Орієнтація на робітничі професії

Відновлення престижу робітничих професій серед молоді потребує, насамперед, цілеспрямованих інформаційних засобів. Особливу увагу слід приділяти інформації про:

• зростаючі потреби економіки у фахівцях робітничих професій (особли­во креативного характеру), сучасні засоби виробництва, постійне збільшення розміру заробітної плати кваліфікованих робітників;

• можливості набуття робітничих професій за направленням державної служби зайнятості, гарантоване працевлаштування після навчання та реальність побудови професійної кар'єри.

Ефективними формами інформаційного забезпечення професійної орієнтації учнівської молоді на робітничі професії є:

• професіограми популярних професій (спеціальностей);

• Інтернет-портали, сайти, інформаційні та пошукові системи Інтернет;

• професіографічні екскурсії, зустрічі з представниками робітничих професій;

• ярмарки професій (вакансій), дні професій, свята праці;

• відеоматеріали про робітничі професії, підприємства з прогресивними технологіями;

• колективні перегляди та обговорення художніх фільмів, у яких головними героями є люди робітничих професій;

• ігрові форми популяризації робітничих професій (КВК, конкурси малюнків, пісень, одягу тощо).

6.4. Діяльність центрів зайнятості щодо запобігання економічній експлуатації дітей

Під економічною експлуатацією дітей мається на увазі залучення їх до трудової діяльності, яка завдає шкоди здоров'ю, навчанню та нормальному розвитку. Така праця позбавляє дітей можливості навчатися в школі; змушує їх працювати в інших місцевостях у відриві від сім'ї, або працю­вати в небезпечних і шкідливих для здоров'я умовах, або виконувати робо­ту, що заборонена міжнародним законодавством та законодавством Украї­ни. Ця експлуатація відбувається як з примусу дорослих, які негативно впливають на дітей задля власного зиску, так і за власним бажанням дітей.

У міжнародній практиці поняття економічної експлуатації дитини є тотожним поняттю "дитяча праця", застосовується до всіх молодих людей віком до 18 років і означає:

• оплачувану чи неоплачувану роботу та діяльність дитини, що в психо­логічному, фізичному, соціальному або моральному планах пов'язана з небезпекою для дитини чи заподіянням їй будь-якої шкоди;

• працю, яка позбавляє дітей можливості навчання в школі або змушує їх, окрім шкільних занять і домашніх обов'язків, завантажувати себе додатковою роботою, що виконується в інших місцях;

• працю, яка закріпачує дитину та відриває її від сім'ї;

• працю, виконання якої небезпечне і шкідливе для дитини і заборонене міжнародним і національним законодавством.

Розв'язання проблеми подолання економічної експлуатації дітей в Україні потребує спільних зусиль центрів зайнятості, правоохоронних ор­ганів, соціальних служб, навчальних закладів, молодіжних та громадських організацій, організацій роботодавців та профспілок.

Центри зайнятості повинні здійснювати попереджувальні та профі­лактичні заходи запобігання економічній експлуатації дітей.

Базові центри зайнятості, підтримуючи постійні контакти з роботодав­цями, навчальними закладами, органами державної влади, громадськими організаціями, для протидії дитячій праці мають здійснювати такі заходи:

1. Робота з родиною дитини, сприяння зайнятості батьків та підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня, залучення до інших програм активного сприяння працевлаштуванню.

2. Ознайомлення молоді та їх батьків з трудовими правами неповнолітніх та розгляд негативних наслідків дитячої праці під час проведення індивідуальної чи групової роботи.

3. Підбір підходящої роботи дітям відповідно до законодавства України.

4. Направлення дітей на професійне навчання та надання їм проф­орієнтаційних послуг.

5. Ознайомлення дітей з методами пошуку роботи.

6. Інформування дітей про установи та організації, до яких вони можуть звернутися по допомогу, та спрямування до них.

7. Проведення у навчальних закладах спеціальних інформаційних семіна­рів з попередження дитячої праці.

8. Участь центрів зайнятості у загальних інформаційних заходах з попе­редження дитячої праці, в тому числі тих, що організовані соціальними партнерами.

9. Проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи (круглих столів, прес-конференцій, інформаційних форумів та публікацій у ЗМІ) для соціальних партнерів, громадськості та навчальних закладів щодо можливостей центрів зайнятості у наданні соціальних послуг молоді та їх батькам.

10. Включення тем з проблем дитячої праці до інформаційних семінарів центрів зайнятості з роботодавцями. В ході таких семінарів роботодав­ці інформуються про суспільну небезпеку дитячої праці, юридичну та моральну відповідальність за експлуатацію дітей, отримання дотацій, інших пільг та моральних заохочень при прийнятті молоді на роботу.

Основні заходи центрів зайнятості щодо попередження економічної експлуатації та соціальної реабілітації дітей показані на Рис. 78.

Рис. 78

Робота з профілактики дитячої праці та допомоги потерпі­лим виконується в центрі зайнятості спеціалістами, які надають послуги населенню і роботодавцям. Важливо підкреслити, що надання соціальних послуг найбільш вразливій категорії молодих людей потребує підвищеної турботи, уваги та делікатності, врахування їх психологічних та соціальних особливостей.

З метою ознайомлення дітей з небезпекою та наслідками хибного вибору виду зайнятості, допомозі молодим людям, які постраждали від економічної експлуатації, у секторі запобігання соціальним ризикам центру зайнятості розміщується спеціальна інформація:

• що таке дитяча праця;

• перелік небезпечних форм дитячої праці;

• витяги з Конвенції ООН про права дитини (статті 32, 36), з конвенції МОП 182 (статті 6, 7), із конституції України (статті 24, 26, 51, 187-220), з Кримінального кодексу України (статті 149, 150, 172, 303, 304), із Закону України "Про охорону дитинства" (ст. 22–24), із Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.03 р. № 364-р;

• перелік установ, які опікуються проблемами дитячої праці та запобі­гання порушенням прав дитини, їхні адреси й телефони (місцеві під­розділи органів внутрішніх справ, освіти, у справах сім'ї, молоді та спорту, місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування);

• телефони Національної "гарячої лінії" з питань запобігання на­сильству та захисту прав дітей, телефони довіри.