- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
Крім потужної системи державної освіти в усіх країнах світу існує приватний сектор освіти. За даними ЮНЕСКО, кількість приватних навчальних закладів в світі постійно зростає, в них навчається приблизно 10-15 % всіх учнів (шкіл від 5% до 20 %). Частка приватних шкіл у провідних країн світу становить:
Країни |
|||||
Великобританія |
США |
Франція |
Японія |
Індія |
Україна |
10% |
12% |
20% |
28 % |
60% |
0,7 % (0,2% учнів) |
Причини зростання кількості приватних шкіл:
Як правило держави всіх країн світу підтримують існування приватної освіти, як шкільної, так і вищої. Це зумовлюється тим, що приватна освіта має ряд позитивних сторін. Зокрема приватні заклади:
- Задовольняються потреби громадян країни в здобутті середньої і вищої освіти
- Безкоштовно для держави забезпечують здійснення обов‘язкової освіти, готують професійні кадри;
- Створюють робочі місця для вчителів і викладачів;
- Самостійно ремонтують орендовані площі;
- Вкладають кошти в розробку освітніх технологій (оскільки конкуренція змушує шукати шляхів підвищення результативності освіти).
- Створюють здорову конкуренцію для державних закладів освіти.
В країнах Заходу приватними школами (недержавними) називають ті освітні заклади, які переважно не забезпечуються та не контролюються (частково або повністю) державними структурами управління. Хоча в юридичному плані більшість країн схиляється до того, щоб трактувати приватними лише ті заклади, які у фінансовому відношенні є повністю незалежними від держави, насправді існує багато типів недержавного сектору, які отримують різноманітні субсидії від держави.
В світі засновниками, організаторами і фундаторами приватних шкіл є:
Урядова підтримка приватної освіти проявляється, як правило, такими способами:
Приватна система освіти має давні традиції. Основи організації її діяльності були закладені більше 200 років тому і продовжують розвиватись і видозмінюватись.
У даний час виділяють різні типи приватних шкіл за такими критеріями:
Типи приватних шкіл:
- За освітнім призначенням: дошкільні, початкові, середні, вищі;
- За змістом навчання: академічного спрямування, спеціальні (розвитку здібностей – художніх, спортивних, точних наук тощо); релігійні (мусульманські, іудейські – на релігію відводиться від 6 до 13 годин на тиждень), звичайного рівня для подолання скулофобій;
- За місцем розташування: інтернатні (пансіонні) за містом; денного перебування (в межах міста, селища);
- За розміром оплати: з символічною оплатою (Індія, Танзанія); середньо і високо оплатні (елітні школи) – у Великобританії – паблік скулз (від 8-ми до 20,5 тис. фунтів стерлінгів на рік), у США – незалежні школи (10-25 тис. дол.. на рік), в Швейцарії – школи-пансіони (до 50 тис. дол. на рік), в Німеччині – школи-інтернати – (10-22 тис євро на рік) Елітні школи прекрасно оснащені (комп’ютерне забезпечення, лабораторії, спортивні зали, корти тощо), наповнюваність класів у 2-3 рази менша ніж у державних школах;
- За часом створення: старі з давніми історичними традиціями у Великобританії – паблік скулз Ітону (1441 р.), Вінчестеру (1571 р.), Регбі, Харроу, Гордон-стаун (засобами виховання є командний спорт, система старшинства в домах, „феги”, загартування: „вихованці ходять в шортах і приймають холодний душ навіть взимку, коли скрізь лежить сніг. Вікна в спальнях (які ніколи не отоплюються) тримають цілий рік відчиненими, і нікому не дозволяється накриватись більше ніж двома тонкими ковдрами”, девізом багатьох елітних шкіл може бути вислів: “Чим гірше харчування, тим краще виховання”.) Ітонська школа виховала 18 прем’єр-міністрів Великобританії. У США – незалежні школи Академії Філіпса в Андовері (1778 р.) і в Екситері (1783 р.), школа Хілла (1851 р.) і ін. Нові, що відповідають потребам сучасного життя.
- За особливістю створення: общинні (етнічні, територіальні); конфесійні (світових і національних релігій) – їх частка сягає від 70% до 95 % приватних шкіл; для дітей афро азійського походження; Вальдорфські (засновниками є батьки); інтернаціональні школи (можливість за кордоном здобувати національну освіту і документ про закінчення школи).
- За статтю школярів: окремі для дівчат і хлопців, спільного навчання.
Великого значення в приватних школах (особливо престижних) надають відбору педагогічних кадрів.
Особливі характеристики приватної освіти Японія:
- Престижні приватні заклади мають вигляд начальних комплексів (дитячий садочок, школа, університет);
- Приватні школи “дзюку” (юку, єбіко тощо), які здійснюють репетиторську підготовку до екзаменів. Такими школами охоплено 15% учнів початкової, 50% неповної і майже 100% старшої середньої школи. Навчання відбувається у святкові, канікулярні і вихідні дні.