8. В економічній сфері

• участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу й інтеграції виробництва і праці;

• участь у розв'язанні господарських, наукових та правоохоронних проблем (енергетичної, досліджень іосвоєннякосмосу, організаціяборотьбизміжнароднимтероризмомтощо).

9. Уполітичнійсфері:

• організація, підтримкаірозвитокміждержавнихдоговірнихвідносиннаосновізагальновизнаних принципівміжнародногоправа;

• оборонасвоєїкраїнивідзовнішньогонападу, анексії;

• участьузабезпеченніненасильницькогомирувусіхрегіонахпланети;

• участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військовихзасобів).

Класифікація дежав за їхньою формою (форми правління, форми державного устрою, політичні режими)

Будь-якадержаваєпевним чином створена, організована, а здійснення нею влади відбувається за визначеними принципами, конкретними методами та способами. Основними елементами, що визначають поряок організації та спосіб здійснення державної влади (тобто (форму держави), є: форма правління; форма державного устрою; форма політичного режиму.

Форма державного правління - така організація верховної влади в державі, котра вказує на структуру вищих органів державної влади, порядок їх створення, розподіл повноважень, принципи взаємодії з іншими органамивлади, зполітичнимипартіями, класамитощо.

Основними формами державного правління є республіка та монархія.

Республіка - форма правління, за якої вищу державну владу здійснює колегіальний орган, обраний населенням країни на певний термін. Це одна з найдавніших форм правління, вона формувалась і вдосконалюваласяразомізвдосконаленнямдержавностіяктакої, починаючизчасівантичності.

Республіки бувають:

• Парламентські - цеформаправління, заякоївищудержавнувладуздійснюєпарламент, передкотрим уряднесеполітичнувідповідальністьзасвою діяльність. Президентнеможевпливатинаскладіполітику уряду, який формує тільки парламент і яий підвітний лише йому (Австрія, ФРН, Індія, Туреччина, Італія).

• Президентські - цеформаправління, деглавадержави-президент, обранийвсенароднимголосуванням, одноособовоабознаступнимсхваленнямпарламенту, формуєуряд. Вінпоєднуєповноваженняглавидержавиі главиуряду. Обранийпарламенттількиприймаєзакони, алемаєправонакладативетонапрезидентськіукази (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Росія).

•Напівпреидентські або преидентсько-парламентські (змішані)) - є ознаки парламентської і президентськоїреспубліки: главадержави - президентпропонуєскладуряду, насампередкандидатурупрем'єр-міністра, який підлягаєобов'язковому затвердженню або погодженню в парламенті(Фінляндія, Україна, Франція).

Монархія (від грецького. єдиновладдя) - форма правліїня, де вища державна влада повністю або частковозосередженананеобмеженийтермінурукаходноособовогоглавидержави-монарха(короля, царя, імператора)) і передається, як правило, за спадком.

Історіясвітовоїцивілізаціїзнаєрізнівидимонархії: абсолютні, дуалістичні, парламентські. У цілому вониподіляютьсянадвігрупи: обмежені; необмежені.

Необмежені монархи - це монархї, в яких влада ніким і нічим необмежена. Це стан, коли у крані не існуєніорганів, нізаконів, щомоглибвідмінитиволюмонарха. Донеобмеженихмонархійвідносять:

•Деспотична монархія - це форма правління, за яої владу монарха обожнювали, а його офіційно визнавалибожеством. Цейрізновидбувпоширенийудержавахрабовласницькоготипу, насампередукраїнах стародавньогоСходу.

•Абсолютна монархя - це форма правління, де вся влада була зосереджена в руках самодержця, завдякийогоналежностідоправлячоїдинастії, алейогоневизнавалибожеством(РосійськаімперіячасівПетра

І).

Обмежені монархії - це монархії, в яих влада монарха в тій чи іншій мірі обмежена повноваженнями певнихдержавнихорганів. Розрізняютьтакіїрізновиди:

•Дуалістична монархія - за цією формою правління передбачено двопалатний парламент, нижню палатуякогообираєнаселення, аверхню - призначаємонарх, урядформуємонархіконтролюєвінсам або черезпризначеногопрем'єр-міністра; главадержавимаєправоветощодоактівпарламенту(країниАфрики, БлизькогоСходу).

• Парламентськамонархія - цеформадержави, девладамонархасуттєвообмеженавусіхсферах здійснення державноївлади іза яким лише формально зберігається статус глави держави й тільки з представницькимиповноваженнями. Виконавчавладаналежитьуряду, якийформуєпарламентіякийлише йому підзвітний (Англія, Данія, Швеція, Японія).

Форма державного устрою - це територіальна організація влади, спосіб поділу держави на певні складовічастиниірозподілувладиміж нею тацимичастинами. Вінвизначаєпорядоквзаємодіїцентральної, регіональноїта місцевоївлад. Тобто, по суті, це структуратериторіальноїбудови держави іпринципи взаємозв'язкускладовихчастиндержавитаїорганівміжсобоюйзнаселенням.

Проста (унітарна, єдина) - це форма устрою держави, частини якої не мають свого суверенітету і яка характерна цілковитою політичною єдністю. Вона маєзазвичай невелику територію, єдинівищіоргани державноївлади ідержавногоуправління, єдине громадянство, єдинусистемуправа, судовутагрошову системи, немаєсамостійнихдержавних утворень намісцях; уміжнародних стосункахунітарнадержава виступає в єдиному числі (Англія, Італія, Польща, Литва). Частини держави є лише адміністративно-територіальними одиницями. Деякіунітарнідержави (Іспанія, Португалія, Україна) включаютьавтономні утворення.

До складних держав належать: федерація, конфедераця, імпеія.

• Федерація - союзнадержава, щоскладаєтьсязкількохдержавабодержавнихутворень, якімають ознакидержавностітанаділенісуверенітетом(США, Німеччина, Австрія, Канада, Мексика, Росія, Бразилія). Розрізняютьтериторіальнуфедераціюінаціональнуфедерацію.

• Конфедерація - союз суверенних держав, утворений для реалізаціїпевних цілей (економічних,

військовихтощо). Цейсоюзнедовготривалий, вінперетворюєтьсянафедерацію аборозпадаєтьсянаунітарні держави(наприклад, початковийетапстворенняСША; колишняШвейцарія).

•Імпрія - насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії та підладних їй не суверенних держав (колоній) іутримується за допомогою державного примусу з боку метрополії (Британська імперія, Австро-У горська імперія).

Державний (політичний) режим - це елемент форми держави, що визначає методи та прийоми здійснення політичної влади. Виділяють демократичний і антидемократичний режими.

■ Демократичний режим - це форма державного режиму, за якою державну владу здійснюють з реальною участю населення. Він заснований на визнанніпринципу рівностіта свободи всіх людей, конституційному закріпленні й гарантуванні прав і свобод громадян.

Основні риси демократичного режиму:

• джереломвладивизнаютьнарод, участьнародувуправліннісправамидержави, наявністьправових конструкцій, якізабезпечуютьефективнийконтрольсуспільствазадіяльністю державногоапарату;

• високийступіньполітичноїсвободи;

• усігромадоширівні передзаконом;

• демократизм і незалежність правосуддя, пріоритет методів переконання над методами примусу;

• гарантованістьтазабезпеченняконституційнихправісвободгромадян;

• розподілвладиназаконодавчу, виконавчу, судову, професіоналізмпублічноївлади;

• проведеннявиборівлишенадемократичнихтаальтернативнихзасадах;

• чіткаструктурнаорганізаціягромадянськогосуспільства;

• реальнаполітичнатаідеологічнабагатоманітність.

Антидемократичний державний режим характеризується позбавленням населення можливості у здійсненнідержавноївлади, недотриманням основних прав людини, верховенством держави надправом; підконтрольністю всіхсферсуспільствадержавіта їмілітаризації. Антидемократичнірежимиподіляютьсяна авторитарнійтоталітарні.

Авторитарнийрежим - цестанполітичногожиття, коливладазосередженаврукаходнієїособиабо правлячоїверхівки; заякою державнувладуздійснюютьшляхом скасуванняабообмеженняосновнихправ людини; народ не визнають основним носієм ісувереном влади; діїдержавних органів ігромадських організацій суворо регламентовані, а можливостіопозиціїзведенідо мінімуму, допускаються політичні репресії; намісцяхпредставницькіорганивладиперетворюютьсянамаріонетковіустанови, щовиконують волю централізованоївлади; основною характерною рисою діяльностіапаратуєадміністративно-командний методкерівництва: розпорядження, накази, директиви звимогою їхньогобезапеляційноговиконання, нема розподілу влади - законодавчавлада фактично підкоряється виконавчій, яказосередженав руках глави держави, котромупідпорядкованоуряд. Парламентперетворюєтьсянадекоративнуустанову.

На відміну від тоталітарного режиму авторитарним формам влади притаманніпевні елементи демократизму, зокремаавтономіяособистостійсуспільствавнеполітичнихсферах.

Тоталітарний режим - це спосіб організації державної влади, за якого здійснюють монопольний контрольнадусімасферами життясуспільстваінад особистістю. Тоталітаризму характернітакіознаки: утворенняпартійно-державноїмонополіївлади, ліквідаціїдемократичнихправісвободвінтересахсоціальної абонаціональноїспільноти, пануванняофіційноїідеології, усуненнябудь-якоїопозиціїрежиму, масовийтерор населення, терористичнаротаціякадрівусерединікерівноїверхівки, агресивназовнішняполітика, схвалення вождизму тощо. Тоталітаризм - це відкрита терористична диктатура найреакційніших сил (гітлерівська Німеччина, військова диктатура в Чилі та ін.).

Поняття й ознаки права

Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки, що відображають державну волю, встановлюютьправай обов'язки учасників правовідносин, гарантуються іоберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин і охорони соціальних цінностей.

Основні ознаки права:

10. нормативність: правоскладаєтьсязнорм, загальнихправилповедінки, закріпленихуправовихактах, що визначають права, обов'язкита відповідальність громаддя, посадових осіб і державних органів;

11. системність: право - це не просто сукупність, а єдина система правових норм, які тісно пов'язані між собою, діють на основі спільних принципів, виконують єдині функції, об'єднуються в інститути та галузі

12. загальнообов'язковість: право - це норми, що поширюються на всіх учасників правовідносин і є обов'язковими для виконання без винятків, незалежно від ставлення до норм.

13. всезагальність: це єдиний для всіх суб'єктів права поряок регулювання суспільних відносин;

14. формально визначенять: право - це система загальнообов'язкових правил, норм, зміст яих чітко визначено, точноформальнозакріпленовтекстіправовогодокумента(джерелаправа);

15. забезпечтість права државою: норми права виражають волю держави і вона встановлює (санкціонує), гарантує та охороняє ці норми в особі її органів силою державного примусу;

16. ефективність: право, навідмінувідсоціальнихнорм, невиражаєтьсячерезпринципи, гасла, цілі, а формулюєправилаповедінкиувиглядіправтаобов'язків, порушенняякихзумовлюєпевніправовінаслідкиі тому виступає регулятором найважливіших суспільних відносин.

Соціальназначимістьправа, його місцетарольу системісоціального, нормативного регулювання відображається в його функціях Функції права - це основні напрямки його впливу на людину і суспільство. У правознавстві виділяють наступні функції права: регулятивна; охоронна; ідеологічно-виховна; пінавальна; відновлююча; каральнатощо.

Об'єктивне право - це право, що діє в державі як загальна об'єктивна закономірність необмдності регулюваннясуспільнихвідносинлюдей. Цесистемазагальнообов'язкових, формальновизначенихнорм, які забезпеченідержавоюіслужатькритеріємправомірної(дозволеної) танеправомірної(недозволеної) поведінки особи, тією основою, набазіякоївизначаютьнапрактицінаявністьабовідсутністьуособиюридичнихправі обов'язків.

Суб'єктивне право - це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.

Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом ві об'єктивного до суб'єктивного права. Тобто, поки нормаправаєзагальною іпоширюєтьсянавсівипадкипевноїсфери життєдіяльності, вона об'єктивна. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб'єкта, тостаєсуб'єктивною.

Право - особливийвидсоціальнихнорм

Впорядкування суспільних відносин здійснюють за допомогою соціальних норм - історично обумовленихправилповедінкизагальногохарактеру, яківстановлюютьрізноманітнісуб'єктиіякірегулюють різнісферисуспільнихвідносин, маютьвизначенийзмістізабезпечуютьсязасобамисоціальноговпливу.

Усуспільствідіютьполітичні, правові, моральні, релігійні, корпоративні, нормизвичаївтаіншісоціальні норми.

Політичнінорми регулюютьвідносини між класами, націями, народностями; їх участьв органах державної влади й організації держави з іншими елементами політичної системи суспільства

Правові норми - це загальнообов'язкові, формально визначені в нормативно-правових актах правила поведінки, якідержававстановлює(санкціонує), охороняє, захищаєігарантує.

Моральнінорми - норми, принципи, правила, щооцінюютьірегулюютьповедінкулюдейпідкутом зорукатегорійдобраізла, справедливогоінесправедливого, гуманногоінегуманноготощотазабезпечуються перш за все внутрішньою переконаністю й силоюгромадської думки.

Релігійнінорми - норми, щорегулюютьповедінкуіспецифічнікультовідії, якізаснованінавірів існування Бога (богів). Вони відображенів статутах, священних книгах, інших релігійних документах, релігійнихкнижках.

Корпоративні норми (норми громадських організацій) - правила поведіки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими громадськими об'єднаннями людей імістятьсяустатутах. Деяким зних державанадаєюридичну обов'язковість(наприклад, нормам профспілковихікооперативнихорганізацій).

Звичаї - правила поведінки, що історично склались і закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазовоговикористання, застосуванняпевногородувідносинйувійшлиузвичкудійлюдей. Дужеблизькі дозвичаїв традиції - способиповедінкилюдей, соціальнихгруп, якісклалисьусуспільствітапередаютьсяз поколіннявпокоління.

Особливостямиправовихнормпорівнянозіншимисоціальниминормамиєте, щовонивиникають, коли формується держава, встановлюються або санкціонуються нею; виражають волю керівноїчастини суспільства; утворюютьвнутрішньо узгодженусистему; формулюютьправилаповедінкиу виглядіправі обов'язків; формально визначені й мають чіткі форми зовнішнього виразу.

Джерта (форми права)

Джерела (форми) права - це акти компетентних органів держави, яі встановлюють і санкціонують норми права, зовнішні форми вираження правотворчої діяльностідержави, за допомогою яких воля законодавцястаєобов'язковою длявиконання. Цеспособизовнішньоговираженняізакріпленняправових норм, які перетворюються на правила поведінки і стають загальнообов'язковими. Є такі основні джерела права:

•S санкціоновані правові звичаї (санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов'язковогозначення; державасанкціонуєневсізвичаї, щоіснуютьусуспільстві, алишеті, які маютьнайбільше значення длясуспільства, відповідаютьйого інтересам іпевному історичному етапові розвитку), історично перша форма права ;

• правовийпрецедент (визнавалиджереломправащевДавньомуРимі - преторськеправо; судовечи адміністративнерішеннякомпетентного державного органу зконкретноїсправи, що набуваєформально обов'язкового значення під час розгляду інших аналогічних справ і стає, по суті, юридичним правилом). Нині є важливим джерелом права в країнах англосаксонської правової системи;

• нормативно-правовийакт (офіційнийформальновизначнийписьмовийдокументдержави, який приймаютькомпетентнідержавніорганами, спрямованийнарегулюванняпевноговидусуспільнихвідносин, є загальнообов'язковим і охороняється державою). Нормативно-правовий акт має свою визначену форму: закони, укази, постанови, рішення, інструкції та ін.;

• нормативно-правовий договір (правовий документ, що встановлює за спільною домовленістю кількох суб'єктів взаємні права й обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних питань і

забезпечуєтьсядержавою, наприклад, колективнийдоговірутрудовомуправі). Найбільшезначеннядоговіряк джерелоправамаєдляміжнародноготаконституційногоправа, азрозвитком ринковихвідносиннабуває поширенняусферіцивільногоітрудовогоправа.

Джерелом права може виступати міжнародно-правові акти (документи міжнародної співдружності, що ізсанкціїдержавипоширюютьсяна їтериторії), юридичнадоктрина (правовітеорії, вченняпроправо), релігійно-правовінорми (релігійніканони та іншірелігійнізвичаї, яким надано загальнообов'язкового характеру).

Поняттяіструктураправовідносин

Правовідносини - цеврегульованіправовиминормамисуспільнівідносини, учасникияких(фізичнічи юридичніособи) виступаютьодночасноякносіїюридичнихправіюридичнихобов'язків, щозабезпечуються державою. Правовівідносинихарактернісуворою визначеністю взаємноїповедінкиїхніхучасників, тобто взаємнихправіобов'язків.

Основніознакиправовихвідносин:

• виникаютьнаосновінорм права (нормиправаєбазою длявиникнення, зміниабоприпинення правовідносин, отже - однією з важливих передумов існування правовідносин);

• характернінаявністю сторін, якімають суб'єктивніправа іюридичніобов'язки (учасники правовідносинпов'язанівзаємнимиюридичнимиправамийобов'язками, яківиникаютьусуб'єктівправаза настання відповідних юридичних фактів);

• є видом су спя л и их відносин фізичних і юридичних осіб, організацій, спільностей (правовідносини розуміютьякособливуформусоціальноговзаємозв'язку);

• носятьвольовийхарактер (по-перше, пов'язаніздержавноюволею, вираженою управі; по-друге -зіндивідуальноюволею, оскількиправовідносиниреалізуютьсячерезсвідомістьіволюїхучасників. Крімтого, значначастинаправовідносинвиникає, змінюєтьсяіприпиняєтьсязаволеюїхсуб'єктів);

• їм притаманна індивідуалізація (в правовідношеннівизначеніяк його учасники, так ічітко окресленаїхняповедінка. Індивідуалізація можебути як двосторонньою, коли визначеніобидвісторони (зобов'язальнівідносинивцивільномуправі), такіодносторонньою(правовідносинивласності));

• здійсненнясуб'єктивнихправ чидотриманняюридичнихобов'язківуправовідносинах контролює і забезпечує држава, оскільки вони є результатом вираженої в праві державної вол

Зурахуваннямвказанихосновнихознакправовідносиниможнавизначитияквольовііндивідуалізовані суспільнівідносини, якіохороняєдержава, учасники котрих пов'язанівзаємнимиюридичними правами й обов'язками.

Правовідносиникласифікуютьнавидизарізнимикритеріями:

17. загалузевою ознакою: конституційні, цивільні, сімейні тощо;

18. залежно ві розподілу обов'язків і прав між сторонами: односторонні, двосторонні;

19. закількісним складом суб'єктів: прості(лишеміж двомасуб'єктами), складні(між трьомаібільше суб'єктами) ;

20. залежновідфункціональногопризначення: регулятивні, охоронні;

21. захарактеромповедінкизобов'язальногосуб'єкта: активні, пасивні;

22. заступенеміндивідуалізації: відносні, абсолютні, загальні;

23. затерміїшм тривалості: тимчасові та постійні;

8) зазмістом суспільних відносин: політичні, економічні, міжнародні; Структура правовідносин (сукупніїть елементів правовідносин):

24. Суб'єкти правовідносин - правоздатні суб'єкти суспільного життя, носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків: фізичніособи (громадяни, іноземці, особи безгромадянства) та юридичніособи ( комерційній некомерційніорганізації, установи, органи держави, державав цілому таінші). Учасники правовідносинмаютьюридичнівластивості, якістановлятьправоздатність, дієздатністьіделіктоздатність.

25. Об'єкти правовідносин - це ті матеріальні або нематеріальні блага, а також поведінка людей, з приводуякихсклалисяправовідносини. Наїхню охоронуспрямованівзаємнісуб'єктивніправайюридичні обов'язки(річ, діловарепутаціяіт. д.) Видиоб'єктівправовідносин: матеріальні; інтелектуальні; соціально-політичні; естетичні; особисті; юридичні.

III. Права й обов'язки суб'єктів правовяносин. Вони становлять зміст правовіносин. Зміст правовідносин характерний синтезом фактичного і юридичного. Юридичний зміст - це суб'єктивні права та юридичніобов'язкисуб'єктівправовідносин, тобтоможливістьдій уповноваженихсуб'єктівінеобхідність відповіднихдійзобов'язальнихсуб'єктів. Фактичнийзміст - цесамаповедінкасуб'єктів, їхдіяльність, вякій реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін.

Основою виникнення правовідносин є дві умови. Перша - наявність правової норми, що регулювала б даний вид відносин. Друга - конкретна обставина, що виникає, змінює чи припиняє правові відносини -юридичнийфакт.

Юридичніфакти - передбаченіправовиминормамиконкретніжиттєвіобставини, знастанням яких виникають, змінюються і припиняються правовідносини. Щодо волі суб'єктів правовідносин юридичні факти поділяютьна події та дії.

Подія - те, щовідбуваєтьсянезалежновідволіучасниківправовідносин (стихійнелихо, закінчення термінів, природнасмертьтощо).

Дія - цеактивнаповедінкасуб'єктазйоговолі. У свою чергу, діїбуваютьправомірні(правовіакти, юридичнівчинкиіт.д.) танеправомірні(злочини, правовіаномалії).

Поняттязаконодавства, йогосистема

Системазаконодавства - цекомплексусіхупорядкованихпевним чином нормативно-правовихактів окремої держави, насамперед законів, яі видають уповноважені правотворчі органи, та які є формою існування правовихнорм, засобомнаданняїмоб'єктивності, визначеності, загальнообов'язковості.

Система законодавства за структурою поділяється два основних види:

• галузев й (тобтозапредметомправовогорегулювання), обумовленийконкретнимисуспільними відносинами. Цейвидщеназиваютьгоризонтальноюсистемоюзаконодавства;

• ієрархічний (субординаційний), щовідображаєієрархіюдержавноївладитанормативно-правових за їхньою юридичною силою. На вершині цієї системи - конституція, далі - закони, потім інші пізаконні акти. Такусистемузаконодавстваназиваютьвертикальною.

Основним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, що приймається уповноваженим органомдержавиівстановлює, змінюєаболіквідовуєправовінорми. Нормативний актхарактерний такими основними рисами:

• йогоприймаютьдержавніорганивмежахїхньоїкомпетенції;

• вінмаєчітковизначенуформу;

• маєюридичнусилу;

• маєзагальнийхарактер, тобтопоширюєтьсянавсю сферуоднотипнихнайважливішихсуспільних відношень;

• йогоохороняєдержава.

Центральною всистемізаконодавстваєКонституція, якаєюридичною базою длязаконодавчоїівсієї правотворчоїдіяльностіорганівдержавноївлади. Конституція - цеособливий нормативно-правовий акт держави(ОсновнийЗакон), прийнятийвищим органом законодавчоївладиабонародом, якиймаєнайвищу юридичнусилу, закріплюєірегулюєбазовіпідвалинисуспільноготадержавногожиття: основисуспільного ладу, державнийустрій, систему, порядокутворення, принципиорганізаціїідіяльностідержавнихорганів, найважливішіправа, свободийобов'язкигромадян, характервласності, місцевесамоврядування, державну символікутаін.

Закон - ценормативно-правовийакт, прийнятийвищим органомзаконодавчоївлади, якиймаєвищу юридичну силу, регулює найважливішіпитання внутрідержавного іміжнародного життя, є формально вираженимтаприймаєтьсявособливомупорядку.

Види законів:

•Конституційні закони (їх приймають для регулювання найважливіїпих питань суспільних відносин. Це можутьбути, крім конституцій, закони, яківносятьзміни ідоповнення втекст конституції, та закони, необхідністьвиданняякихпередбаченаконституцією).

•Звичайні закони (приймають з іших питань державного життя. Це можуть бути кодифіковані (Основи Законодавства, Кодекси)та бжучі закони).

Підзаконнийнормативно-правовийакт - ценормативнийакткомпетентнихправотворчихорганів, який видають на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання

Залежновідюридичноїсилипідзаконніактиподіляютьна:

26. Загальні - поширюються на всю територію і населення. (Укази і розпорядження Президента України; постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, Постанови Верховної Ради.)

27. Відомчі - поширюються на певну сферу суспільних відносин. (Накази, інструкції та розпорядженняміністерствівідомств, державнихкомітетів, іншихцентральнихорганівдержавноївиконавчої влади.)

28. Місцеві - мають чинність на території певної адміністративної одиниці (Нормативні акти місцевоїдержавноїадміністрації; рішенняорганівмісцевоготарегіональногосамоврядування.)

29. Локальні акти - регламентують дяльність конкретних підприємств, установ і організацій (Нормативні накази, розпорядження та інструкції адміністрації державних підприємств, установ, організації.)

Метаіформисистематизаціїнормативно-правовихактів

Длятого, щобсистемазаконодавствазалишаласясамесистемою (охоплюваланеобхіднуідостатню сукупністьелементів, булавнутрішньоузгодженою, несуперечливою), нормальнофункціонувала, атакож удосконалюваласьірозвивалася, вонапотребуєпостійноїдіїнанеїспеціальногопроцесу - систематизації чиннихактів.

Систематизація законодавства - це цілеспрямована державотворча діяльність із впорядкування, вдосконаленняізведеннянормативно-правовихактівупевнийвнутрішній узгоджений комплекс, систему, шляхомстворенняєдинихнормативно-правовихактівчиїхзбірок.

Систематизація нормативно-правових актів спрощує користування нормативно-правовими актами; забезпечуєзручністьїхньогозастосуванняупровадженніконкретнихюридичнихсправ; сприяєнауковому

аналізовітавивченню законодавстваудержаві; допомагаєліквідуватидублюванняюридичнихнорм, усунути наян суперечності між ними; дає змогу вияляти й усувати прогалини у праві. Правовіактисистематизуютьтакимиосновнимиспособами:

Кодифікація - це спосіб систематизації законодавства, що регулює певну галузь суспільних відносин і полягаєвзмістовнійпереробційузгодженостігрупиюридичнихнормтаоб'єднанніїхуєдиномунормативно-правовомуакті. Завдякикодифікації: змінюютьіскасовуютьстаріправовінорми; встановлюютьновіправові норми; заповнюють прогалини у праві; усувають наявні суперечності між нормами права.

Розрізняють такі види кодифікації: за обсягом - галузева, міжгалузева і спеціальна; за формою виразу -основи законодавства, кодекси, закони, положення, правила і статути.

Інкорпорація - це спосіб систематизації законодавства, яий полягає в об'єднанні за певним критерієм групичиннихнормативно-правовихактівводномузбірнику(хронологією, алфавітом, предметом тощо), не вносячиніякихзмінузмістнормправацихактів. Результатінкорпорації - виданнязбірниківзаконів, інших нормативних актів. Цепростаформавпорядкуваннязаконодавства, щополягаєу зовнішній обробцівсіх виданихнормативнихактівбезвнесеннязмін.

Розрізняють такі види інкорпорації: за юридичним значенням - офіційна і неофіційна; за обсягом -загальна і галузева, міжгалузева і спеціальна; за критерієм об'єднання - предметна, хронологічна та суб'єктна.

Консолідація - це поєднання багатьох нормативно-правових актів з однакових або близьких за змістом питаньрізнихепохізведенняїхводинакт, атакож пристосуванняїхдоновихекономічнихіполітичних відносин. Зміст правовідносин при консолідації не змінюється.

Поняттясистемиправа

Зрозуміло, щобудь-якеправо - ценепростомеханічна, хаотичнасукупністьправовихнорм, авизначена, внутрішньо-узгодженасистема. Право, крім зовнішньоїформи, маєвнутрішню, підякою необхіднорозуміти йогоорганізацію, способистворенняяккожноїокремоїнормиправа, такіоб'єднаннявсіхнормвєдинеціле, у систему.

Під системою права розуміютьісторичностворену, об'єктивноіснуючувнутрішню структуруправа, визначену характером регулювання суспільних відносин. Система права віддзеркалює внутрішню єдність, яка обумовленасистемоюіснуючихсуспільнихвідносин.

Первиннимелементомсистемиправаєправовийприпис - нормаправа.

В останні роки виділяють два поняття: "система права" і "правова система". Поняття "правова система" включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, правовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність іправопорядок тощо. Система права входить у правову систему, отже, правова (юридична) система - це система всіх юридичних яищ, яі існують у певні державі або в групі однотипних держав.

Структурнимиелементами, складовимичастинамисистемиправає:

• галузьправа - цесукупністьнормправа, щорегулюютьвизначенуодноріднусферусуспільнихвідносин ( трудових, сімейних, управлінськихтощо) специфічнимметодомправовогорегулювання.

Галузі права можна класифікувати за різними підставами:

•залежновід предмету (сукупністьсуспільнихвідносин, якірегульованіправом) іметодуправового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави на суспільнівідносини, здійснюваний за допомогою правовихнормтаіншихюридичнихзасобів): конституційне; цивільне; адміністративне; трудове; кримінальне; земельне; сімейне; фінансове; кримінально-процесуальне; цивільно-процесуальне; виправно-трудове(виконавче); екологічне; господарське; житлове; міжнародне; господарсько-процесуальне; аграрне; космічне; соціальногозабезпечення;

•за міїцем, яке галузі права займають у правовій системі: основні - конституційне, цивільне, трудове, адміністративнетощо; комплексні - екологічне, господарське.

У науцінемаєчіткогоівичерпноговизначеннясистемигалузейправаузв'язкузрізнимипідходамидо того, що є предмет, а що - метод правового регулювання у тій чи іншій сфері суспільних відносин.

• інститут права - цевідокремленасистемаюридичнихнорм, щорегулюютьпевнугрупуоднорідних суспільнихвідносин, цесукупністьтакихсуттєвихісамостійнихнорм права, якіутворюютьокремий інститут права в межах галуз права. Інакше - це частина норм певної галузі чи підгалузі права, що регулює конкретнийвидчисторонуодноріднихвідносин.

Правовий інститут є структурним елементом галузі права, що об'єднує споріднені правові норми й відрізняєтьсявідгалузіправаобсягомвідносин, якірегламентовані.

• правованорма - первиннийелементсистемиправа, щорегулюєтиповесуспільневідношення; свогороду "цеглинка", з яких побудоване все право. Норма права - це офіційне, формально визначене, загальнообов'язковеправилоповедінки, якедержававстановлюєабосанкціонує, охороняєвідпорушень, спрямовуєнарегулюваннянайважливішихсуспільнихвідносиніохоронусоціальнихцінностейшляхом встановленняюридичнихправтаобов'язківсуб'єктівправа.

Отже, правова норма - це специфічне правило поведінки, яке відзначається такими ознаками:

1) цеформальновизначенеправилоповедінки, щозафіксованевнормативно-правовомуакті(утаких офіційнихформахякзакони, постанови, укази, декрети) заправиламиформальноїлогікиіграматики;

30. регулюєнайважливішісуспільнівідносинийохороняєінтересидержавитаособи, яківизначені державноювладою. Синтезує(узагальнює) стандартні(типові) життєвіситуації;

31. цеправилоповедінки, що дієучасі, просторі, за колом осіб безперервно, невичерпуєсвою обов'язковістьпевноюкількістюзастосувань, адресованеколунеперсоніфікованихсуб'єктів;

32. чинністьдіїправовоїнормиприпиняютьчискасовуютьзаспеціальною процедурою уповноважені суб'єкти;

33. виникаютьразомздержавою, встановлюютьсяісанкціонуютьсянею та маютьофіційнийхарактер навідмінувідіншихсоціальнихнорм;

34. є загальнообов'язковими для виконання всім населенням, посадовими особами, іоземцями, особами безгромадянства;

35. це правила поведнки, що встановлюють юридичні права та обов'язки суб'єктів суспільних відносин;

8) їхзабезпечуєіохороняєєвідпорушеньдержавнавладашляхомлегітимногопримусу. Структураправовоїнорми - цеоб'єктивнозумовленапотребамиправовогорегулювання ївнутрішня

конструкція, що передбачає її поділ на окремі взаємопо в'язані між собою елементи.

Кожнанормаправамаєсвою специфічнуструктуру. У повномуобсязіправованормавключаєтри елементи: гіпотезу, диспозиціюісанкцію.

Гіпотеза - це така частина правової норми, в які зазначені обставини, вказані умови, при настанні яих можначи необхідно виконувати правило поведінки, що міститьсяв диспозиції. Призначеннягіпотези -визначитисферуімежірегулятивноїдіїдиспозиціїправовоїнорми.

Диспозиція - це така частина правової норми, в яій записане саме правило поведінки, виражене в юридичнихправахіобов'язкахсуб'єктів. Це - центральна, основначастинаюридичноїнорми, щовказуєна дозволену (необхідну), чи недопустиму (заборонену) поведінку суб'єкта.

Санкція - частинаправовоїнорми, вякійзакріпленізаходидержавногопримусу, вразіневиконання обов'язків, якщо вимоги диспозиціїне дотримуються. Санкція реалізується у випадку правопорушення ( протиправної, винної, суспільнонебезпечної - шкідливоїдіяльностічиповедінки). Призначеннясанкції -забезпечувати реаліїацію диспозиції правової норми.

Отже, гіпотеза - це припущення, диспозиція - розпорядження, а санкція - стягнення. Логічну схему структури правової норми можна висловититак: "якщо..., тоді.., інакше..."

Слід врахувати, що поняття "норма права" і "стаття закону" не тотожні, бо правова норма - це теоретична конструкція норми, а стаття закону - це форма і спосіб фактичного викладу правової норми. Тому норма права може бути викладена у різних стаття закону або навіть у різних правових актах.

Залежно від ріїних критеріїв існують ріїні класифікації норм права: