6.5. Особливості надання соціальних послуг дітям-сиротам, дітям, які залишилися без піклування батьків та особам з іх числа

До даних категорій молоді відповідно до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 р. №2342–IV відносяться діти діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у віці від 18 до 23 років.

Центри зайнятості спільно з органами місцевого самоврядування, місцевими органами державної виконавчої влади, навчальними закладами (школи, ПТУ, школи-інтернати) визначають коло осіб з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків і навчаються у випускних класах (групах). На підставі цього вони складають відповідні списки.

З метою допомоги цим дітям у професійному самовизначенні їх залу­чають до комплексу заходів з професійної орієнтації (профінформаційного та профконсультаційного спрямування).

Перша група заходів, яку здійснюють спеціалісти центру зайнятості, має спрямовуватися на ознайомлення дітей зі світом професій, їх змістом та перспективами розвитку, основами та правилами вибору професії, її вимогами до людини, з потребами ринку праці в кадрах. Безпосередньо в навчальних закладах проводяться інформаційні заходи – години проф­інформування, презентації професій, уроки реального трудового життя, тематичні збори, вікторини тощо, в тому числі з використанням ПАК "Профорієнтаційний термінал". Крім того, з учнями у центрах зайнятості мають обов'язково проводитися спеціальні заходи з використанням потуж­ного профінформаційного потенціалу – відеофільмів про певні професії, описів професій, професіокарт та професіограм, Інформації про ПОУ, де­монстрацією можливостей єдиної бази даних вакансій щодо пошуку та підбору роботи. Робота з дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без піклування батьків, у центрах зайнятості має проводитися згідно з планом-графіком, погодженим з навчальними закладами. Доставку групи дітей організовує центр зайнятості з дотриманням існуючих правил перевезення дітей при супроводженні представника навчального закладу.

Заходи профконсультаційного характеру також здійснюються в цент­рах зайнятості відповідними спеціалістами, які допомагають дітям усвідо­мити власну професійну спрямованість, особисті інтереси, нахили, здіб­ності, необхідні для оволодіння певними спеціальностями, та ув'язати ці знання із ситуацією на ринку праці, в тому числі з використанням ПАК "Профорієнтаційний термінал". На підставі співбесіди та результатів пси­хологічного тестування спеціаліст центру зайнятості дає дитині рекомен­дації щодо шляхів набуття обраних професій, зокрема щодо навчання у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

Спеціаліст центру зайнятості інформує про права та соціальні гарантії, передбачені законодавством пільги для дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа, перш за все щодо надання першого робочого місця та працевлаштування на заброньовані робочі місця. Під час бесіди увага клієнта звертається на можливості отримання першої професії за направленням центру зайнятості, в тому числі без­посередньо на виробництві. Клієнту роз'яснюються його права щодо забезпечення житлом, медичним обслуговуванням тощо, відповідно до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціаль­ного захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Центр зайнятості сприяють працевлаштуванню зазначених категорій молоді на заброньовані робочі місця для працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, забезпечують їх першочергове працевлаштування на наявні вакантні робочі місця.

В ході підбору роботи (за стандартними технологічними процедурами і операціями) спеціаліст з працевлаштування звертає увагу молодої людини на важливість перших кроків на виробництві, методи адаптації до нового робочого місця, налагодження стосунків з колективом, інші засоби, що до­помагають молодій людині "закріпитися" на роботі. При цьому слід врахо­вувати, що молодій людині, яка виховувалася в школі-інтернаті, може бракувати життєвих навичок та бути притаманна певна "споживацька" психологічна установка, тому до такої особи потрібне більш уважне та терпиме ставлення як з боку спеціалістів центру зайнятості, так і з боку трудового колективу.

Співпраця центрів зайнятості з роботодавцями із застосуванням вказа­них механізмів працевлаштування має будуватися на принципі підвищеної моральної, соціальної та правової відповідальності за долю дитини-сироти. Спеціалісти центрів зайнятості не рідше одного разу на три міся­ці з'ясовує, чи працює молода особа, чи закріплений за нею наставник, чи відбувається професійне зростання, які умови та оплата праці, наявність житла та якість умов проживання. У разі порушення державних гарантій щодо праці молоді центр зайнятості звертається до правоохоронних органів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування і вимагає дотримання чинного законодавства.

Якщо дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, з поважних причин не бажає працевлаштовуватися в місцевості, яку обслуговує даний центр зайнятості, або якщо немає можливості для її працевлаштування, спеціалісти центру зайнятості звертаються до єдиної бази даних про вакансії державної служби зайнятості та безпосередньо до фахівців інших центрів зайнятості і роботодавців в інших регіонах з метою підбору підходящого варіанта працевлаштування для молодої особи. Інформація щодо стану зайнятості цієї дитини має зберігатися в окремому реєстрі в ЄІАС(.NET) до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.

Спеціалісти центра зайнятості за потреби має з'ясовувати, чи є гурто­житки в цих навчальних закладах та на підприємствах, і домовитися з ними щодо обов'язкового надання можливості проживання в цих гурто­житках дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, у період навчання або роботи.