1.3. Підходи до поділу країн на регіони.

У розкритті проблем порівняльної педагогіки часто використовують поділ країн за певними схожими характеристиками, тобто поділ на регіони.

Такі поділи можуть здійснюватись двояко:

– Схожість за значною кількістю ознак;

– Схожість за узагальненими ознаками.

Регіони, які визначені за схожістю значної кількості ознак піддаються більш точній характеристиці. Так поділ країн світу на 24 регіони, що застосовується у ґрунтовних дослідженнях ООН базується на наступних (багатофакторних) ознаках:

- Схожість природничо-географічних умов;

- Політичні особливості;

- Економічний розвиток;

- Соціальний розвиток (освітній рівень населення, соціальна і професійна структура, стан здоров‘я, ставлення до природи);

- Умови побуту і господарської діяльності;

- Рівень урбанізації;

- Своєрідність цивілізації;

- Історія і культура народів, релігія;

- Рівень комп’ютеризації, розвитку науки і техніки: з висорозвинутими наукою і технікою; з розвинутими наукою і технікою, але повільним впровадженням досягнень у господарство; країни з нерозвинутими власними наукою і технікою, але які інтенсивно освоюють імпортні наукові досягнення; відсталі в науково-технічному відношенні країни.

Ця класифікація є досить розлогою і передбачає детальний поділ (наприклад Європа: Північна, Західна, Південна, Центральна, Східна тощо).

Для більш оперативного і узагальненого порівняння використовують більш „компактні” класифікації. Зокрема класифікацію, яку використовує ЮНЕСКО:

а) Європа;

б) Північна Америка. Часто обидва регіони поєднуються в групу Західна Європа і Північна Америка;

в) Латинська Америка (і Кариби);

г) Арабські країни;

д) Азія;

е) Австралія і Океанія;

є) Тропічна Африка (на південь від Сахари).

Ця класифікація часто доповнюється поділом країн на групи:

1. Розвинуті країни: Австралія, Австрія, Андора, Бельгія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сан-Марино, Ватикан, Словенія, Великобританія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія, ПАР, Ізраїль

2. Середньорозвинуті (країни з перехідною економікою).

3. Слаборозвинуті (країни, що розвиваються, найбідніші країни, країни третього світу): Ангола, Афганістан, Бангладеш, Бенін, Буркина-Фасо, Бурунді, Бутан, Вануату, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Конго, Джібуті, Замбія, Ємен, Кабо-Верде, Камбоджа, Кірибаті, Коморські острови, Лаос, Лесото, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мальдівські о-ви, Мозамбік, М’янма, Непал, Нігер, Руанда, Самоа, Сан-Томе і Принсипи, Соломонові о-ви, Сомалі, Судан, С’єра-Леоне, Танзанія, Того, Тувалу, Уганда, Центральноафриканська республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія.

2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями

2.3.1. Європейський регіон

До європейського регіону відносять 45 держав (включаючи Ізраїль). Населення – 603 млн. Європа поділяється на такі субрегіони:

• Західна (Північна, Середня, Південна),

• Центральна,

• Східна.

Люди в Європі (південній і центральній частині) з’явились близько 1 млн. років тому. Повністю Європа (включаючи північ) була заселена 15-7 тис. років тому.

Формування основних господарських занять в Європі:

Перша цивілізація на території Європи – елінська (грецька) виникла в І тис. до н.е., її наступницею стала римська цивілізація. Саме тому вся Європа поділяється на візантійську і римську сфери впливу (за геоісторичним характером).

У ІІІ-ІХ ст. Європа пережила масові міграції германських, тюркських, іранських, слов’янських і інших племен (Велике переселення народів). В цей же час у кінці V ст.. загинула і Римська імперія, натомість в Західній Європі утворилось багато германських, а на Сході слов’янських держав.

Хоча в сучасній Європі проживає декілька десятків народів, расовий і етнічний склад її менш складний ніж в інших великих регіонах світу. Перш за все всі європейські народи (крім басків) розмовляють індоєвропейськими мовами. Які поділяються на три великі гілки:

Групи мов, район розповсюдження	Народи, що ними розмовляють	Кількість
Романська (південно-західна Європа, басейн нижнього Дунаю)	італійці	57 млн.
	французи	47 млн.
	іспанці	29 млн.
	румуни	21 млн.
	португальці	12 млн.
	каталонці	8 млн.
	валлони	4 млн.
	галісійці	3 млн.
Германська (північ, північний захід і центр Європи)	німці	72 млн.
	англійці	45 млн.
	голландці	12 млн.
	шведи	8 млн.
	фламандці	7 млн.
	австрійці	7 млн.
	датчани	5 млн.
	шотландці	5 млн.
	норвежці	4 млн.
	германошвейцарці	4 млн.
Слов’янська (східна, південна, центральна Європа)	росіяни	121 млн.
	поляки	38 млн.
	українці	35 млн.
	чехи	10 млн.
	болгари	7 млн.
	серби	6 млн.
	хорвати	4 млн.
	словаки	4 млн.
	словени	2 млн.
	македонці	1 млн.

У великі країни Європи спрямовані потужні міграційні потоки як з інших частин світу, так із сусідніх регіонів і країн:

Європейські країни, куди спрямовані міграційні потоки	Народи і країни, що постачають мігрантів
Німеччина	Турки, курди, італійці, португальці, греки, серби, хорвати
Великобританія	Індійці, пакистанці, ірландці
Франція	Араби, бербери, італійці, португальці, іспанці, поляки
Швеція	Поляки, серби, хорвати

Переважаючою релігією Європи є християнство і три його основні течії:

Течії християнства	Регіони розповсюдження	Країни розповсюдження
Католицизм	Південна, Західна, Центральна Європа	Італія, Іспанія, Португалія, Франція, Бельгія, Австрія, Угорщина, Ірландія, Польща, Чехія, частково ФРН, Великобританія
Протестантизм
лютеранство	Північна Європа	Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, частково ФРН
англіканство	Західна Європа	Великобританія
кальвінізм	Центральна і Західна Європа	Швейцарія, Нідерланди
Православ’я	Східна і Південна Європа	Греція, Румунія. Молдова, Росія, Білорусь, Україна, частково Албанія

Європі характерний високий рівень економічного розвитку та урбанізації. Жителі міст і містечок становлять 75-90 % всього населення. Серед європейських міст є дуже давні, які нараховують 3-2 тисячі років: Афіни, Рим, Париж, Лондон, Кьольн.

У всіх народів європейського регіону переважає мала сім’я. В Північній Європі 35-40% сімей складаються з одного члена. Європейські народи, переважно, пізно одружуються і мало народжують дітей. Показник народжуваності на 1000 жителів становить 9. Найбільша народжуваність в Албанії та Ірландії.

При всій строкатості Європа претендувала на універсальність своєї культури та своїх цінностей, які сформувались з ХV-ХVІ до ХХ ст. і розповсюдились по всьому світу. Це ідеї демократії, прав та свобод людини.

Переважна більшість європейських країн за формою правління є республіканськими, а за формою устрою унітарними. До монархій і федерацій належать:

Після другої світової війни історичні, культурні, політичні, соціальні та економічні чинники (схожість соціально-економічного розвитку, тісні економічні, торговельні та фінансові зв’язки) призвели до реалізації ідей єдності Західної а згодом Центральної Європи. Для Євроінтеграції характерно п’ять основних періодів:

Євросоюз у даний час є одним з найбільш розвинутих субрегіонів світу. Із зайнятих працюючих світового виробництва на Європу припадає 13% (0,36 млрд.). Середнє значення ВНП на душу населення в ЄС становить 17936 дол. Країни Євро спільноти виділяють значні кошти для розвитку освіти. Всього в загальноосвітніх школах та вищих закладах освіти регіону навчається 138 млн. осіб.

Інша соціально-екномічна ситуація в Східній Європі, до якої входять бувші республіки Радянського Союзу.