Глава 19 колективна власність

§1 Власність орендних і колективних підприємств

Слід мати на увазі, що сама по собі суспільна власність за-галрм, без особливих форм її організації не може бути рушій-

¹Детальніше про зміст цього поняття див.: Маслов В.Ф. Основнне проблема праваличной собственности.—Харьков, 1968.—С.212; Пра-вовьіе средства борьбьі.с нетрудовими доходами. М., 1989.—С.5-7; Загальна теорія цивільного права.—Київ, 1992.—С.275-278 та ін.

261

ною силою в економічному розвитку. Як така, вона не забез­печує необхідної майнової індивідуалізації, відриває вироб­ника від засобів виробництва і не породжує постійного інте­ресу до продуктивного їх використання, до відповідальності за їх стан.¹

Саме тому постало завдання ліквідувати монополію держав­ної власності і забезпечити різноманітність усіх форм суспіль­ної (колективної) власності, з одного боку, і у межах самої державної власності забезпечити інтерес працівника до висо­копродуктивної праці, за ефективне використання майна, поєднання виробників із засобами виробництва, і як наслідок — відродження у. них почуття господаря.

З цією метою Закон України про власність передбачає нові форми колективної власності — власність орендного і колек­тивного підприємства.

Механізм застосування оренди на шляху «роздержавлення» власності зумовлює, що у власності орендного підприємства перебувають вироблена продукція, одержані доходи та інше придбане за рахунок коштів цього підприємства майно.

Суб'єктом права власності є колектив орендного підприємст­ва. На відміну від державного підприємства саме цей колек­тив здійснює повноваження власника, оскільки управління орендним підприємством здійснюється відповідно до його статуту на підставі принципу самоуправління, широкої де­мократії, гласності, участі кожного члена колективу у вирі­шенні всіх питань його діяльності.

Об'єктом власності орендного підприємства (орендаря) відповідно до ст.23 Закону України «Про оренду майна дер­ жавних підприємств і організацій» є доход (прибуток), отри­ маний від орендованого майна, а також набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. «^х

До об'єктів належать також поліпшення, що можуть бути відділені без пошкодження орендованого майна, якщо інше не зумовлено договором оренди.

Щодо поліпшень, які не можуть бути відділені без пошкод­жень майна, то їх доля вирішується відповідно до того, чи був дозвіл на їх здійснення з боку власника, яким і за умов орен­ди залишається орендодавець. Якщо власник дав свій дозвіл і поліпшення зроблені за рахунок власних коштів орендаря, то після припинення договору оренди він має право на компен-

'Аяексеев С. С. Собственность — право — социшшзм. М., 1989.—С. 78. 262

сацію вартості цих поліпшень. За інших умов орендар такого права не набуває.

Зміст права власності орендного підприємства полягає у тому, що його колектив має право продавати, обмінювати, надавати у тимчасове користування безоплатно або за гроші матеріальні цінності, тобто здійснювати право володіння, ви­користання і розпорядження не тільки майном, що є його власністю, а й має певні правомочності щодо орендованого майна. Але орендар не повинен допускати зменшення вироб­ничо-економічного потенціалу (вартості) підприємства і по­рушувати інші умови договору оренди.

Орендне підприємство може самостійно вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, роз­ширення, технічне переозброєння, якщо це збільшує його вартість і не суперечить договору оренди.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду майна дер­жавних підприємств і організацій» орендар має право вику­пити орендоване майно, відповідно до чинного законодав­ства з питань приватизації.

Після викупу за рішенням колективу орендарів орендне підприємство може бути перетворене на колективне підпри­ємство, кооператив, акціонерне товариство або інший вид підприємства, яке засноване на колективній власності.

Власність колективного підприємства також є новою фор­мою власності, яка характеризується насамперед тим, що все майно належить трудовому колективу підприємтсва.

Закон України про власність (ст.21) встановлює, що власність колективного підприємства виникає у разі переходу всього майна державного підприємства у власність трудового колек­тиву, викупу орендного майна або придбання майна іншими способами, передбаченими законом.

У власності колективу перебувають основні й оборотні фонди і вироблена ним продукція, доходи від діяльності підприємст­ва, а також інше майно, яке забезпечує самостійну господарсь­ку діяльність і розвиток колективного підприємства. Все це майно є спільним надбанням його колективу.

Власність колективного підприємства відрізняється від влас­ності орендного підприємства, оскільки при оренді колектив має право власності лише на вироблену продукцію і доходи від її реалізації, а колективне підприємство є власником усьо­го майна. Саме виходячи з таких позицій, власність орендно­го підприємства можна розглядати як етап розвитку суспіль­ної власності, який веде до створення колективного підприєм-

262

\

ства. Закон України про власність (п.2 ст.23) передбачає, що у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. До цього вкладу включаються сума вкладу праців­ника у майні державного або орендного підприємства, на базі якого створено колективне підприємство, а також вклад пра­цівника у приріст майна підприємства після його утворення.

Розмір вкладу працівника у приріст майна визначається, виходячи з його трудової участі у діяльності підприємства. На цей вклад нараховуються проценти у розмірі, який встанов­люється трудовим колективом, виходячи з результатів госпо­дарської діяльності підприємства.

Суб 'єктом права власності колективного підприємства є тру­довий колектив. Аналіз наведеної ст.24 Закону України про власність дає підстави дійти висновку, що власність колектив­ного підприємства — це спільна часткова власність, і кожний член колективного підприємства є співвласником цього майна.

Саме тому, якщо працівник припинив трудові відносини з підприємством, йому сплачується вартість його вкладу. Та­кий же порядок встановлено і на випадок смерті працівника — вартість вкладу передається його спадкоємцям.

При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу сплачується працівникам (або їхнім спадкоємцям) з майна, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства.

Отже, створюються можливості для розвитку колективної власності за рахунок особистої заінтересованості кожного працівника-співвласника у наслідках своєї праці.

Об'єкт права власності колективного підприємства — це основні й оборотні фонди, вироблена продукція, доходи від господарської діяльності та інше майно, що має підприємст­во на законних підставах.

Зміст суб'єктивного права власності полягає у тому, що во­лодіння, користування і розпорядження належним майном здійснюється колективом цього підприємства у цілому. Всі працівники колективного підприємства беруть участь в уп­равлінні колективним майном, розподілі доходів. Частка (вклад) робітника колективного підприємства перебуває у прямій залежності від результатів господарювання підприємст­ва, його прибутків і збитків і ніякими максимальними чи мінімальними розмірами не обмежена. Це правило спрямо­вано на те, що робітники колективних підприємств були більш заінтересованими в ефективній праці, належній реалізації права власності підприємства.

264