Підбір вакансій та співпраця з роботодавцями щодо організації робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю

Якщо клієнту з інвалідністю не підібрана вакансія із загальної бази вакансій, пошук має продовжуватися у спеціальній базі – базі вакансій, що замовлені роботодавцем в межах встановленого нормативу працевлашту­вання осіб з інвалідністю.

Для підбору підходящої роботи спеціаліст центру зайнятості має:

• зіставляти вимоги роботодавця та побажання і особисті дані шукача роботи;

• враховувати особливості стану здоров'я та обмеження особи, які потребують компенсування.

У разі відповідності вимог вакансії та потреб клієнта, спеціаліст ЦЗ:

• надає особі допомогу в підготовці до співбесіди (у разі потреби – залучає інших спеціалістів);

• організує зустріч клієнта з роботодавцем.

Коли підібрана підходяща вакансія, спеціаліст з працевлаштування повинен зв'язатися з роботодавцем. На початку розмови – позитивно презентувати кандидата, з'ясувати в роботодавця можливість працювати на вакантному робочому місці людини з інвалідністю. Під час розмови слід розкрити роботодавцеві переваги такого працевлаштування.

У разі надходження в центр зайнятості з місцевого органу соціального захисту населення списку людей з інвалідністю, які виявляють бажання працювати, спеціаліст центру зайнятості повинен:

• з'ясувати збіг параметрів наявних вільних робочих місць з професій­ними навичками шукача роботи;

• відповідність режиму майбутньої роботи висновкам МСЕК;

• з'ясувати в клієнта його можливості та бажання працювати за даною посадою;

• погодити кандидатуру шукача роботи з роботодавцем.

Спеціаліст центру зайнятості у разі необхідності для успішного праце­влаштування конкретного клієнта з інвалідністю має проконсультувати роботодавця щодо:

1. Певної організації виробничого процесу:

• змін в організації роботи;

• змін та доповнень посадових обов'язків даного працівника;

• перерозподілу серед інших працівників окремих виробничих функ­цій і завдань, які людина з інвалідністю виконувати не може.

2. Використання спеціального обладнання, пристосування робочого місця під потреби працівника з інвалідністю, створення спеціального робочого місця.

Для надання кваліфікованих консультацій роботодавцю, фахівець центру зайнятості має вивчити ІПР клієнта, а в разі потреби звернутися за додатковою консультацією до фахівців МСЕК та громадських організацій, що опікуються людьми з інвалідністю.

Якщо такими спробами робоче місце для людини не підібране у зв'язку із його нозологією, то роботодавцю, який погоджується прийняти на роботу особу з інвалідністю, відповідно до законодавства пропонується створити спеціальне робоче місце. Спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або частина виробничої площі, яка потребує додатко­вих заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, зумовлених інвалідністю, шляхом присто­сування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання.

Вимоги до спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі для особи з інвалідністю встановлюються індивідуальною програмою реабілітації. Спеціальне робоче місце може створюватися як на відкритому ринку праці, так і в межах захищеної зайнятості (на підприємствах громадських організацій людей з інвалідністю, майстернях для осіб з пси­хічними захворюваннями та розумовою відсталістю, "транзитні" ("модель­ні") робочі місця).

Постійне робоче місце на відкритому ринку праці.

а. Звичайне робоче місце – є частиною виробничої зони (простору), яка пристосована для виконання працівником (або їх групою) виробничого завдання, оснащена оптимально розташованими засобами та знаряддями виробництва, має необхідне організаційно-технічне забезпечення, відпові­дає санітарно-гігієнічним нормам, правилам експлуатації обладнання, тех­ніки безпеки і техніки протипожежної безпеки, вимогам ергономіки та виробничої естетики. Це дозволяє працівникам ефективно виконувати свої функції, відповідає кваліфікації та можливостям особи з інвалідністю виконувати посадові функції. У таких випадках працевалаштування може відбуватися без додаткової державної допомоги на заходи з пристосування робочого місця.

Для надання роботодавцю кваліфікованої консультації щодо переоб­ладнання робочого місця, спеціаліст центру зайнятості може звернутися за відповідною інформацією до лікарів МСЕК, центрів професійно-трудової реабілітації та громадських організацій людей з інвалідністю, вивчити спе­ціальну літературу з професійної реабілітації людей з інвалідністю тощо.

б. Спеціальне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідніс­тю може бути створене вперше або шляхом адаптації/пристосування наяв­них умов праці вже діючого робочого місця. Спеціаліст центру зайнятості має пояснити та довести роботодавцеві, що витрати на адаптацію та ство­рення спеціальних робочих місць для працевлаштування людей з інвалід­ністю є економічно вигідними.

Процес створення спеціальних умов на робочому місці для праце­влаштування особи з інвалідністю має на увазі адаптацію робочого місця до потреб людини залежно від нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендацій МСЕК, викладених в Індивідуальній програмі реабілітації.

Адаптація робочого місця до потреб особи з інвалідністю може включати:

• налагодження та модифікацію механізмів та/або обладнання;

• застосування спеціальних технічних засобів, спеціального обладнання;

• адаптацію інструментів та обладнання;

• модифікацію елементів інтер'єру;

• коригування змісту роботи, робочих завдань або їхніх основних елементів, робочого часу або організації роботи;

• організацію роботи на дому тощо.

Якщо йдеться про необхідність переобладнання робочого місця, але дане підприємство вважає це занадто затратним для себе, то підприємству можуть бути надані кошти на створення спеціалізованого робочого місця.

Спеціальне робоче місце в умовах "захищеної зайнятості". Це робо­че місце на підприємствах, які спеціально створені для людей з інвалід­ністю та отримують відповідне фінансування від держави. Продуктивність праці на цих підприємствах та в майстернях дуже низька, досягти рента­бельності виробництва практично неможливо, тому їм має надаватися дер­жавна підтримка (субсидії) та пільги з оподаткування.

Таке робочі місця можуть створюватися:

• на підприємствах громадських організацій людей з інвалідністю;

• на спеціально створених для людей з інвалідністю підприємствах дер­жавної та недержавної форм власності (соціально-економічних під­приємствах);

• у трудових майстернях для осіб з психічними розладами та розумовою відсталістю (при центрах професійної реабілітації, інших реабілітацій­них установах, при недержавних організаціях).

Захищену зайнятість розглядають як одну з форм соціального захисту, але не засіб включення осіб з інвалідністю до економічної діяльності суспільства. Вона використовується як варіант працевлаштування, в разі, коли неможливо забезпечити продуктивну зайнятість людини з інвалід­ністю на відкритому ринку праці.

Такі робочі місця можна використовувати також в якості "транзитних".

"Транзитне робоче місце" – це робоче місце на спеціальному під­приємстві для осіб з інвалідністю, в майстерні або із супроводженням працівника на робочому місці. Таке робоче місце є компонентом підготов­ки людини з інвалідністю до подальшого працевлаштування на відкритому ринку праці. Воно має на меті дати можливість людині з інвалідністю набути навичок та досвіду виконання роботи.

Для пристосування робочого місця підприємство застосовують низку заходів, а саме:

• процедурна адаптація (корективи в графіку роботи, послідовності виконання робіт тощо);

• змістовна адаптація (коригування та адаптація функціональних обов'язків, зміна робочих завдань тощо);

• фізична адаптація не пов'язана зі зміною технологічного процесу (адаптація середовища створення відповідних санітарно-гігієнічних умов та умов відпочинку під час регламентованих перерв тощо) на звичайному підприємстві;

• фізична адаптація пов'язана зі зміною технологічного процесу моди­фікацію чи пристосування наявних інструментів, обладнання тощо на звичайному підприємстві;

• організація індивідуального супроводження на звичайному робочому місці (застосування праці асистента, майстра чи наставника);

• організація індивідуального супроводження на спеціальному робочому місці у загальному виробничому середовищі (застосування праці асистента, майстра чи наставника);

• організація індивідуального супроводження на спеціальному робочому місці в спеціальних підрозділах звичайних підприємств (застосування праці асистента, майстра чи наставника);

• фізична адаптація виробничого середовища, пов'язана зі зміною техно­логічного процесу (модифікація або пристосування наявних інстру­ментів, обладнання тощо, застосування спеціальних засобів виконання роботи) на соціальних підприємствах, у кооперативах, які мають договори на виконання робіт зі звичайними підприємствами;

• організація індивідуального супроводження на спеціальному робочому місці на соціальних підприємствах, у кооперативах, які мають догово­ри на виконання робіт зі звичайними підприємствами (застосування праці асистента, майстра чи наставника).

В разі необхідності державна служба зайнятості може сприяти надан­ню за рахунок ФСЗІ дотації роботодавцю на створення спеціальних робо­чих місць для людей з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості¹. Збір та аналіз документів, які подає роботодавець, здійснює спеціаліст центру зайнятості із взаємодії з роботодавцями. Підготовлені документи передаються до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів для прийняття остаточного рішення щодо надання дотацій. Після цього між центром зайнятості, Фондом соціального захисту інвалідів та роботодавцем укладається тристоронній договір встановленої форми².

З метою ефективного використання дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю центри зайня­тості ознайомлюють роботодавців з умовами одержання дотації, з'ясо­вують, на які конкретні робочі місця можуть бути прийняти люди з інва­лідністю, професійні вимоги до працівників на цих робочих місцях, а та­кож аналізують професійно-кваліфікаційний склад клієнтів з інвалідністю. Спеціаліст центру зайнятості інформує роботодавця про встановлений порядок розрахунку суми витрат на створення спеціального робочого місця для людини з інвалідністю.

Суми коштів на створення спеціальних робочих місць для людей з інвалідністю Фонд соціального захисту інвалідів після затвердження кошторису доводить до своїх територіальних відділень та Державного центру зайнятості, який інформує регіональні центри зайнятості про обся­ги запланованих видатків на дані цілі. Територіальні відділення Фонду здійснюють перерахування суми встановленої дотації для відшкодування понесених роботодавцем витрат на створення (обладнання) спеціального робочого місця для працевлаштування людини з інвалідністю відповідно до умов тристороннього договору. Даним договором визначається меха­нізм взаємодії роботодавця, ДСЗУ та ФСЗІ щодо якісного працевлашту­вання особи з інвалідністю, забезпечення їй соціальних гарантій. Форма договору та умови його укладання затверджені спільним рішенням Державного центру зайнятості та Фонду соціального захисту інвалідів.

В той же час у багатьох випадках, простіше адаптувати (пристосувати) робочі місця за рахунок власних коштів роботодавця. В більшості випад­ків така адаптація зведеться до відносно малозатратних заходів: зміни ос­вітлення чи композиції робочого місця, встановлення кондиціонера, інста­ляції певних комп'ютерних програм, будівництва пандусу тощо. Але пристосування робочого місця має здійснюватися з урахуванням безпеки та особливих потреб особи з інвалідністю; використанням спеціальних пристосувань та/або одягу, необхідного у зв'язку з характером інвалід­ності.

Робота з консультування роботодавця щодо створення спеціалізованих (адаптованих) робочих місць може здійснюватися спеціалістом з праце­влаштування особисто або за допомогою спеціаліста по роботі з робото­давцями. Спеціаліст центру зайнятості має пояснити та довести роботодав­цеві, що витрати на таку адаптацію є економічно вигідними та окупляться за декілька місяців за рахунок зниження санкцій за невиконання норма­тиву робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю, а також – трудової віддачі працівника.

Отже, у будь якому випадку умови праці на робочому місці, на яке працевлаштовується особа з інвалідністю мають сприяти тому, щоб інва­лідність як найменше заважала виконанню нею посадових обов'язків, надавала можливість для високопродуктивної праці, реалізації здібностей і талантів.

Професійне навчання безробітних осіб з інвалідністю може відбува­тися як у звичайних навчальних закладах, курсах і т. ін. (в т.ч. в спеціально створених умовах) так і у спеціалізованих.

Спеціаліст з працевлаштування має спільно з клієнтом визначити нап­рями та форми професійного навчання, які є для нього найбільш підходя­щими. При цьому слід враховувати рекомендації ІПР МСЕК (ЛКК) та за потребою консультуватися у громадських організаціях. А також співпра­цювати з роботодавцями щодо працевлаштування після профнавчання.

Спеціаліст центру зайнятості у першу чергу має визначити можливість організації професійного навчання людини з інвалідністю в загальній сис­темі професійної освіти, на короткострокових курсах, зокрема в навчаль­них центрах служби зайнятості, на робочому місці на підприємствах, в установах, організаціях. Інформація про спеціалізовані навчальні заклади, що можуть здійснювати професійне навчання людей з інвалідністю, має розміщуватися у центрі зайнятості в куточку для людей з інвалідністю.

В разі потреби спеціалісти центру зайнятості мають надати консуль­тацію навчальним закладам (із залученням громадських організацій, соціальних служб, медичних установ) щодо пристосування до потреб осіб з інвалідністю навчальних місць, навчальних програм, та забезпечення доступності навчання.

Тих осіб з інвалідністю, яким неможливо організувати навчання в інтегрованих (загальних) умовах, центри зайнятості направляють на навчання в центри професійної реабілітації інвалідів.

У визначених законодавством випадках (якщо клієнт має право на допомогу по безробіттю) професійне навчання клієнтів з інвалідністю фінансується з коштів ФЗДССУВБ. В іншому разі навчання здійснюєть­ся за кошти ФСЗІ, але центри зайнятості мають сприяти організації та проведенню такого професійного навчання клієнтів, формують навчальні групи тощо¹.