- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
Педагогічна наука і практика не стоять на місці, вони реагують на суспільні проблеми і протиріччя, які покликані подолати:
До теорій, які прагнуть подолати протиріччя і знаходяться в центрі уваги сучасних вчених, можна віднести:
1. Неінституціональність освіти (П.Гудман. І.Ілліх, Ж.Гудлен, Ф.Клейн, Х.Холт, Дж. Козол, Д. Федер і ін.). Теорія виникла в 60-70-х рр. ХХ ст. на основі ідеї дескулізації – відмови від формалізованої школи, яка:
- Увіковічує несправедливий соціальний порядок і соціальну ієрархію (учні отримують рівень освіти в залежності від забезпеченості батьків);
- „Штампує розум” у дусі конформізму. Державна монополія на освіту змушує дітей навчатись за допомогою дозованих планів і програм, а не те. Що вони хочуть;
- Вселяє в учнів почуття неповноцінності.
Згідно теорії:
- Поряд з державною організацією освіти, вона має змогу здійснюватись поза соціальними інституціями (школами і ВНЗ). З допомогою Інтернету; „на природі”; в умовах „відкритих шкіл”; дистанційного, супутникового навчання, екстернату, навчання вдома (батьки як вчителі).
- Навчання повинно здійснюватись під час неформального спілкування, учнівства на підприємствах, в сферах обслуговування.
Ідеї теорії неінституціональності освіти фактично реалізуються в багатьох країнах в галузі шкільної, вищої, неперервної освіти.
2. Однією з найбільш популярних в сучасному світі є теорія глобальної освіти. Вона виникла в кінці 70-х рр.. ХХ ст. одним із авторів концепції є американський вчений Роберт Хенві. Він дав таке визначення сутності глобальної освіти. Вона „включає вивчення проблем та питань, які виходять за національні межі й взаємозв’язки систем – екологічної, культурної, економічної, політичної, технологічної.” В основу концепції покладено, вперше сформульованих Р.Хенві визначив п'ять головних принципів у формуванні глобальної свідомості:
1) перспективна свідомість – усвідомлення індивідом, що його погляди можуть не поділяти інші люди. Що люди мають право дивитись на світ з різних точок зору;
2) усвідомлення, що світ єдиний та знаходиться у постійному розвитку, процеси, які відбуваються у світі – взаємозалежні;
3) крос-культурна свідомість – виховання інтересу і поваги до культур народів нашої планети, розуміння їх подібностей і відмінностей;
4) системне мислення. Розуміння процесів на мікрорівні допомагає розуміти динаміку розвитку світу на всіх його рівнях;
5) усвідомлення вибору, який стоїть перед особистістю, нацією, людством та відповідальність за свої дії.
Популярною нині є теорія триплізації (глобалізації, локалізації та індивідуалізації) освіти І.Ч. Ченга:
Глобалізація |
Локалізація |
Індивідуалізація |
обмін ідеями шляхом організації відео конференцій представників різних країн
|
|
|
Нині теорію глобальної освіти популяризують міжнародні регіональні та національні організації: „Американський форум глобальної освіти”, „Європейська міжнародна організація глобальної освіти”, „Глобальна освіта в Угорщині (Польщі) і ін.”. Основним гаслом реалізації теорії глобалізації освіти є гасло: „Дій локально – мисли глобально!”
На основі теорії глобальної освіти виникло декілька самостійних течій. Які підтримуються ЮНЕСКО:
В умовах глобалізації та інтернаціоналізації важливе місце посідає реалізація положень громадянської освіти. Ось як це розуміється в Європі:
Саме тому учня одночасно виховують як громадянина:
- Країни проживання (н-д, Німеччини);
- Регіональної спільноти (Європи);
- Світу (планети).
Формування європейської громадянськості включає:
До знань, що забезпечують життя в єдиній Європі відносяться:
Спільні цінності громадянського виховання:
Навички, необхідні громадянину Європи:
Теорії відображаючи розвиток і запити суспільства, допомагають організовувати і удосконалювати шкільну освіту.
Розділ 6. Зміст і методи навчання в загальноосвітніх школах зарубіжних країн