надійшла до Держпатенту України протягом 12 місяців від зазначеної дати.
Подана до Держпатенту України заявка на сорт підлягає формальній експертизі та експертизі на патентоспроможність. Зазначені експертизи мають бути проведені протягом трьох років від дати надходження заявки. Але Держпатент має право в разі необхідності продовжити вказаний строк.
Формальна експертиза провадиться протягом двох місяців від дати надходження заявки. Вона має на меті перевірку наявності необхідних документів та дотримання вимог щодо їх оформлення. Якщо документи заявки відповідають встановленим вимогам, Держпатент приймає рішення про подальший її розгляд і повідомляє про це заявника. В такому разі матеріали заявки через 18 місяців від дати її надходження до Держпатенту України публікуються в офіційному бюлетні. За клопотанням заявника зазначені матеріали можуть бути опубліковані раніше вказаного строку. Будь-яка фізична або юридична особа має право ознайомитися з матеріалами заявки на сорт після їх опублікування в бюлетені.
Експертиза заявки на патентоспроможність сорту здійснюється експертним органом Держпатенту України. За її результатами приймається рішення про видачу патенту на сорт або відмову у такій видачі.
396
Від дати опублікування матеріалів в офіційному бюлетені Держпатенту України і до дати прийняття рішення про видачу патенту на сорт праву заявника на сорт надається тимчасова охорона. Якщо було прийнято рішення про відмову у видачі патенту, то тимчасова охорона вважається такою, що не настала.
Після прийняття рішення про видачу патенту на» сорт провадиться його реєстрація в Державному реєстрі сортів рослин України.
У місячний строк від дати одержання документа про сплату мита Держпатент України видає патент на сорт його заявни кові. Якщо заявників було кілька, їм видається один патент із зазначенням усіх співавторів, У офіційному бюлетені Держ патент публікує інформацію про видачу патенту, яка має місти ти ім'я автора (співавторів) сорту, назву сорту, його опис та інші відомості, що стосуються патенту. '
Використання сорту. Виключне право на використання сорту рослин належить тільки власникові патенту. Будь-яка інша фізична чи юридична особа може використати сорт лише на підставі ліцензійного договору з власником патенту. Власник патенту, який є автором сорту, може передати своє право на патент будь-якій фізичній або юридичній особі, яка стає правонаступником власника патенту. Проте, якщо власник патенту не є автором сорту, він може передати патент третім особам лише на умовах, на яких сам отримав патент.
Договори про передачу патенту і ліцензійні договори підлягають обов'язковій реєстрації в Держпатенті України.
Власник патенту має право оголосити відкриту ліцензію на свій сорт.
