1. Поняття про верстання

Верстання - це процес формування (монтажу) книжкових, журнальних та газетних сторінок заданого формату з підготовленого складання різних видів текстів та ілюстративного матеріалу. Це один з основних процесів поліграфічного виробництва, в результаті якого друковане видання набуває завершеного вигляду.

Цей процес при дотриманні обов'язкових технічних правил забезпечує стильову і технічну єдність оформлення та художню цілісність видання, відповідність кожної сторінки, кожного розвороту як їх змісту, так і загальному принципові оформлення видання. Складні завдання верстки виникають майже на кожному розвороті.

У книзі розглядається верстка видань при проходженні за безграничним методом видавання. Всі питання компонування сторінок складання, ілюстрацій, різних текстових виділень в такому випадку вирішує сам верстальник. Для зручності користування складання і верстання видання буде описано за елементами оформлення від авантитулу до вихідних даних.

2. Авантитул. Контртитул

Авантитул (від французького avant - перед і латинського titulus - напис, заголовок) - це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.

Верстають елементи оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині.

Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля - не більше 12-14 пунктів. Авантитул може ще іменуватися фортитулом або вихідним листком. Колонцифру на авантитулі не ставлять.

Контртитул (від латинських contra - проти і titulus- напис, заголовок) додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях.

Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотом- них виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі - дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.

2. Фронтиспис

Фронтиспис (від французького frontispice, від латинських frons, frontis - лоб і spicio - дивлюся) - як правило, ілюстрація в книзі, розміщена на лівій стороні розвороту титульного аркуша.

На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.

Верстають фронтиспис згідно з вказівками художника чи художньо-технічного редактора. Коли таких вказівок немає, тоді зображальні елементи розташовують на оптичній середині сторінки, узгоджуючи зображення з титульним аркушем. Колонцифру на фронтисписі не ставлять.

Використана література

Виноградов ТА., Жуков И.А. Полиграфическое производство. - М.: Книга, 1983.

Волкова Л.А. Технология наборного производства. - М.: Книга, 1981.

Герчук Ю.Я. Художественная структура книги. - М.: Книга, 1984.

Питання для самоконтролю

1. Що таке верстання?

2. Поясніть значення авантитул, контртитул?

3. Що таке фронтиспис?

Тема: «Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка»

План

1. Особливості текстових сторінок видання.

10. Правила переносу з рядка в рядок.

11. Спускова сторінка.