§3. Визначення і система цивільного права

Цивільне право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі осо­бисті немайнові відносини за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

11

В наведеному визначенні відображено загальні ознаки пра­ва як суспільного явища і особливі ознаки цивільного права, обумовлені змістом його предмета і методу.

Цивільне право, як і будь-яка інша самостійна галузь права, е сукупністю юридичних норм. Разом з тим йому властиві особливі ознаки, тісно зв'язані із специфічними рисами пред­мета і методу.

1. Цивільне право як сукупність юридичних норм регулює відносини власності, товарно-грошові відносини і особисті немайнові відносини, тобто певне коло суспільних відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.

2. Регламентація зазначених відносин здійснюється на на­ чалах юридичної рівності, яка є характерною рисою методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин.

3. Сторонами в цивільно-правових відносинах є громадяни, організації (орендні і колективні підприємства, кооперативні організації, господарські й акціонерні товариства, господарські асоціації, громадські організації, державні підприємства, дер­ жавні установи тощо), інші соціальні утворення (суверенні держави, автономні республіки, автономні області, інші авто­ номні й адміністративно-територіальні утворення), за певних умов релігійні організації.

4. Метою цивільно-правового регулювання є більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Система сучасного цивільного права — це структуро галузі. Структура — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих сис­тем. Цивільно-правова структура — це будова й внутрішня форма організації системи цивільного права, яка є єдністю взаємозв'язків між її елементами. Елементами цивільно-пра­вової структури є юридичні норми та інститути. Під юридич­ним інститутом слід розуміти групу цивільно-правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. На­приклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, складають інсти­тут купівлі-продажу.

Отже, система сучасного цивільного права — це структура, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розмі­щені у певній послідовності.

При побудові системи права законодавець користується нау­ково-об'єктивними критеріями. Структура системи конкретної галузі права, якою є цивільне право, визначається особливостя­ми суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Саме тому система є об'єктивною-закономірністю права.

12

Система сучасного цивільного права має на меті пізнання цивільно-правового матеріалу, тобто служить потребам прак­тики.

Цивільно-правові норми та інститути поділяються на загальні й спеціальні, або особливі. Загальні становлять загальну части­ну сучасного цивільного права. Загальною вона називається тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються ци­вільним правом. Наприклад, при розгляді значної кількості цивільних спорів суд з'ясовує, хто є учасниками правовідно-шення, чи є вони дієздатними особами тощо. Отже, незалеж­но від того, чи йдеться про договір майнового найму чи про договір довічного утримання, виникає необхідність встанов­лення суб'єктів правовідношення, їхньої дієздатності. Саме тому норми щодо суб'єктів цивільного права (громадян і юри­дичних осіб) є загальними і становлять елемент загальної час­тини цивільного права.

Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб'єкти, об'єкти цивільного права, угоди, пред­ставництво і довіреність, позовну давність.

Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні (особ­ливі) суспільні відносини і складається із таких інститутів.

1. Право власності. Інші речові права.

2. Зобов'язальне право (загальні положення про зобов'язан­ ня, окремі види зобов'язань, договори й позадоговірні зобов'­ язання).

3. Авторське право,

4. Право на винахід та інші результати творчості, що вико­ ристовуються у виробництві.

5. Спадкове право.

6. Правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжна­ родних договорів. •

Систему сучасного цивільного права слід відрізняти від сис­тематики або систематизації цивільно-правових норм.

Закони мають бути доступними і зручними для користуван­ня. Це досягається шляхом раціональної систематизації цивіль­ного законодавства, тобто його впорядкуванням на підставі класифікаційної ознаки, що суб'єктивно обирається система­тизатором. Вони бувають різними. Наприклад, можна впо­рядкувати цивільне законодавство, яке регулює господарську діяльність організацій, шляхом створення систематизованих збірників з господарського законодавства.

Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

13

Кодифікація — форма систематизації, при якій впорядку­вання нормативного матеріалу забезпечується у процесі пра-вотворчості, шляхом видання зведеного, логічно стрункого, внутрішньо узгодженого нормативного акта, який з макси­мальною повнотою охоплює дану галузь суспільних відносин. До цивільних кодифікаційних актів слід віднести: цивільні кодекси суверенних держав, Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.; Закони України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. (з наступними змінами і доповнення­ми), «Про господарські товариства» від 10 вересня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями) та інші акти.

Інкорпорація — форма систематизації, при якій впорядку­вання цивільного нормативного матеріалу забезпечується шляхом об'єднання за певною класифікаційною ознакою в збірниках або інших виданнях без зміни змісту актів, наприк­лад збірник законодавчих актів з питань винахідництва, збірник з питань цивільно-правового регулювання капіталь­ного будівництва.

Глава! ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО