- •«Вентур1»
- •Глава 1 цивільне право у системі права
- •§1. Місце цивільного права в системі правових галузей
- •§2. Предмет, метод і функції цивільного права
- •§3. Визначення і система цивільного права
- •§1. Поняття і структура цивільного законодавства
- •§2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§3. Аналогія права і аналогія закону
- •§4. Роль судової і арбітражної практики в удосконаленні, тлумаченні і застосуванні цивільного законодавства
- •§1. Цивільне право як наука.
- •§2. Система науки цивільного права
- •§3. Цивільне право та інші юридичні науки
- •§4. Значення науки цивільного права в реалізації завдань економічної реформи
- •Глава 4 система і завдання курсу «цивільне право»
- •§1. Система курсу «Цивільне право» — науково-методична база його вивчення
- •§2. Основні завдання курсу цивільного права
- •Глава 5
- •§1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •§2. Предмет, методи та система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •§3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 6
- •§1. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •§2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 7 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§1. Правоздатність і дієздатність громадян: виникнення, зміст і припинення, випадки обмеження. Визнання громадянина недієздатним
- •§2. Порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення його померлим
- •Глава 8 юридичні особи
- •§1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§2. Правоздатність юридичної особи
- •§3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •§4. Комерційні організації як юридичні особи
- •§5. Некомерцінні організації як юридичні особи
- •Глава 9 держави як суб'єкти цивільного права
- •§1. Україна як особливий суб'єкт цивільного права
- •§2. Участь України у цивільних правовідносинах
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§1. Поняття і види об'єктів цивільних прав
- •§2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно.
- •§3. Дії, послуги, продукти творчої діяльності, особисті не-маннові блага як об'єкти цивільних прав
- •Глава 11
- •§1. Юридичні факти та їх класифікація
- •§2. Поняття і види угод
- •§3. Умови дійсності угод
- •§4. Форма угод
- •§5. Сторони в угоді
- •§6. Зміст угоди
- •§7. Єдність (відповідність) волі й волевиявлення
- •§8. Мнимі і удавані угоди
- •§9. Нікчемні й заперечні угоди
- •§10. Умови і строки в угодах
- •Глава 12 здійснення суб'єктивних цивільних прав
- •§1. Поняття здійснення
- •§2. Принципи здійснення цивільних прав
- •§3. Межі здійсненння цивільних прав
- •§4. Способи здійснення прав
- •§5. Представництво і довіреність
- •Глава 13
- •§1. Предмет і принципи виконання цивільно-правових обов'язків
- •§2. Суб'єкт виконання
- •§3. Місце, строки та інші умови виконання обов'язку
- •§4. Забезпечення виконання обов'язків
- •Глава 14
- •§1. Поняття і зміст суб'єктивного права на захист
- •§2. Способи захисту цивільних прав
- •§3. Система державних та громадських органів, що здійснюють захист цивільних прав організацій і громадян
- •Глава 15 відповідальність у цивільному праві
- •§1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§2. Умови цивільно-правової відповідальності
- •§3. Підстави звільнення боржника від відповідальності
- •§4. Види цивільно-правової відповідальності
- •§5. Розмір цивільно-правової відповідальності
- •Глава 16 строки здійснення і захисту цивільних прав
- •§1. Поняття і значення строків у цивільному праві
- •§2. Види цивільно-правових строків
- •§3. Позовна давність
- •Розділ IV право власності
- •Глава 17 право власності. Загальні положення
- •§1. Поняття власності і права власності
- •§2. Зміст права власності
- •§3. Форми власності
- •§4. Способи набуття і припинення права власності
- •§5. Момент виникнення права власності у набувача. Ризик випадкової загибелі речі
- •Глава 18 приватна власність громадян
- •§1. Загальні поняття права приватної власності громадян
- •§2. Об'єкти права приватної власності громадян
- •§3. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •§3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 19 колективна власність
- •§1 Власність орендних і колективних підприємств
- •§2 Власність кооперативів
- •§2. Власність громадських та релігійних організацій
- •Глава 20 право державної власності
- •§1. Загальні положення про державну власність
- •§2. Підстави виникнення права державної власності
- •§3. Зміст і здійснення права державної власності
- •§4 Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового регулювання режиму майна державних бюджетних установ
- •Глава 21 право спільної власності
- •§1. Поняття права спільної власності
- •§2. Право спільної часткової власності
- •§3. Право спільної сумісної власності подружжя
- •§4. Особливості окремих різновидів права спільної власності
- •Глава 22 захист права власності
- •§1. Значення та засоби захисту права власності
- •§2. Витребування майна власником з чужого незаконного володіння
- •§3. Витребування грошей і цінних паперів на пред'явника
- •§4. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
- •§5. Інші засоби цивільно-правового захисту права власності
- •Глава 23
- •§1. Поняття особистих немайнових відносин, не зв'язаних з майновими
- •§2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими. Особливості захисту цих прав
- •Глава 24
- •§1. Поняття права громадян та організацій на честь і гідність
- •§2. Захист честі й гідності
- •Глава 25 охорона особистого життя громадян
- •§1. Недоторканість особистого життя громадян
- •§2. Види цивільних прав громадянина у відносинах з приводу особистого життя
- •Глава 26
- •§1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності
- •§2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 27 авторське право
- •§2. Об'єкти авторського права
- •§3. Суб'єкти авторських відносин
- •§4. Суб'єктивне акторське право, йото зміст і межі
- •Глава 28 суміжні права
- •§1. Поняття суміжних прав.
- •§2. Захист авторського права і суміжних прав
- •Глава 29
- •§1. Об'єкти правової охорони
- •§2. Суб'єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§3. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§4. Суб'єктивні права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •§5. Захист прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- •Глава 31 право на селекційні досягнення
- •§1. Правова охорона сортів рослий
- •§2. Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва
- •Глава 32
- •Глава 33 право на науково-технічну інформацію
- •Глава 34 право на знаки для товарів і послуг
- •§1. Поняття та види знаків для товарів і послуг
- •§2. Оформлення прав на знаки для товарів і послуг
- •§3. Права і обов'язки, що випливають із свідоцтва
- •§4. Захист прав на знаки для товарів і послуг
§2. Система науки цивільного права
Система науки цивільного права в цілому збігається з системою цивільного права. Разом з тим є певні відмінності, що випливають із змісту зазначених систем. Вона складається із таких елементів:
1.Вчення про предмет, метод, функції і систему цивільного права.
2. Вчення про цивільні закони, підзаконні нормативні акти.
3.Загальне вчення про цивільне правовідношення.
4. Вчення про цивільну правосуб'єктність (правосуб'єктність громадян; правосуб'єктність організацій; правосуб'єктність суверенних держав).
5.Вчення про угоди.
б.Вчення про здійснення і захист цивільних прав.
У.Загальне вчення про право власності. Вчення про суб'єктів права власності і форми власності: право приватної власності, право колективної власності, право державної власності, право власності сумісних підприємств.
8.Вчення про особисті немайнові права.
9.Теорія авторського права.
Ю.Теорія винахідницького права.
11. Вчення про право на промисловий зв'язок і товарні знаки.
12.Загальна теорія зобов'язань. Вчення про цивільний договір. Вчення про окремі види зобов'язань.
13.Вчення про спадкове право.
26
Система науки цивільного права є ширшою від системи самого цивільного права, бо вивченню цивільно-правових інститутів передує дослідження питань про те, що і як регулюють норми цивільного права, які його функціональні начала, порядок розташування цивільно-правових норм, форми їх вираження, зміст і особливості цивільно-правових відносин.
§3. Цивільне право та інші юридичні науки
Внаслідок диференціації наукових знань зформувалася система юридичних наук: теоретико-історичні, галузеві та міжгалузеві, прикладні. Цивільне право — наука галузева. Вона тісно зв'язана з теорією держави і права, яка розробляє загальні для всіх галузевих наук проблеми, даючи їм можливість зосередитись на конкретних знаннях своєї галузі. Розв'язання загаль-нонаукових проблем є теоретичною базою для дальшого розвитку науки цивільного права.
Наука цивільного права є джерелом, в якому теорія держави і права знаходить практичні й інші наукові матеріали, необхідні для теоретичних узагальнень і висновків. Вона ставить перед теорією держави і права певні питання і тим самим сприяє її розвитку.
Теорія держави і права має власні категорії (предмет і метод правового регулювання, правовий принцип, правова функція, норма права, правовий інститут, система права тощо), якими широко користується наука цивільного права, розкриваючи їх цивільно-правові особливості. Для останньої також надзвичайно важливою є розробка теорією держави і права питань прикладного характеру: законодавчої техніки, правил тлумачення і застосування права. Всі ці розробки використовуються наукою цивільного права. Тлумачення цивільно-правових норм, аналіз судово-арбітражної практики застосування цивільного законодавства містяться в монографічних та навчальних виданнях. Такою є взаємодія теорії держави та права і науки цивільного права.
Наука цивільного права зв'язана з наукою сімейного права. Вона використовує розробки з понять сімейного права (батьки, усиновителі, спільна власність подружжя, опіка, піклування). Одночасно результати цивілістичних досліджень з проблем правоздатності і дієздатності, умов та наслідків визнання особи безвісно-відсутньою й оголошення особи померлою, спільної власності, позовної давності, угод мають значення для дальшого розвитку науки сімейного права.
27
Певний зв'язок існує з наукою трудового права. Цивільне право користується науковими розробками з приводу матеріальної відповідальності робітників і службовців, щоб виявити відмінності цивільно-правової і трудо-правової відповідальності. Наука трудового права у своїх працях спирається на цивільно-правові вчення про правосуб'єктність громадян і організацій, договори, позовну давність, умови цивільно-правової відповідальності.
Між представниками зазначених наук обговорюється питання про галузеву приналежність правових норм, які регулюють .деліктну відповідальність за заподіяння трудового каліцтва. Це обговорення набуло характеру дискусії, її суть полягає в тому, що представники науки трудового права намагаються довести трудо-правову природу деліктної відповідальності за заподіяння трудового каліцтва, а також те, що норми ст.456 ЦК України об'єктивно є нормами трудового права.1
Відстоюючи зазначену пропозицію вчені посилалися на такі аргументи: право на безпечні умови праці є суб'єктивним правом робітника як елемент трудового правовідношення, що виникає, як правило, з трудового договору. Отже, обов'язок підприємства відшкодувати робітнику збитки, заподіяні пошкодженням здоров'я на виробництві, — обов'язок однієї сторони трудового договору (підприємства) перед іншою (робітником).
Наведена аргументація є не досить точною і суперечить діючому законодавству. Підприємство як сторона за трудовим договором має обов'язок «забезпечити безпечні й сприятливі умови праці робітнику». Юридичним фактом, що породжує право потерпілого робітника на відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням здоров'я, є порушення абсолютного права на охорону здоров'я, передбаченого Конституцією України, а не трудового договору. Абсолютному праву на охорону здоров'я відповідає обов'язок кожного і всіх, в тому числі організації, з якою робітник перебуває у трудових відносинах, утримуватися від порушення зазначеного права. Порушивши право на охорону здоров'я свого робітника при виконанні ним трудових обов'язків, організація несе відповідальність перед ним незалежно і поза трудовим договором. Ст.173 КЗпП України передбачає, що підприємства, установи, організації несуть відповідно до законодавства матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну робітникам і службовцям каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків. Як бачимо, законодавець не визнав трудо-правової природи деліктної відповідальності.
'Стависский П.Р. Материальная ответственность предприятия в трудових отношениях.—Киев; Одесса; 1987.—С. 101-164.
28
Наука цивільного права органічно зв'язана з наукою цивільно-процесуального права. Зміст наукових розробок з цивільного процесу в багатьох моментах визначається особливостями матеріально-правового вчення про відповідні цивільно-правові інститути. Це можна проілюструвати на таких прикладах: цивільно-процесуальне вчення про докази відчуває на собі вплив матеріально-правової концепції про умови дійсності угод. На теорію цивільно-процесуальної відповідальності впливає матеріально-правове вчення про цивільно-правову відповідальність.1 Таке співвідношення між зазначеними галузями юридичної науки є цілком закономірним, бо зміст цивільно-процесуальних норм багато в чому визначається змістом норм цивільного права.