Розділ 4 Особистість як суб'єкт конфлікту

4.1 Суб'єкт конфлікту, його індивідуальні особливості і чинники, які впливають на поведінку в умовах конфлікту.

4.2 Типологія конфліктних особистостей.

4.3 Поведінка особистості у конфліктних ситуаціях.

4.4 Емоційна сфера конфлікту і методика управління емоціями.

4.5 Особисті якості керівника в процесі управління конфліктами. Лідерство і керівництво.

4.6 „Маніпулювання” в управлінській діяльності.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

• розкрити сутність термінів „конфліктність особистості” і „конфліктна особистість”;

• визначити фактори конфліктності особистості;

• дати характеристику типів темпераменту;

• висвітлити типи поведінки особистості в залежності від рівня агресивності;

• визначити вплив ригідності характеру на конфліктність особистості;

• охарактеризувати особистий ресурс опонентів;

• провести порівняльний аналіз поведінки постійних і конструктивних опонентів;

• оволодіти типологією конфліктних особистостей Юнга;

• визначити стереотипи поведінки та адаптивні можливості конфліктних особистостей різних типів (ригідного, демонстративного, некерованого, надточного, безконфліктного, раціонального);

• дати характеристику типам конфліктних особистостей за К. Хорні;

• висвітлити типологію конфліктних особистостей Д. Скотта;

• розкрити сутність та охарактеризувати стилі поведінки у конфлікті („конфронтація”, „пристосування”, „ухилення”, „співробітництво”, „компроміс”);

• оволодіти технікою відкритої розмови;

• охарактеризувати проблемно-вирішальний, поступливий, бездіяльнісний стилі і стиль-змагання у конфлікті;

• визначити сутність емоцій і структури процесу оволодіння власними емоціями;

• визначити роль страху у конфлікті;

• висвітлити психологічні прийоми подолання страху;

• охарактеризувати моделі поведінки вирішення внутрішньо-особового конфлікту К. Хорні;

• розкрити сутність способів позбавлення від негативних емоцій;

• описати особисті якості керівника, що впливають на конфліктність;

• висвітлити сутність керівництва і лідерства у контексті конфліктології;

• дати характеристику маніпуляції і маніпулювання;

• визначити прийоми і методи, до яких вдаються маніпулятори.

4.1 Суб'єкт конфлікту: індивідуальні особливості і чинники, які впливають на поведінку в умовах конфлікту

Під конфліктністю особистості розуміється її інтегральна властивість, що відображає частоту вступу у міжособові конфлікти. При високій конфліктності індивід стає постійним ініціатором напружених відносин з оточуючими незалежно від того, чи передують цьому проблемні ситуації [6, с. 153].

Конфліктна особистість — це людина із завищеною самооцінкою, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії і необґрунтовані зазіхання до іншої особи або колективу.

Тобто, розрізняють поняття "конфліктна особистість" – це людина, яка припускає підвищену готовність до конфліктів та їх провокування, і "конфліктність особистості", що характеризує рису характеру або їх комплекс як інтеграційну особисту властивість, відмінну частотою виникнення конфліктів і вступу у них людини [68, с.66].

Конфліктність особистості визначається комплексною дією факторів:

1) психологічних (природні властивості особистості, його особово-психологічні особливості). До психологічних факторів відносять:

1.1) темперамент.

Темперамент - це сукупність індивідуальних особливостей особистості, які характеризують динамічну та емоційну сторону поведінки [101, с. 33].

Всі люди за темпераментом діляться на чотири типи: холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки. Відмінності у поведінці людей Гіппократ пояснював переважанням в організмі одного з чотирьох соків: у сангвініків - крові, яку виділяє серце; у флегматиків - слизу, що утворюється у мозку; у холериків - жовтої жовчі, що виливається з печінки; у меланхоліків - чорної жовчі, що виділяється селезінкою [101, с. 33].

І. П. Павлов встановив, що темперамент залежить не від «переважання соків», а від типу нервової системи (слабка або сильна), рухливості і збалансованості процесів збудження і гальмування. Він виділив: «слабкі відповідають меланхолікам, сильні неврівноважені (збудливі) - холерикам, а сильні урівноважені - флегматикам і сангвінікам: одні - інертні, інші - рухомі» (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 – Характеристики типів темпераменту [101, с. 34]

Тип вищої нервової діяльності	Особливості нервових процесів			Тип темпераменту
	Сила	Врівноваженість	Рухливість
Нестримний	Сильний	Неврівноважений	Рухомий	Холерик
Живий	Сильний	Урівноважений	Рухомий	Сангвінік
Спокійний	Сильний	Урівноважений	Інертний	Флегматик
Хворобливий	Слабкий	Неврівноважений	Гальмівний	Меланхолік

Оцінка людей за властивостями темпераменту дає керівнику методику вивчення підлеглих і підвищення ефективності управлінської діяльності. При цьому слід спиратися на позитивні риси темпераменту і долати негативні. Так, на поривчастість холерика можна реагувати тактовністю і стриманістю, інертності флегматика краще протиставляти активність, а емоційність і печаль меланхоліка реально нейтралізувати оптимістичністю.

Практика показує, що:

- меланхоліки, коли їм потрібно підготувати які-небудь довідки, витрачають багато часу на складання чернеток, їх перевірку і виправлення;

- сангвініки навпаки, пишуть часто чернетки скорочено або зовсім їх не пишуть;

- холерики нерідко через неуважність роблять елементарні помилки;

- флегматики можуть не помітити перебігу часу і запізнитися із завершенням завдання й таке інше.

Все це націлює керівника на облік індивідуально-психологічних особливостей своїх підлеглих, на індивідуальний підхід до них [101, с. 33-34].

1.2) рівень агресивності;

На думку А. Журавльова в залежності від рівня агресивності розрізняють два типи поведінки:

- тип агресивної поведінки, властивий людям з емоційною нестійкістю, тривожністю, які компенсують це демонстрацією рішучості, сміливості, несприйнятливості до загроз. Особи, що відносяться до цього типу, не володіють умінням сприймати іншу точку зору, враховувати нюанси у взаємостосунках. Для них характерні швидка агресивна реакція, безцеремонність, амбітність;

- тип жертовної поведінки, що характеризується комплексом психологічних якостей, які провокують переважно агресивні форми поведінки і відносин [68, с. 71].

1.3) психологічна стійкість, рівень навіюваності, стомлюваність;

1.4) рівень зазіхань;

1.5) актуальний емоційний стан, відчуття невизначеності або невпевненості, стійкість настрою, збудливість;

1.6) негнучкість, ригідність характеру. Ригідність - здатність переносити поведінку, що суперечить власним принципам і ціннісним критеріям. Такі люди інертні, поволі звикають до нової обстановки, нетовариські, украй егоцентричні і не визнають компроміси [68, с. 69];

1.7) стиль мислення. За стилем мислення особистості поділяються на: синтезаторів, ідеалістів, прагматиків, аналітиків, реалістів (табл. 4.2).

2) соціально-психологічних:

2.1) соціальні установки і цінності. Цінності опонентів, які вони можуть відстоювати у конфлікті. Це можуть бути загальнолюдські цінності (істинність думки, ідеї, справедливість рішення), цінності, виражені в якомусь конкретному творі культури, а також особові цінності (відчуття власної гідності, честь, самооцінка й т. інше);

2.2) ставлення до опонента;

2.3) спрямованість у взаємодії;

2.4) компетентність у спілкуванні;

2.5) саморегуляція;

Таблиця 4.2 – Особливості поведінки особистостей, поділених за стилем мислення [68, с.85]

Особливості поведінки	„Синтезатор”	„Ідеаліст”	„Прагматик”	„Аналітик”	„Реаліст”
1	2	3	4	5	6
Тон і манера	Сардонічний, зондуючий, скептичний тон; постійна незгода, суперечка, виклик	Манера поведінки - розпитуюча, тон – обнадійливий, який прихиляє до бесіди; може здаватися розчарованим, скривдженим, обуреним	Тон захоплений, манера - погодження; може здаватися нещирим, лицемірним	Сухий, дисциплінований тон; може здаватися твердим, упертим	Прямий, відвертий, упевнений, позитивний тон; може здаватися догматичним, який не допускає заперечень
Тенденції до конфлікту	Прагнення до зіткнень; показна новизна (зміни заради змін); необов'язковість, безвідповідальність	Ігнорування неприємностей; затягування рішення; пропуск важливих деталей; зайва сентиментальність	Байдужість до довготер-мінових перспектив; легко йде на компроміси; поспішно добивається віддачі, вигоди	Байдужість до людей; грішить докладним плануванням; негнучкість, сверхобе-режність; поляризоване мислення (чорне-біле)	Ігнорування розбіжностей думок; спрощення рішень; зайвий тиск при підписанні угод; переоцінка фактів
Стереотипність	Підбурює спокій, баламут, сперечальник	Вихована, мила людина	Політикан, спритний	Істукан, зануда, придира	Твердолобий, лідер

Продовження таблиці 4.2

1	2	3	4	5	6
Напруженість	Відпускає жарти	Виглядає скривдженим	Виглядає особою, яка постійно нудьгує	Зосереджений на собі	Збуджується
Схильність висловлювати власні думки і давати свої оцінки	Альтернативні, опозиційні дум-ки, концеп-ції, теорії; запрошує до роздуму	Відчуття турботи про благо людей; міркування про цінності, цілі і задачі діяльності	Нескладні ідеї; короткі особисті приклади для пояснення ідей	Загальні правила; конкретні дані; до-кладний опис подій	Характеристики, засновані на фактах

2.6) особистий ресурс. У кожного з нас є уявлення про свої особисті якості, здібності, можливості, що склалися. Це ідеальне уявлення, або ідеальне Я, може більшою чи меншою мірою відповідати нашому справжньому, або реальному Я, але ніколи не співпадає із ним повністю. Можна досягти самоповаги шляхом розвитку своїх сильних сторін, свого реального Я. Умовою цього є неупереджене бачення себе, максимальне зближення реального та ідеального „Я”. Чи можна досягти самоповаги, всіляко камуфлюючи, затушовуючи своє реальне Я та ідеалізуючи себе у власних очах? Для цього людина повинна стати сліпою і глухою відносно всього, що руйнує його уявлення про себе, що ідеалізується [13, с. 120-121].

Але будь-який конфлікт, незалежно від причин його виникнення, є ситуацією підвищеної небезпеки для уявлень, що склалися у людини, про себе, для його ідеального Я. Не випадково ті, хто інтуїтивно відчувають хиткість свого ідеального Я, поводяться по відношенню до конфліктів так, ніби бачать напис: «Висока напруга! Небезпечно для життя!». І це цілком зрозуміло. Адже будь-який конфлікт вимушує його учасників, нерідко, крім їх бажання, визначати свої позиції, ставити цілі, скоювати значущі вчинки. І це створює умови для зустрічі із своїм реальним Я, для пізнавання себе. Підступність конфліктної ситуації полягає ще й у тому, що навіть спроби піти від необхідності проявити себе не менш красномовно свідчать про реальне Я людини, ніж вибрані ним у конфлікті позиції і цілі, ніж досконалі вчинки [13, с. 121].

Особистий ресурс опонента визначається його готовністю змінити уявлення, що склалося про себе, сприйнятливістю до всього, що несе інформацію про його реальне „Я”.

Чим менше особистий ресурс опонента, тим більше дистанція між його реальним та ідеальним Я, тим міцніше він вимушений триматися за свій образ, що ідеалізується, оскільки тим гостріше при його руйнуванні відчуття безпорадності, втрати себе, страху. Чим менше особистий ресурс, тим сильніше дія захисних механізмів особи, спотворюючих об'єктивне бачення себе, опонентів і ситуації, тим легше і швидше виникає відчуття ворожості до опонентів, тим частіше використовуються неетичні прийоми у протиборстві з ними. Чим менше особистий ресурс опонента, тим більш крихкими і ненадійними виявляються свідомо вибрані ним цілі і стратегії поведінки, тим легше вони «ламаються» при загрозі образу, що ідеалізується. І, нарешті, чим менше особистий ресурс, тим вище непроникність для нового досвіду, тим сильніше прагнення триматися за старі, перевірені уявлення і погляди [13, с. 121-122].

3) соціальних, до яких належать:

3.1) умови життя і діяльності, життєвий досвід, манера поведінки, незадоволеність актуальної потреби;

3.2) можливості релаксації;

3.3) соціальне оточення;

3.4) загальний рівень культури;

3.5) можливості для задоволення потреб і соціального оточення [6, с. 153].