§2. Захист авторського права і суміжних прав

Захист майнових і особистих немайнових прав авторів здійснюється нормами різних галузей права — кримінально­го, адміністративного, цивільного. Але найчастіше застосову­ються цивільно-правові засоби захисту авторських прав. По­рушення прав автора можуть бути зв'язані з порушенням його

375

майнових інтересів або тільки особистих прав. Випуск у світ твору без зазначення імені автора, зі змінами, самовільно здійсненими видавництвом, постановки драматичного твору зі змінами без схвалення автора, перекручення твору — все це порушення особистих прав без матеріальної шкоди. У та­ких випадках автор вправі вимагати здійснення дій, необхід­них для задоволення його порушених інтересів.

Але часто порушення особистих прав автора завдає йому і майнових збитків (наприклад, використання твору без згоди автора і без виплати винагороди). Порушення майнових прав тягне за собою обов'язок порушника відшкодувати автору зав­дані збитки.

Захист інтересів автора та його правонаступників в Україні і за кордоном здійснює Державне агентство України з авторсь­ких і суміжних прав, яке наділене широкими повноваження­ми. ДААСП України представляє і захищає інтереси літера­торів, художників, композиторів, журналістів, кінематографістів, у тому числі й іноземних. На прохання авторів ДААСП Украї­ни захищає їхні інтереси у взаємовідносинах з видавництвами, збирає від усіх видовищних підприємств винагороду за публіч­не виконання творів на території України і за кордоном та виплачує її авторам чи їхнім правонаступникам, одержує і вип­лачує українським та іноземним авторам, їхнім правонаступ­никам потиражну винагороду за видання творів художньої літе­ратури, за кінофільми, телефільми, використання творів обра­зотворчого мистецтва тощо. Представники ДААСП України виступають у суді від імені авторів та їхніх правонаступників у позовах, що випливають з авторського права.

Закон чітко визначає, що є порушенням авторського права і суміжних прав. Зокрема порушенням авторського права і суміжних прав є:

• будь-яке відтворення, розповсюдження та інше викорис­ тання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фо­ нограм, програм мовлення;

• ввезення на територію України примірників творів і фо­ нограм, які в Україні охороняються, із країн, де ці твори і фонограми не охороняються.

Примірники творів і фонограм, виготовлених і розповсюд­жених з порушенням авторського права і суміжних прав, є контрафактними, тобто незаконно виготовленими.

У разі порушення авторського права і суміжних прав суд чи арбітражний суд може постановити рішення чи ухвалу про

376

заборону випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по проводах, про припинення їх розповсюд­ження, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору або фонограми та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

Суд чи арбітражний суд може також постановити рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, визнаних контрафактними. Таке ж рішення може бути прийнято щодо усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за до­помогою яких відтворюються примірники твору, фонограми, програми мовлення, а також матеріалів і обладнання, що ви­користовуються для їх відтворення.

У разі порушення авторського права і суміжних прав по­терпілі мають право вимагати:

• відшкодування збитків, завданих порушенням, у тому числі втраченої вигоди;

• вилучення та спрямування на їх користь прибутків по­ рушника, одержаних ним у результаті порушення авторсько­ го права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

• замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків потерпші можуть вимагати виплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати. Остаточ­ ну суму визначає суд.

Крім зазначених санкцій суд чи арбітражний суд за пору­шення авторського права або суміжних прав стягує з поруш­ника штраф в розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь позивача.

Потерпші мають також право вимагати відшкодування мо­ральної шкоди в розмірі, що визначається судом.

Підрозділ II ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Другу групу видів творчості становить науково-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власніс­тю. За Паризькою Конвенцією про охорону промислової влас­ності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності відносять винаходи, загаль­нокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмене найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропо­зиції, секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення. Проте, в пункті 3 статті 1 цієї конвенції уточнюється, що об'­єктами промислової власності можуть бути усі продукти, як вироблювані, так і природного походження.

Отже, промислову власність можна визначити як результа­ти науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь в будь-якій її доцільній діяльності.

Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспіль­ство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. У розв'язанні цих зав­дань велике значення має використання потужного науково-технічного потенціалу країни, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня — винахід­ництва.

Винахідництво — це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її результатами — відкриттями, а з другого — забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, зна­ряддями, технологіями, матеріалами тощо. Досягнення науки стають фундаментальною базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба суспільного виробництва у новій техніці, технології, матеріалах та інших знаряддях і за­собах. У силу цих факторів значення винахідництва для підви­щення суспільного виробництва, розв'язання суспільно-еко-номічних проблем важко переоцінити. Створення і впровад­ження технічних удосконачень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробницт-

378

ва. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулю­ються правом промислової власності, або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захи­щаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі ре­зультати науково-технічної творчості охороняються свідоцт­вами).

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні введено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів твор­чої діяльності відповідає вимогам ринкової економіки. Воно має передусім стимулювати широкий розвиток науково-техніч­ної творчості і використання її досягнень у народному госпо­дарстві України.

Основними джерелами законодавства України про промис­лову власність на сьогодні є: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.; Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 р.; Закон України «Про науково-технічну інфор­мацію» від 25 червня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р,; Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р.; Закон України «Про тваринництво» від 15 грудня 1993 р.; Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 р.; Тимчасова методика (основні положення) ви­значення доходу від використання винаходів та раціоналіза­торських пропозицій та ін.

Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори. Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серп­ня 1992 р. проголосив про приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе обов'язки, що випливають із зазначених конвенцій, Угоди і Договору. Якщо міжнародним договором України встановлено інші пра­вила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову вартість, то застосовуються правила міжнародно­го договору.

379

Іноземні особи мають рівні з особами України права, пе­редбачені законодавством України про промислову вартість, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності. Іноземні та інші особи', що проживають чи мають постійне місце знаходження поза межами України, реалізу­ють свої права через представників — патентних повірених, які мають бути зареєстровані в Держпатенті України¹.