Система та (дисере.Ла фінансового права

Фінансовеправоможнахарактеризуватизрізнихпозицій. Зодногобоку, цесамостійнагалузьправаіз визначеним предметом та методами правового регулювання. З ішого - це галуь законодавства, що є сукупністю законів та іших нормативно-правових акті, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираженняістановлятьджерелофінансовогоправа.

Система фінансового права охоплює загальну та особливу частини. Загальна частина об'єднує норми фіансового права і правові інститути, що закіплюють: поняття фіансів та фіансової діяльності держави, її методи, принципи та правові форми; предмет та методи фінансово-правового регулювання; характеристику фіансових правовідносин та фінансово-правових норм; правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних та мунципальних органі; поняття фіансового контролю. Його види та методи, тобто такі норми й інститути, які є спільними для всіх іших фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовіносин у сфері фінансової дільності держави. Особлива частина містить норми і правові інститути, що регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні елементи фінансової системи. Провідне місце в Особливій частин фінансового права посідає бюджетне право, як входить до неїякпігалузь і складається з двох великих правових інститутів — бюджетного устрою та бюджетного процесу. Особлива частина містить такі правові інститути: доходи бюджетної системи (податкові та неподаткові); видатки бюджетної системи та цільових фонді; державний кредит; державне обов'язкове страхування (майнове та особисте); грошово-кредитна система. Ці інститути мають свої особливості, складаються з правових норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних віносин у межах галузі права, але об'єднуються в одну систему через єдиний предмет та методи фінансово-правового регулювання. Безперечно, ці правові інститути містять правові норми, що регулюють фінансову діяльність держави.

До джерел фінансового права належать: Конституція —Оснований Закон Украни; загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради Украни, укази Президента Украни; постанови та декрети Кабінету Міністрі Украни, відомчі нормативно-правові акти (постанови Правліня НБУ, накази Міістра фінансів, розпорядження Державного казначейства Украни тощо), міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіоваді парламентом та входять до національного законодавства.

Фінансове законодавство характеризується системністю, яку, поря і ішими характеристиками, йому надають правила ієрариї норм, що містжьсяу правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно, всі акти суб'єктів фінансового права повинні відповідати Основному Закону. Акти або їх положення, що суперечать букві або дух Конституції, не є чинними. Конституція — акт безпосередньої дії (ч. 3 ст. 8): принципи та норми Основного Закону можуть регулювати конкретні суспільні відносини, у тому числі у сфері фінансової діяльності, якщо вони стосуються предмета конституційного регулювання. Будь-яе обмеження регулятивної дії норм Конституції є протизаконним, а винні у цьому органи та посадові особи державної влади й місцевого самоврядування, іш суб'єкти несуть юридичну віповідальність.

Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетні діяльності, що пояснюється значенням бюджету як центральної ланки фінансової системи. У 2001 р в Україні був прийнятий Бюджетний кодекс України — перше кодифіоване джерело пігалузі фінансового права Опрацьовується проект Податкового Кодеку Украни.

Низка спеціальних законя сфері бюджетних податкових грошово-кредитних відносин закріплюють високий ріень нормативно правового регулювання у сфері фінансової діяльності. Це, в першу чергу, стосується законів Украни "Про Державний бюджет Украни", "Про систему оподаткування', "Про банки і банкіську діяльність". У сфері фінансів прийнято ря статусних законів, що визначають правовий статус органів спецільної фінансової компетенції у тому числі закони України "Про Рахункову палату України", "Про Державну податкову службу У каїни", "Про Національний банк Украни' тощо.

Норми фінансового права містяться і в указах Президента України, в актах органів виконавчої влади — постановах та декретах Кабіету Міістрів Украни (останні видавалися протягом 1992-1993 рогів). Окреме місце належить актам органів місцевого самоврядування та місцевої влади, що стосуються сфери фінансової

діяльності.

Велик групу джерел фіансового права становлять акти фінансово-кредитних установ - Міністерства фіансів державного казначейства, Державної податкової служби Національного банку Украни (накази, інструкції та і.). Деякі нормативно-правові акти видаються такими органами спільно з іншими державними або економними органами (наприклад спільні постанови КМУ і НБУ) залежно від змісту відносин, що регулюються.

Фінансово-правові норми містяться і в актах органів державної виконавчої влади — міністерств, відомств тощо, які регулюють питання фіансів у межах відповіної галузі або сфери управління, а також у локальних актах, що приймаються адміністрацією підприємств, установ, організацій (положення про розподіл прибутку, про створення резервного фонду).

Норми підзаконних нормативно-правових актів конкретизують зміст більш загальних фінансового-правових норм, що містяться у законах. (Сецифічною рисою фінансового законодавства є його постійний динаміний розвиток, яийдає змогу державі своєчасно реагувати на швидкі економічні зміни.