Глава 28 суміжні права

§1. Поняття суміжних прав.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з'явилося нове поняття — «суміжні права». Зокре­ма, Закон України «Про авторське право і суміжні права»

370

містить розділ III, який так і називається «Суміжні права». Слід відзначити, що до прийняття зазначеного Закону ци­вільне законодавство України не знало правової охорони су­міжних прав.

Суміжні права тісно примикають до авторських прав і саме тому вони називаються суміжними правами і охороняються одним Законом. Особливістю суміжних прав є те, шо вони базуються на використанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності по реалізації, по використанню уже обнародуваних творів літератури і мис­тецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор на­писав музику до цієї пісні. Але пісня може бути доведена до слухачів тільки через певного виконавця — співака. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю по реалізації самої пісні. З цієї творчої діяльності випливає право співака на своє виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.

Суміжні права в останні роки досить бурхливо розвивають­ся. Сучасні технічні засоби дають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, дири­гента, клоуна тощо) і в такий спосіб вилучати доход із чужої майстерності, таланту. Аби цього не трапилось і введена охо­рона суміжних прав.

Під суміжними правами Закон розуміє права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Отже, цим по­няттям охоплюється три групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права організацій мовлення. Це права на оригінальність, майстерність, манеру виконання. Це коло прав виробників фонограм і права організацій мов­лення на програми їх передач.

Отже, суміжні права можна сформулювати як права на ре­зультати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов 'язані з використанням творів літе­ратури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам.

Об 'єктами суміжних прав, таким чином, є:

а) виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

б) записи виконання та інші записи за допомогою техніч­ них засобів;

в) трансляція в ефір і по кабелю.

Зазначені результати творчої діяльності можуть одержати правову охорону лише за певних умов, визначених Законом: 1) виконання вперше мало місце на території України;

371

2. виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно Закону;

3. виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до Закону.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1. виробник є громадянином України або юридичною осо­ бою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2. фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її публікації в іншій державі;

1. перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони ма­ють офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав Закон відносить виконавців, виробників програм та організації мов­лення.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співа­ки, музиканти, диригенти, танцюристи. До них відносяться й інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламу­ють, грають на музичних інструментах чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури або мистецтва, вклю­чаючи твори фольклору. Виконавцями визнаються також осо­би, які здійснюють таку ж творчу діяльність, в тому числі ви­конують циркові, естрадні, лялькові номери.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні гро­мадяни і особи без громадянства незалежно від віку.

Виробниками фонограм можуть бути ті ж самі фізичні осо­би, а також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Проте, щодо юридичних осіб Закон робить застереження. Вони одержують захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження є на території України. При цьому не має значення так би мовити «громадянство» цієї юридичної осо­би. Вона може бути українською або іноземною.

Фонограми — виключно звуковий запис будь-якого вико-, нання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магніто­фонні' касети та інші носії записів визнаються примірниками фонограми.

До суб'єктів суміжних прав Закон відносить також органі­зації мовлення, тобто тільки юридичні особи. Це організації

372

г

радіо- і телемовлення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по про­водах.

Безумовно, до суб'єктів суміжних прав відносяться органі­зації мовлення як державні, так і приватні чи інших форм власності.

Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі. Передусім всі суб'­єкти суміжних прав мають використовувати свої суб'єктивні права в такий спосіб, аби не порушити прав авторів, чиї тво­ри використовуються. Поряд з цим, виконавці мають здійсню­вати свої суб'єктивні права за умови дотримання прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм і організації мов­лення зобов'язані дотримуватись прав авторів і виконавців. Організації мовлення зобов'язані дотримуватись прав вироб­ників фонограм, авторів і виконавців.

Закон не передбачає якої-небудь процедури закріплення, виникнення і здійснення суміжних прав. Проте, виробники фонограм і виконавці з метою інформації про належність їм суміжних прав, що виникли у зв'язку з виробленням фоног­рами, можуть на усіх примірниках фонограми або їх упаков­ках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак являє собою латинську літеру Р у колі — ® та імені (наймену­вання) особи, що має суміжні права, і зазначення року пер­шої публікації фонограми.

Права виконавців. Виконавцям належать ряд особистих (не-майнових) і майнових прав. До особистих (немайнових) прав виконавців відносяться право на ім'я, на охорону своїх ви­ступів від спотворення, право згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання, у тих випадках, де це можливо.

Виконавцю належить виключне право здійснювати, дозво­ляти чи забороняти використання виконання. Право вико­ристання виконання включає в себе право:

• дозволяти трансляцію виконання в ефірі чи по проводах;

• дозволяти запис виконання за допомогою технічних за­ собів;

• дозволяти трансляцію і публічне відтворення запису ви­ конання;

• дозволяти розмноження і розповсюдження примірників запису.

Виконавець має право свої виключні права передавати по договору іншим особам. В договорі визначається спосіб вико­ристання виконання, розмір і порядок виплати винагороди, строк використання виконання і строк чинності договору.

373

Виконання може використовуватися в аудіовізуальному творі, але, безумовно, зі згоди виконавця. В такому разі вико­навець разом з дозволом на використання передає продюсеру або організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, всі майнові права на виконання. Але сторони можуть передбачити в договорі інше.

При першій фіксації виконання сторони можуть домовити­ся про те, що виконавець дозволяє виробнику фонограми її подальше відтворення. В такому разі виробник фонограми одержує також і право на її розповсюдження будь-яким спо­собом. Безумовно, виконавець зберігає право на одержання винагороди за вказані види використання, виконання через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

Права виробників фонограм. Виробники фонограм мають виключне право:

• дозволяти чи забороняти відтворення фонограм;

• дозволяти чи забороняти розповсюдження примірників фонограм будь-яким способом (першого продажу, іншого відчуження, шляхом здачі в найом, в оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу);

—дозволяти чи забороняти переробку фонограм та їх імпорт.

Виробник фонограми має право свої виключні права на фонограму передавати іншим особам на підставі договору. В договорі визначається спосіб використання фонограми, розмір і порядок виплати винагороди, строк використання фоногра­ми та строк дії договору.

Проте, Законом передбачені випадки, коли допускається використання фонограм, опублікованих з комерційною ме­тою, без згоди їх виробників і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з виплатою винагороди. Перелік цих випадків вичерпний:

• публічне виконання фонограми;

• сповіщення фонограми в ефір;

• сповіщення фонограми по проводах.

Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюється однією з організацій, яка управляє правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Винагорода розподіляється між вироб^ ником фонограми і виконавцем порівну, якщо інше не пе­редбачена договором.

Розмір винагороди і умови її виплати визначається угодою між користувачем фонограми чи об'єднанням таких користу-

374

вачів, з одного боку, і організаціями, які управляють правами виробників фонограм і виконавців, з другого боку. Розмір винагороди встановлюється за кожний вид використання фо­нограми. Права організацій мовлення. Вони мають виключне право:

• використовувати свої програми в будь-якій формі;

• дозволяти використовувати зазначені програми іншим особам;

• здійснювати запис своїх передач;

• відтворювати свої передачі;

• публічно сповіщати передачі у місцях з платним входом;

• забороняти поширення на території України чи з тери­ торії України сигналу, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Обмеження суміжних прав виконавців, виробників програм і організацій мовлення має місце у тих випадках і з тих же підстав, що передбачені для авторського права.

Строки чинності суміжних прав. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації вико­нання або постановки. Права виробників фонограм діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо публікації фонограми не було — протягом 50 років після першої фіксації звукового запису. Права організацій мовлен­ня діють протягом 50 років після першої передачі в ефір або по проводах.

Початок перебігу зазначених строків починається 1 січня року, що наступає за роком першого виконання, запису фо­нограми чи першої передачі в ефір чи по проводах.

До спадкоємців виконавців переходять майнові права, а та­кож право дозволяти чи забороняти використання виконан­ня.

До правонаступників виробників фонограм і організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти вико­ристання фонограми, передачі в ефір чи по проводах, а також право на одержання винагороди в межах зазначених строків.