Розділ 2 конфлікт та його природа

2.1 Конфлікт: поняття, природа та межі. Багатоваріантність і різнобічність точок зору на конфлікт.

2.2 Традиційний погляд на конфлікт у колективі.

2.3 Сучасне тлумачення конфлікту у колективі.

2.4 Причини виникнення та елементи конфліктів.

2.5 Класифікація конфліктів.

2.6 Конфлікт як процес та його стадії.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

• розкрити сутність конфлікту;

• визначити природу конфлікту;

• представити характерні риси конфлікту;

• розрізняти межі конфліктів;

• висвітлити традиційний і сучасний погляди на конфлікт у колективі;

• описати причини виникнення конфліктів;

• охарактеризувати елементи конфлікту;

• надати класифікацію конфліктів;

• визначити конфлікт як процес та охарактеризувати його стадії;

• дати характеристику конфлікту як низки "елементарних" конфліктів.

2.1 Конфлікт: поняття, природа та межі. Багатоваріантність і різнобічність точок зору на конфлікт

Слово "конфлікт" (від лат. соnflictus) в перекладі буквально означає "зіткнення".

Сутність конфлікту звичайно визначають як відсутність згоди між двома і більше сторонами. При цьому кожна із сторін, що бере участь у конфлікті, робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, заважає досягти своїх цілей, і намагається нейтралізувати переваги іншої сторони. Конфлікт звичайно асоціюється з агресією, загрозами, суперечками, ворожістю, напругою та іншими емоційно-негативними явищами.

Основою будь-якого конфлікту є суперечності, що накопичилися: об'єктивні і суб'єктивні, реальні та ілюзорні. Досить незначного мотиву і конфлікт може спалахнути. Розвиток конфлікту відбувається за наступною схемою:

Конфліктна ситуація + Інцидент = Конфлікт

Визначальну роль у сприйнятті людиною конфліктності ситуації грає суб'єктивна значущість суперечності, що лежить в основі конфлікту, або те «особисте значення», яке цю суперечність має для даного індивіда. Це значення визначається всім індивідуальним життєвим досвідом людини, точніше такими характеристиками його особи, як ціннісні орієнтації і мотивація.

Момент усвідомлення ситуації як конфліктної пов'язаний також з перевищенням індивідуального порогу толерантності. Універсальний психологічний механізм виникнення конфліктів не виключає можливості подальшої багатоваріантності у розвитку конфліктної ситуації. Більш докладно сутність конфліктної ситуації та інциденту буде розглянута у наступному розділі.

Характерними рисами конфлікту є:

1. невизначеність результату, тобто жоден з учасників конфлікту наперед не знає рішень, які приймають інші учасники; відмінність цілей, що відображають як не співпадаючі інтереси різних сторін, так і багатобічні інтереси однієї особи [101, с. 54];

2. конфлікт - явище усвідомлене, дія обдумана (у суспільстві все, включаючи і конфлікти, здійснюється не із строгої, об'єктивно обумовленої приреченості, а з усвідомленням людьми своїх дій, можливістю їх суб'єктивного корегування. Володіючи розумом і здібністю до самосвідомості, людина більшою мірою вільна у виборі напрямів діяльності, може регулювати свої відносини) [25, с. 34];

3. конфлікт - явище поширене. Конфлікти неминучі як невід'ємний компонент розвитку суспільства і людини [25, с. 35];

4. конфлікт — це така взаємодія, яка протікає у формі протистояння, зіткнення, протиборства особистостей або суспільних сил, інтересів, поглядів, позицій, щонайменше, двох сторін. У процесі його розгортання мають місце, дії і контрдії, оскільки здійснення намірів учасників конфлікту неминуче пов'язане з втручанням у справи іншої сторони (або сторін), нанесенням їй певного збитку, подоланням опору, створенням перешкод, що заважають добитися поставленої мети [25, с. 35-36];

5. конфлікт — прогнозоване явище, яке можливо регулювати. Це можна пояснити самою природою виникнення конфліктних зіткнень, формами взаємодії сторін, що беруть участь у них, зацікавленістю в результаті і наслідках протиборства.

   0. 5.1. конфліктна взаємодія відрізняється тим, що протистояння у неї виразників не співпадаючих інтересів і цілей служить для них одночасно і поєднуючою ланкою. Адже сторони стикаються у певному соціальному середовищі, об'єктивні умови і суб'єктивні прагнення неодмінно чимось об'єднують конфліктуючих;

   1. 5.2. будь-який учасник конфліктного протистояння, так чи інакше, повинен аргументувати свою позицію, обґрунтовувати прагнення і мобілізовувати сили для реалізації своїх вимог. Йому доводиться аналізувати ситуацію, що складається, будувати прогнози, зважувати наслідки, розробляти плани, ухвалювати рішення, добиватися їх здійснення, корегувати свою поведінку і дії, стримувати емоції [25, с. 36-37].

Одержавши уявлення про деякі основні риси конфлікту, можна спробувати дати цьому явищу конкретніше визначення. Слід визнати, що не існує єдиного підходу і загальної формули для визначення даного поняття.

Оскільки, наука конфліктологія у нашій країні тільки почала формуватися і не вироблено єдиного визначення, тому існує ряд підходів до угрупування визначень цього поняття. Можна представити один з таких підходів. При першому підході визначають термін "конфлікт" за різними рівнями застосування:

• на рівні буденного осмислення під конфліктом розуміють сварку, суперечку;

• на семантичному рівні конфлікт трактується як зіткнення, розбіжності, колізія;

• на конвенціональному рівні термін визначається відповідно до предмету дослідження [68, с.9].

При одному з підходів конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил, тобто вельми широко. При такому підході конфлікти можливі і в неживій природі. Поняття «конфлікт» і «суперечність» фактично стають порівняними за об'ємом. Інший підхід полягає у розумінні конфлікту як зіткнення протилежно направлених цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. При цьому передбачається, що суб'єктом конфліктної взаємодії може бути або окрема людина, або групи людей.

Різноманіття визначень поняття «конфлікт» представлено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Визначення конфлікту

Визначення терміну „Конфлікт”

1

(від лат. соnflictus) зіткнення протилежних інтересів, сил, поглядів [90, с. 5];

виникнення суперечностей, що важко вирішуються, зіткнення протилежних інтересів на ґрунті суперництва, відсутності взаєморозуміння із різних питань, пов'язаних з гострими емоційними переживаннями [20, с.9];

зіткнення протилежно-спрямованих, несумісних тенденцій, окремого епізоду у свідомості, в міжособових взаємодіях або міжособових відносинах індивідів або груп людей, яке пов'язане з негативними емоційними переживаннями;

найгостріший спосіб вирішення значущих протиріч, що виникають у процесі взаємодії, який полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями [6, с.81];

конфліктна ситуація плюс інцидент [81, с. 346], [101, с. 53];

зіткнення протилежно-направлених цілей, інтересів, позицій, думок суб'єктів взаємодії [81, с. 346];

суперечність, яка виникає між людьми у зв'язку з рішенням тих або інших питань соціального та особистого життя [81, с. 346];

психологічна суперечність сторін, які мають несумісні цілі та інтереси [90, с.5], [81, с. 346];

прагнення однієї сторони укріпити свою позицію, а інша сторона протестує проти неправильної оцінки її діяльності [90, с. 5], [81, с. 346];

зіткнення протилежних позицій, думок, оцінок та ідей, яке люди намагаються вирішити за допомогою переконання або дій на фоні прояву емоцій [101, с. 53];

усвідомлення на рівні людини, соціальної групи або ширшої спільності суперечності процесу взаємодії і відносин, відмінностей й несумісності інтересів, ціннісних оцінок і цілей, як осмислене протистояння;

нормальний прояв соціальних зв'язків і відносин між людьми, спосіб взаємодії при зіткненні несумісних поглядів, позицій та інтересів, протиборство двох або більше сторін, які взаємозв'язані, відстоюють свої цілі [25, с. 38];

зіткнення протилежних інтересів, поглядів, серйозних суперечностей;

зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії;

Продовження таблиці 2.1

1

вид спілкування, в основі якого є реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні і в різній мірі усвідомлені суперечності у цілях осіб, що спілкуються, при спробах їх вирішення на фоні емоційного стану;

суперечність, яку важко вирішити і яка пов'язана з гострими емоційними переживаннями [81, с. 346];

зіткнення протилежно-направлених цілей, інтересів, позицій, думок й поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії;

відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами; кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме;

зіткнення протилежно направлених тенденцій у психіці окремої людини, у взаємостосунках людей та їх формальних і неформальних об'єднань, обумовлене відмінністю поглядів, позицій та інтересів;

зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб'єктів — сторін взаємодії [68, с. 9];

відкрите протистояння як наслідок взаємовиключних інтересів і позицій [81, с. 38];

адаптаційна реакція системи на неспецифічне обурення зовнішнього середовища, яке відбувається шляхом перебудови структури системи [68, с. 16].

Оскільки конфліктологія - інтегрована дисципліна, можна виділити визначення конфлікту різними науками.

Психологи розглядають конфлікт як природну умову взаємодії людей, в основі якої лежать суперечності, істотні відмінності між інтересами і цінностями суб'єктів соціальних зв'язків на відповідному цим відмінностям емоційному фоні. Вони стверджують, що конфлікт, будучи проявом спілкування істот, здібних до самосвідомості, означає відсутність згоди, розбіжність у думках, зіткнення різних поглядів і бажань, протилежних за даних обставин тенденцій, потреб, інтересів, мотивів і стилів поведінки.

Соціологи більш схильні характеризувати конфлікт як граничне загострення суперечностей, зіткнення і протиборство, що викликається протилежністю, несумісністю інтересів і позицій осіб, соціальних груп, прошарків, класів, націй, держав.

Юристами конфлікт трактується як протиборство суб'єктів-носіїв суперечностей, протидія сторін, що переслідують не співпадаючі або взаємовиключаючі цілі.

Фахівці з питань управління визначають конфлікт як універсальний спосіб взаємодії складних систем, подолання суперечностей та обмежень в будь-якій сфері, де здійснюються контакти між окремими людьми та їх співтовариствами.

При цьому розвиток науки „Менеджмент” обумовив наявність кількох підходів до поняття „конфлікт” (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Наукові підходи до визначення конфлікту представників різних шкіл менеджменту [90, с. 8]

Школа уп-равління	Наукові погляди щодо поняття „конфлікт”
Школа наукового управління [Ф. Тейлор]	• Конфлікт - завжди небажане явище. • Причини виникнення конфліктів у нераціональній організаційній структурі, нечіткому розподілі повноважень і відповідальності. • Причини можна усунути за допомогою реалізації наукових принципів управління.
[Вебер]	• Конфліктів, якщо це можливо, слід уникати або негайно вирішувати у разі їх виникнення. • Причини виникнення конфліктів пов'язані з різними драматичними епізодами, загрозами, агресією, суперечками, ворожістю, війнами та іншими.
Школа «людських відносин» [Е. Мейо]	• Конфлікт - досить небажане явище. • Причини виникнення конфліктів - у недостатній увазі керівництва до соціальних питань. • Конфлікти запобігають гармонізації людських відносин.
Сучасна теорія ме-неджменту	• Конфлікти - не тільки можливі, а і навіть бажані. Вони допомагають знайти різні погляди, нові проблеми та альтернативи щодо їх рішення, одержати додаткову інформацію.

Таким чином, конфлікт можна визначити як нормальний прояв соціальних зв'язків і відносин між людьми, спосіб взаємодії при зіткненні несумісних поглядів, позицій та інтересів, протиборство двох або більш сторін, які взаємозв'язані і переслідують свої цілі.

Конфлікт - виникнення суперечностей, зіткнення протилежних інтересів, які важко вирішити, на ґрунті суперництва, відсутності взаєморозуміння з різних питань, пов'язаних з гострими емоційними переживаннями.

Кожен окремо взятий конфлікт має свої межі. Розрізняють три аспекти визначення меж конфліктів: просторові, часові, суб'єктні.

Просторові межі визначаються територією, на якій протікає конфлікт, і можуть бути представлені як мінімальною територією (робочий кабінет), так і максимальною (територія суверенної держави, континенту або всієї планети).

Часові межі визначаються періодом, що характеризує тривалість конфлікту від початку і до його кінця. Початок закладається відповідною поведінкою сторін, зіткненням що виникло між ними; завершення наступає тоді, коли сторони через ті або інші мотиви припиняють протиборство.

Кожен індивід у своєму житті неминуче стикався з конфліктами різної тривалості. Це може бути коротка сутичка, що триває декілька хвилин (між двома інди­відуумами), а може бути і протистояння різних груп, що триває протягом життя декількох поколінь (конфлікт між релігіями) [11, с. 42].

Від суб'єктної межі конфлікту залежить кількість учасників у конфлікті на його початку. Атоян А. Д. у якості третьої групи меж конфлікту визначає внутрішньо-системний аспект і говорить, що будь-якій конфлікт відбувається у певній системі (сім’я, організація, держава та інше) [8, с. 22-23].

Конфлікт можна описати за допомогою:

1. Структурної моделі, яка концентрує увагу на аналізі умов і встановленні параметрів, що впливають на конфліктну поведінку.

2. Процесуальної моделі, яка розглядає процес розвитку конфлікту (виникнення конфліктної протидії, етапи, стадії, фази).

Для більш глибокого аналізу конфлікту часто використовується комбінація цих двох моделей, що дозволяє відобразити особливості структури і динаміки конкретного конфліктного протистояння.