1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки

Порівняльна педагогіка перетворилась в самостійну науку. Її назва використовується в педагогічному лексиконі багатьох країн Comparative Educacion (англійською), pedagogie coomparee (французькою), Vergleichende Pedagogik (німецькою), Pedagogika poruwnawcza (польською) тощо. Науковців, які займаються вивченням проблем порівняльної педагогіки, прийнято називати компаративістами.

Як кожна наука, порівняльна педагогіка має особливі (тільки для неї характерні) три характеристики:

Учені вважають, що об’єктом будь-якої науки є цілісна система чи широке багатогранне явище, на яке спрямоване дослідження.

Об’єктом порівняльної педагогіки є стан і основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі.

Предмет науки – це ті аспекти, елементи об’єкту, які підлягають безпосередньому вивченню.

Хоча порівняльна педагогіка, як наука, існує майже 200 років, все ж універсального визначення предмету порівняльної педагогіки не існує. Розглянемо основні підходи:

Прізвища вчених, що дотримуються такої точки зору	Сутність поглядів на предмет порівняльної педагогіки.	Представники комплексного підходу до визначення предмету порівняльної педагогіки
Д. Бірідей, Л. Кендл (США), Ф. Хількер (ФРН)	Визначення спільних рис, подібності і відмінності між національними системами освіти	Д. Вілсон (Канада), Хенк ван Даел (Франція), Г. Хіллінг (Німеччина), Т.Хусен (Швеція), Б. Вульфсон, З. Малькова, А. Джуринський (Росія) і ін.
Жюльєн (Франція), М. Седлер (Англія)	Порівняльна оцінка різних зарубіжних шкільних систем з метою використання позитивного досвіду для удосконалення власної національної системи освіти
Н. Хенс (Англія). Ф. Шнейдер (ФРН)	Вивчення найважливіших факторів, які зумовлюють розвиток і особливості системи освіти
Б. Холмз (Англія), П. Росселло (Швейцарія)	Вивчення і прогнозування освіти в регіонах і окремих країнах

Комплексний підхід до сутності предмету порівняльної педагогіки, а отже і сутності цієї науки найповніше сформулював французький вчений Х.В. Даел в книзі „Освітня компаративістика”:

„Порівняльна педагогіка–це: а) міждисциплінарна складова педагогічної науки; б) яка вивчає педагогічні явища і факти; в) у взаємозв’язку із соціальним, політичним, економічним і культурним контекстом; г) у їх порівнянні з принципами подібності і відмінності в двох чи більше регіонах, континентах або ж загалом у світовому вимірі; д) з метою усвідомлення унікальних особливостей власної освітньої системи та встановлення загальних чи універсальних законів (фактів) найцінніших і найкорисніших для цієї системи; е) з метою її вдосконалення”.

Наведене визначення Даел конкретизує наступним чином:

а) Порівняльна педагогіка – це складова педагогічної науки нарівні з теорією, історією педагогіки, економікою, соціологією освіти, психологією тощо. Вона є міждисциплінарною, оскільки часто використовує дані та методологію таких наук як історія, шкільне законодавство, статистика, демографія, планування освіти;

б) Порівняльна педагогіка вивчає політичні відмінності як фактори формування законодавчої бази освіти, а також адміністративні та фінансові основи здійснення освітньо-професійної підготовки: структуру освітніх систем (рівні, напрями, секції у їх взаємовідношенні, дипломи, вчені ступені та звання); педагогічні цілі, результати, перспективи, методи, технології, підручники, дидактичні матеріали; учасників навчального процесу (учні, вчителі, професори, директори шкіл, інспектори, інструктори, батьки); шкільні режими, розклад занять, канікулярні періоди;

в) Порівняльна педагогіка вивчає педагогічні явища за принципом їх обумовленості. Так проблему навчання жіночої половини населення необхідно розглядати у взаємозв'язку з релігійними, соціальними та економічними передумовами. Компаративісти часто потребують звертання до шкільної демографії, соціології, економіки освіти;

г) Порівняльна педагогіка вивчає педагогічні явища у кількох провінціях, країнах, великих і малих регіонах як у географічному, так і в геополітичному розумінні, наприклад арабські країни, Латинська Америка, і навіть у світовому масштабі. Таке порівняння здійснюється з метою виявлення подібного і відмінного, усвідомлення переваг і недоліків, досконалості і недосконалості, а також, причин їх виникнення;

д) Порівняльне педагогічне дослідження може мати найрізноманітніші цілі. Досліджуються питання учнівських стипендій, кредитування освіти в деяких країнах, результати політики сприяння освіті дітей з непривілейованих сімей тощо;

е) Вчені внаслідок порівняльного педагогічного дослідження прагнуть збагнути природу педагогічних явищ і фактів з метою їх удосконалення, а також передбачити небажані побічні наслідки здійснюваних педагогічних новацій та законів.

Функції (завдання) порівняльної педагогіки.

– інформаційно-оціночна. Вивчення особливостей національних систем освіти, згідно комплексного підходу та розробка науково-обґрунтованих критеріїв для адекватної оцінки якості та ефективності освіти в країні, регіоні, у глобальному масштабі;

– теоретична. Виявлення закономірностей і тенденцій розвитку освіти в глобальному масштабі та специфічних проявів в різних країнах;

– уніфікаційна (прагматична). Цілеспрямована робота з уніфікації і впорядкуванню педагогічної термінології різних країн, що дасть можливість здійснити міжнародне порівняння на більш високому методологічному рівні;

– прогностична. Порівняльна педагогіка має і особливе практичне значення в періоди інтенсивного реформування національної освіти. Педагоги-компаративісти, виступаючи в ролі експертів, здатні співвіднести зарубіжний досвід з вітчизняними проблемами і тим самим внести посильний вклад в пошуки їх адекватних рішень.