7.5. Можливості навчання за кордоном.

Традиції зарубіжного навчання є доволі давніми (походять ві вагантів). Нині навчання студентів за рубежем цінується за те, що:

- Відбувається набуття між культурних знань і умінь;

- Можливість вільного володіння іноземною мовою;

- Близьке знайомство з іншою культурою і країною;

- Позитивний вплив на розвиток міжнародної освіти;

- Розвиток інфраструктури вищої освіти країни, що приймає студентів.

Таким чином ідеї глобалізації вищої освіти через навчання іноземних студентів корисні для:

За даними ЮНЕСКО кількість студентів, які навчаються за кордоном постійно збільшується:

Країни в яких найбільше навчається іноземних студентів представлені наступним чином (більшість припадає на англомовні країни):

Частка студентів від загальної кількості тих, хто навчається за кордоном
США	ОК	ФРН	Франція	Австралія	Японія	Канада
32% (560 тис.)	16%	13%	11%	8%	3%	2%

Особливою проблемою навчання за кордоном є визнання зарубіжних атестатів і дипломів. Задля їх співвідношення підписуються міжнародні угоди. Серед них:

- Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчені ступені в державах регіону Європи від 1979 року. Її підписали і ратифікували 103 держави світу. На її основі ведеться підготовка Всесвітньої конвенції;

- Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій (43 країни).

Визнання документів стосується наступних моментів:

Основні вимоги до абітурієнта, який хоче навчатись за кордоном:

1. Наявність документів про середню освіту чи вищу освіту (незакінчену чи закінчену) – перекладений і нотаріально завірений;

2. Документ, який засвідчує знання мови (від представницьких фірм – TestDaF, Toefl, CILS, DELF, IELTS тощо);

3. Поліс медичного страхування;

4. Плата за навчання (в європейських ВНЗ вона символічна. Так, в німецьких ВНЗ платять 100 євро на семестр. Ці кошти йдуть на фінансування Спілок взаємодопомоги студентів і Об’єднаного студентського комітету. Ця плата може включати регіональний проїздний квиток для безкоштовного проїзду в міському і регіональному транспорті). У деяких країнах, н-д США, плата за навчання може удвічі перевищувати плату американських студентів;

5. Документ, що підтверджує наявність засобів для тривалого проживання в країні (мінімум для проживання місяць в Німеччині – 660 євро. Студенти мають право працювати 90 повних або 180 скорочених робочих днів в році. Крім того Відомство у справах іноземців може дати додатковий дозвіл працювати 10 годин на тиждень. Середня плата праці студента за годину – 8-10 євро);

6. Студентська віза.

Розділ 8. Професійна підготовка учителів у країнах зарубіжжя

8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах

Учительська професія одна з найбільш масових і давніх професій. Протягом тривалої історії ця професія змінювалась як кількісно (нині понад 40 млн. у світі), так і якісно:

Диференціація учительської професії :

- учителі для різних типів освітніх закладів (дошкільних, загальноосвітніх, спеціальних. професійних);

- учителі для різних рівнів загальноосвітніх шкіл (початкової, молодшої і старшої середньої);

- працівники освіти для виконання специфічних функцій (керівники освіти, учителі-консультанти, каунслери тощо).

Диверсифікація – розвиток різних навчальних закладів:

- Училища, нормальні школи, семінарії для підготовки учителів початкової ланки;

- Інститути, університети для підготовки учителів середньої загальноосвітньої та вищої школи.

З давніх давен учительська професія була однією з найбільш поважаних. Японська мудрість наголошує: „Відступи три кроки, щоб не наступити на тінь учителя”. Ситуація почала змінюватись з другої половини ХХ ст., коли розпочалась науково-технічна революція. Заповнення шкіл західних країн значною кількістю електронних джерел інформації, навчальним телебаченням, поява дистанційного і сімейного навчання тощо породили ідею про „відмирання” учительської професії. На що ЮНЕСКО відповіло резолюцією Міжнародної конференції:

„Які б зміни не відбувались в галузі освіти, зв’язок між учителем і учнями постійно залишаються в центрі процесу освіти”.

У даний період у високорозвинутих країнах спостерігається тенденція підняття оцінки ролі учителя в суспільстві. Це реалізується декількома шляхами:

Статус службовця (Данія, Іспанія, Італія, Фінляндія, Франція, ФРН, США, Канада і ін.) надає учителям право на:

- Гарантоване по життєве перебування на зайнятій посаді;

- Привілейоване положення в системі кваліфікації посад (тривалість робочого дні, тижнева педагогічна, відпустка);

- Гарантоване пенсійне забезпечення;

- Страхові гарантії.

Одночасно статус державного службовця розповсюджує на учителів правила найму і звільнення. Під час прийому на роботу до вчителя ставиться ряд конкурсних вимог, переважно:

- Професійна компетентність, освіченість (закінчення певного навчального закладу);

- Моральні якості (гуманізм, комунікативність, гідність, справедливість, оптимізм, емпатія);

- Політична лояльність;

- Постійна звітність.

Додатково в деяких країнах до претендента на посаду ставляться вимоги відсутності судимості, компрометуючих поступків, гомосексуальної орієнтації тощо (США, Франція і ін.)

Збільшення оплати учительської праці. У багатьох розвинутих країнах вчителі входять в розряд високооплачуваних працівників. Так в Японії зарплата учителів на 25% вища середньої зарплати державного службовця. У Франції викладач колежу та ліцею отримує зарплату удвічі вищу за пересічного службовця. Середня зарплата учителів основної школи в окремих країнах світу:

Країна	Зарплата в тис. доларів за рік
Південна Корея	39,265
Великобританія	38,540
США	38,418
Туніс	16,467
Чилі	10,476
Туреччина	9,355
Чехія	9,082
Угорщина	8,252
Перу	4,236

В багатьох країнах учителі можуть розраховувати на доплати за стаж, високу кваліфікацію тощо (у США 10%).

Піднесення престижності учительської професії. Для створення привабливості учительської професії практикуються різні державні заходи:

- Національні конкурси „Учитель року” (США, Росія). Учасники конкурси повинні відзначатись глибокими професійними знаннями, користуватись повагою у вихованців. Нагороджують американських учителів кришталевим яблуком, а російських кришталевим пеліканом.

- Існують і державні нагороди, звання, зустрічі з учителями перших посадових осіб держав.

- Показником престижності є залучення до учительської професії чоловіків:

Країни	Частка учителів-жінок (у %)
	Початкова школа	Середня школа	ВНЗ
Франція	78	58	33
Німеччина	82	53	21
Великобританія	81	57	32
Норвегія	66	60	41
Польща			39
Канада	65	65	65
США	88	62	55
Японія	57	22	19
Фінляндія	73	64	45

Існують ряд проблем, які утруднюють діяльність учителів:

- Низька оплата учителів у країнах, що розвиваються та недостатність професійної підготовки.

- Учителі в розвинутих країнах працюють багато та інтенсивно. Постійно збільшується навчальне навантаження. Учителі мають в середньому від 30-ти до 40 і більше годин тижневого навантаження перебувати в школі виконуючи різні види роботи: проведення уроків (від 15 до 35), індивідуальні заняття, методична робота, робота з батьками тощо. Учитель держаної школи США щоденно працює з 8.00 до 16.00 год.

- Ускладнення функцій і завдань учителів в сучасний період. Стрімкий інтелектуальний динамізм, необхідність удосконалення, набуття засобів для авторитету. Сучасний учитель не стільки джерело знань, скільки організатор пізнавальної діяльності учнів. Для цього треба мати високий рівень креативності. Утруднюють контакти поліетнічність, поліконфенсіональність.

- На кількість навчального навантаження впливає тип навчального закладу, категорія навчального предмету (практичних більше ніж гуманітарних чи точних), стаж роботи і вік учителя.

- Наповнюваність класів в середньому становить в країнах Західної Європи – 20 учнів, Японії – 24, Росії – 15. насправді державні міські школи дуже перевантажені (в Японії сягають 40 учнів).

- Обсяг навчального навантаження та постійне психологічне напруження (при вимогах гуманного ставлення до учнів) створюють стресову ситуацію для вчителів.

- Вчительська праця часто стає предметом гострої критики політиків, ЗМІ, кінофільмів, батьків.

- В країнах західної цивілізації учительська професія вважається жіночою. Майже в усіх країнах Європи, Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії відсоток жінок-учителів сягає 90% і більше. Правда в елітних і в середніх школах (гімназіях, ліцеях) питома вага чоловіків становить більше половини всіх зайнятих там учителів. В країнах східної і африканської культур чоловіки переважають навіть в початковій школі. В Японії учителів-чоловіків в початковій школі 45%, а старшій школі 82%.

Всі перераховані проблеми накладають відбиток на головний показник стану і якості систем освіти – достатня кількість учителів у школі. Варіанти прояву цього показника наступні: