3. Порядок дій громадян, які збираються навчатися за кордоном:

• ретельне вивчення у Міністерстві науки та освіти України, посольстві обраної країни, а також у культурному центрі або товаристві посольст­ва інформації з питань навчання, чинності документів про навчання в Україні;

• одержання достовірної інформації та порад Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства закордонних справ, Між­народного жіночого правозахисного центру "Ла Страда – Україна", центрів консультування Міжнародної організації з міграції.

4. Необхідність завжди зберігати документи, а особливо паспорт в себе. Слід зробити наголос на небезпечності передачі паспорта стороннім особам для вирішення будь-яких питань та на необхідності з'ясування номерів телефонів українських посольств і консульських представництв у країні подальшого перебування.

У разі виїзду у зв'язку з працевлаштуванням у контракті повинні бути чітко визначені такі питання, як оплата праці, вихідні дні, робота у свят­кові дні, медичне страхування, місце та час майбутнього перебування за кордоном.

Фахівці центрів зайнятості повинні попереджати клієнтів, які збира­ються за кордон, про обов'язковість інформування друзів, близьких людей про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копії свого закордонного паспорта та контракту.

8.4. Діяльність центрів зайнятості щодо протидії поширенню віл/сніду, запобігання дискримінації інфікованих осіб та їх інтеграції в трудове середовище

Сутність діяльності державної служби зайнятості щодо запобігання проявам дискримінації ВІЛ-інфікованих осіб з боку роботодавців та інтег­рації їх в суспільство полягає у проведенні постійної інформаційно-роз'яс­нювальної роботи серед населення та роботодавців. Її основними напрямами є:

• інформаційно-роз'яснювальна робота серед шукачів роботи та робото­давців;

• недопущення з боку роботодавців дискримінації громадян з ВІЛ-статусом та хворих на СНІД;

• інтеграція ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД осіб у суспільство шляхом сприяння у працевлаштуванні.

Спеціалісти центрів зайнятості мають проводити інформаційно-роз'яс­нювальну роботу в процесі надання соціальних послуг роботодавцям та шукачам роботи, особливо молоді та довготривалим безробітним.

Під час проведення інформаційних семінарів з шукачами роботи їхня увага акцентується на тому, що особи, які ведуть здоровий спосіб життя, є більш конкурентоспроможними на ринку праці і мають більше переваг при працевлаштуванні.

Фахівці ЦЗ ознайомлюють шукачів роботи з юридичними аспектами запобігання дискримінації при прийомі на роботу ВІЛ-інфікова­них осіб та про права найманих працівників.

В ході інформаційних заходів розповсюджуються буклети та листівки відповідного спрямування. Надаються відомості про установи та організа­ції, де можна отримати більш детальну інформацію про ВІЛ\СНІД і пройти добровільне тестування.

На семінарах для роботодавців останнім роз'яснюють, які дії можуть кваліфікуватися як дискримінаційні щодо ВІЛ-інфікованих, а саме:

• відмова в прийняті на роботу або звільнення через ВІЛ-статус;

• обмеження щодо кар'єрного просування, в тому числі й підвищення кваліфікації, перенавчання та професійної підготовки;

• зменшення заробітної плати з цих підстав;

• прямий та непрямий психологічний тиск, який підштовхує працівника до звільнення з роботи за власним бажанням;

• будь-які дії колег по роботі, які намагаються дискримінувати працівни­ка з ВІЛ-статусом;

• вимагання в осіб, що поступають на роботу, документів, надання яких не передбачене законодавством, у тому числі особистої інформації про стан здоров'я і ВІЛ-статус.

На семінарах з роботодавцями спеціалісти також роз'яснюють необхід­ність формування толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих, соціальної підтримки і допомоги ВІЛ-інфікованим працівникам і їх родинам, важли­вість організації та проведення медичних оглядів та обстежень, профілак­тичних щеплень, запровадження на підприємствах профілактичного вихо­вання та навчання працівників.

Спеціалісти центру зайнятості наголошують, що факт ВІЛ-статусу або захворювання на СНІД є конфіденційною інформацією, і права таких лю­дей захищені законодавством.

Спеціалісти центру зайнятості під час співбесіди з роботодавцями щодо працевлаштування безробітних дотримуються конфіденційності, не допус­кають поширення інформації про статус ВІЛ-інфікованого, якщо вони нею володіють, та зосереджують увагу роботодавця на професійних якостях претендента, з'ясовують у роботодавця особливості умов праці з метою запобігання ушкоджень здоров'я.

У кожному центрі зайнятості у секторі запобігання соціальним ризи­кам має бути створений спеціальний інформаційний куточок. На стендах куточка має розміщуватись така інформація:

• нормативно-правові акти щодо забезпечення профілактики ВІЛ-інфек­ції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

• інформація щодо спеціалізованих установ, які займаються питаннями ВІЛ/СНІДу;

• відомості про громадські організацій, що надають інформацію та юридичні консультації щодо недопущення дискримінації і захисту громадян, які інфіковані ВІЛ або хворі на СНІД, адреси та телефони цих організацій;

• практичний посібник МОП "ВІЛ/СНІД у сфері праці";

• практичний посібник "Інформаційно-комунікативна стратегія підпри­ємств і організацій, спрямована на протидію ВІЛ/СНІДу";

• буклети, листівки, відеоролики та інший інформаційний роздатковий матеріал щодо запобігання та профілактики ВІЛ/СНІДу та інших інфекцій;

• інформація про друковані засоби масової інформації відповідного спрямування;

• перелік Інтернет-ресурсів з відповідною інформацією.