7.2. Порядок складання Індивідуальної програми працевлаштування клієнта з інвалідністю

Індивідуальну програму працевлаштування (ІПП) складають спільно спеціаліст центру зайнятості та особа з інвалідністю за умови відсутності для нього вакансії, що є підходящою роботою на час його звернення в центр зайнятості. При складанні ІПП спеціаліст центру зайнятості врахо­вує рекомендації МСЕК, що викладені в індивідуальній програмі реабілітації.

Завданням Індивідуальної програми працевлаштування є визначення заходів, реалізація яких центром зайнятості та особою з інвалідністю дозволять скоріше підібрати йому робоче місце, яке відповідає його уявленню про підходящу роботу. ІПП є складовою Рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню обумовлюється необхідністю залучення клієнта з інвалідністю до активних дій щодо пошуку роботи і підвищення своєї конкурентоспроможності. Саме тому є необхідним особисте внесен­ня клієнтом у форму Рекомендацій мети звернення до державної служби зайнятості – працевлаштування на підходящу роботу, а також бажаної посади за певною професією (спеціальністю). Цим документом фіксуються його наміри і уявлення щодо засобів пошуку роботи, а саме: профорієн­тація, професійне навчання, проходження спеціалізованих семінарів, вивчання відомостей про вакансії в засобах масової інформації та розміщення в них власних пропозицій щодо трудових послуг, направлення роботодавцям резюме та ін.

Отже, Індивідуальна програма працевлаштування клієнта з інвалід­ністю складається на підставі аналізу двох груп документів: по-перше – ІПР МСЕК, по друге – дипломів, свідоцтв, трудової книжки, інших документів, що характеризують професійно-кваліфікаційні якості особи. Але вирішальне значення для розробки ІПП має співбесіда спеціаліста центру зайнятості з клієнтом. Тільки щира і ретельна співбесіда надає змогу з'ясувати всі тонкощі і обставини особистості клієнта, причини, що заважають його працевлаштуванню, визначити заходи, спрямовані на найшвидше влаштування людини з інвалідністю на підходящу для нього роботу з гідною оплатою праці.

Принципова схема використання джерел інформації, необхідної для розробки ІПП, викладена на рисунку.

рис. 80. Використання джерел інформації, необхідної для розробки ІПП

Розробка Індивідуальної програми працевлаштування клієнта з особливими потребами складається з певних етапів.

Перший етап. Проведення ідентифікації особи на підставі аналізу Індивідуальної програми реабілітації за МСЕК та спілкування, полягає, перш за все у визначенні ступеню трудового потенціалу особи: високого, середнього, низького, відсутність трудового потенціалу.

Другій етап. Вивчення трудових потреб клієнта, зокрема необхід­ності у професійному навчанні та бажання особи пройти це навчання за певними спеціальностями; потреби у профорієнтаційних консультаціях, змісту заходів самостійного пошуку роботи тощо.

Третій етап. Визначення заходів, спрямованих на прискорення праце­влаштування клієнта через підвищення його конкурентоспроможності та активності на ринку праці. Вони, зокрема, охоплюють одержання профе­сійної консультації, визначення ознак робочого місця, на яке претендує або може працевлаштуватися особа, опанування методів самостійного пошуку роботи, відвідування підприємств, направлення роботодавцям резюме, вивчення у ЗМІ інформації щодо наявності вакансій тощо.

Кожен етап розробки ІПП вимагає від спеціаліста центру зайнятості вміння вести відверту бесіду з клієнтом, зрозуміти його особливості, проб­леми і надії. Також на кожному етапі необхідно повною мірою використо­вувати інформацію, яка міститься у документах, що супроводжують надан­ня соціальних послуг безробітним з інвалідністю.

При розробці ІПП спеціаліст центру зайнятості повинен мати на увазі, що:

• певні пункти програми мають віддзеркалювати дії центру зайнятості і клієнта на весь термін пошуку роботи до моменту працевлаштування, а деякі можуть розраховуватися на менш тривалий термін і змінюватися, доповнюватися, уточнюватися під час чергових зустрічей;

• під час кожної зустрічі з клієнтом і співбесіди безробітний і спеціаліст інформують один одного про результати виконання кожного пункту ІПП/Рекомендацій, а в разі невиконання – з'ясовують причини, висловлюють свої міркування з цього приводу та шукають шляхи виконання у подальшому кожного пункту плану;

• у результаті спільного аналізу ситуації спеціаліст і клієнт визначають заходи центру зайнятості і дії клієнта на наступний період.

Особливої уваги з боку центру зайнятості потребує проблема одержан­ня людиною з інвалідністю нових професійних навичок, які є для нього часто єдиним способом повернення до повноцінного трудового життя. Ефективність інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство через набуття ними першої або нової професії залежить також від того, чи відповідає ця професія потребам сучасного ринку праці, перспективам розвитку еконо­міки. Тільки такий підхід сприятиме реальному прискоренню їх праце­влаштування, отже, надасть можливість набути економічну самостійність, сприятливих умов для зростання добробуту, поваги соціального оточення, самореалізації особистості. Природно, що при цьому треба враховувати раніше набуті професії, знання, вміння та навички, фізичні і психологічні можливості людини з інвалідністю.

Крім цього необхідно враховувати, що іноді найбільш сприятливою формою трудової зайнятості особи з інвалідністю є підприємництво (самозайнятість). Окремі види самозайнятості допускають сприятливі для людей з інвалідністю умови праці: гнучкий графік роботи, неповну зайнятість, можливість надомної роботи тощо і не висувають вимоги щодо стану здоров'я особи. Тому працівникам центру зайнятості необхідно залучати клієнтів з інвалідністю до всіх заходів центру зайнятості щодо орієнтації на підприємництво та самозайнятість.