Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Balabanova_L.,Saveleva_K.Konfliktologiya_Pidruc...doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
3.57 Mб
Скачать

Розділ 10 Діапазон можливих виходів із конфлікту. Наслідки конфліктів

10.1 Психологічні характеристики менеджера, що важливі для вибору тактично вірної поведінки у зоні конфлікту.

10.2 Наслідки конфліктів для особистості і колективу.

10.3 Методи управлінського впливу на наслідки конфліктів.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

  • розкрити сутність психологічних вимог до кандидатури менеджера;

  • охарактеризувати поведінку людей з завищеною і заниженою самооцінкою;

  • визначити функціональні (конструктивні) наслідки конфліктів;

  • висвітлити можливі дисфункціональні (руйнуючі) наслідки конфліктів;

  • дати характеристику стресу;

  • ознайомити з ознаками стресів;

  • описати причини стресів;

  • розкрити сутність і визначити ознаки трудоголізму;

  • охарактеризувати методи управління у стресових ситуаціях;

  • висвітлити динаміку стресів;

  • дати характеристику методам нейтралізації стресів;

  • визначити дії сил на постконфліктній стадії;

  • ознайомити з нормами права при врегулюванні конфліктів.

10.1 Психологічні характеристики менеджера, що важливі для вибору тактично вірної поведінки у зоні конфлікту

У конфліктній ситуації менеджеру необхідно мати у своєму арсеналі комплекс здібностей для ефективного її вирішення. До кандидатури менеджера висуваються наступні психологічні вимоги:

  • швидкість реакції;

  • сильна воля;

  • організаторські здібності;

  • ділові якості;

  • стиль управління;

  • мотивація праці;

  • орієнтовні цінності та інше.

У зоні конфлікту на поведінку менеджера також впливає його рівень самооцінки (табл. 10.1).

Таблиця 10.1 - Характеристика поведінки людини залежно від рівня самооцінки

Параметри порівняння

Людина із завищеною самооцінкою

Людина із заниженою самооцінкою

1

2

3

Характеристика

Перебільшення значущості перемоги у конфлікті, зневажливе відношення до свого опонента як фахівця та особи; переоцінка конфліктної ситуації «на свою користь».

Перебільшення значущості перемоги у конфлікті, відношення до опонента ідеалізується; недооцінка сприятливих можливостей.

Сприйняття конфліктної ситуації

Переоцінка можливостей свого впливу на ситуацію, метушіння, даремна витрата сил при намаганні управляти непідвладними йому подіями; недооцінка складності ситуації, очікування швидкої і легкої перемоги.

Веде до пасивності: там, де потрібно активно втручатися і направляти події, людина сподівається, що все відбудеться саме собою; перебільшення складності ситуації, невіра в успіх, побоювання негативних наслідків можливої поразки у конфлікті.

Відношення до опонента

Зменшення можливості своїх опонентів, тому він не схильний утрудняти себе аналізом конфліктної ситуації з їх позицій, вважаючи своє бачення вірним та об'єктивним.

Не схильний аналізувати ситуацію з позицій своїх опонентів, рахує їх розумнішими за себе, тому впевнений, що все одно не розпізнає у ситуації того, що бачать у ній інші. Через розмитість уявлень про ситуацію, що викликано невпевненістю у собі, йому легко нав'язати інше бачення ситуації і тим самим управляти його поведінкою у конфлікті.

Засоби і прийоми у конфлікті

Засновані на психологічному тиску на учасників конфлікту (як опонентів, так і прихильників). Такі прийоми направлені

Надає перевагу засобам психологічного тиску. Проте арсенал його засобів значно бідніше, ніж в опонента із завищеною само-

Продовження таблиці 10.1

1

2

3

не на мету, а на особу опонента, вони передбачають досягнення мети у конфлікті непрямими шляхами, за рахунок «виведення супротивника з ладу», пошуку уразливих сторін його особи, таких як егоїстичні цілі і мотиви поведінки опонента, його неадекватне уявлення про себе.

оцінкою. Йому доступні лише такі способи тиску на свого опонента, які пов'язані з демонстрацією власної слабкості і з апеляцією до відчуття жалості й вини в опонента (наприклад, демонстрації важких переживань, погіршення здоров'я, ніби-то викликаних конфліктом).

Відношення до поразки

Реагує емоційно, випробовує лють, гнів, обурення, перш за все у відношенні до тих, хто поставив його перед необхідністю визнати помилковість власних прогнозів; схильний перекладати вину за поразку у конфлікті на обставини або на інших учасників (як «союзників», так і «супротивників»), що робить неможливим конструктивний аналіз власної поведінки.

Впадає у паніку, переживає відчуття безвиходу, безнадійності, у нього часто виникає відчуття страху, приниження, власної безпорадності; знаходить у поразці ще одне підтвердження своєї нездатності, пригніченості. Всю вину бере на себе, а аналіз своїх помилок підміняє самозвинуваченнями.

Відношення до компромісів

Постановка нереальних, завищених цілей у конфлікті.

Готовність задовольнятися малим, йти на «безрозсудні» компроміси.

Стратегія у конфлікті

Наступальна.

Оборонна.